Найбільш частою формою сегментарного коліту є сигмоїдит і проктосигмоїдит. Для них характерні болі в лівій половині жи-вота та у лівій здухвинній ділянці з відчуттям тиску і розпи-рання. Часто відзначаються болі в прямій кишці. Болі підсилю-ються або зменшуються після акту дефекації, очисної клізми. При проктосигмоїдиті нерідко відзначаються несправжні позиви з відходженням газів, а при ерозивному сфінктериті, тріщині заднього проходу, геморої -,з відходженням слизу і крові. Для проктосигмоїдиту також характерний гетерогенний, малими порціями, декілька разів зранку стілець,що нерідко не приносить відчуття повного звільнення. В окремих випадках стілець при проктосигмоїдиті рідкий і з'являється після кожного прийому їжі. Дещо частіше при проктосигмоїдиті переважають закрепи з тенезмами, або "закрепний пронос", може бути кал типу "овечого" з домішками сли-зу та крові. При пальпації сигмовидна кишка спазмована, болюча.. У хворих на проктосигмоїдит нерідко відзначається подразливість, поганий сон, біль голови, швидка втомлюваність і пітливість, як результат інтоксикації і вегето-судинної дистонії.

Нерідко при проктосигмоідиті мають місце явища дизбактеріозу.

Діагностика. Оскільки клінічна картина ХНК має багато спільних симптомів з Функціональними розладами товстої кишки діагноз захворювання в ряді випадків дещо затруднений:

1. Запідозрити хронічний невиразковий коліт дозволяє добре зіб-раний анамнез, зокрема, вказівка на перенесені гострі кишкові ін-фекції (дизентерія, сальмонельоз), порушення режиму харчування, тривалий прийом антибіотиків, отруєння грибами, тривалий контакт з хімічними речовинами.

2. Копрологічне дослідження дозволяє виявити в калі слиз, лейкоцити, інколи - еритроцити, і таким чином запідозрити запальний процес в товстій кишці. На користь ХНК свідчить поява в фекаліях в ве-ликій кількості йодофільної флори, внутрішньоклітинного крохмалу, неперетравленої клітковини. Ці патологічні компоненти в фекалі-ях свідчать про уражання сліпої кишки і отримали назву "цекального синдрому".

3. Посів калу дозволяє виявити кількісні і якісні зміни мікро-флори товстої кишки. Зокрема, при ХНК спостерігається збільшення загальної кількості мікроорганізмів за рахунок умовно-патоген-них ентеробактарії (протея, цитобактер, клебсієл, синьогнійної палички і патогенних (стафілококів). Одночасно відзначається від-сутність або зменшення біфідобактерій, зниження кількості молоч-ної палички.

4. Значно допомагають виставити діагноз ХК ендоскопічні методи дослідження товстої кишки (ректороманоскопія, колоноскопія). За допомогою цих методів виявляють ознаки запалення, дистрофії і атрофія слизової кишки, для ХК характерні гіперемії стінок киш-ки, їх набряк із скупченнями слизу. Нерідко слизова є рихлою, легко вразливою,виявляються петехії,поодинокі ерозії. При атрофії слизова оболонка бліда, з сіткою добра видних через неї дрібних судин. Стінка кишки при атрофії виглядає сухою, тонус її знижений, Значно рідше на слизовій виявляються ознаки фібринозного чи гнійного запалення.

5. Ендоскопічне обстеження товстої кишки нерідко завершується біопсією її слизової. При морфологічному вивченні бюоптатів роз-різняють хронічний коліт баз атрофії слизової і атрофічний. Для першого характерні високі ворсинки, сплющення епітелію, власна пластинка слизової аж до м'язевого шару інфільтрована лімфоплазмо-цитарними елементами з домішкою еозинофілів. Крім того, відзначає-ться збільшення кількості бокаловидних клітин в ділянці крипт. Останні помірно вкорочені, розтягнені слизом. Про загострення па-тологічного процесу в товстій кишці свідчить поява поліморфно-ядерних лейкоцитів і наростання ступеня запальної клітинної інфільтра-ції, формування криптабсцесів, поява на поверхні ерозій і гострих виразок.

Діагноз хронічного атрофічного коліту виставляється при сплющен-ні ворсинок, значному зменшенні кількості крипт. В них мало, або зовсім відсутні бокаловидні клітини. Секрет останніх слабо ШіК-позитивний. У власній пластинці слизової оболонки відзначається дифузна чи вогнищева лімфоплазмоцитарна інфільтрація з домішкою макрофагів, розростання сполучної тканини. При загостренні хронічного атрофічного коліту - крипти кистозно розтягнуті за рахунок скуп-чення в них великої кількості слизу, а епітелій, що вистилає крипти, сплющений, тобто розвивається поверхневий кистозний коліт. Дещо рід-ше, як варіант загострення хронічного атрофічного коліту, розвиває-ться глибокий кистозний коліт. Для нього характерні поодинокі кишкові залози та тубулярні структури, в розширеному просвіті яких багато ексудату.

Ще одним морфологічним варіантом ХНК є колагеновий коліт. Такий діагноз дозволяє виставити потовщення субепітеліального шару за рахунок колагену. Колаген виявляється також в базальній мембрані, одночасно в ній є аморфний білок, міофібрини. Вважається, що це аутоімунний процес, він нерідко поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями (аутоімунний, тіреоїдит, ревматоїдний артрит).

6. Не втратила своєї діагностичної цінності при даному захворюван-ні іригоскопія. За допомогою іригоскопії можна виявити локаліза-цію патологічного процесу, характер змін рельєфу слизової, дискінетичні зміни товстої кишки. Для ХНК характерні слідуючі рентгено-логічні ознаки:звуження просвіту товстої кишки і наявність мно-жинних гаустрацій, які виступають за кишковий контур.

Диференціальний діагноз.

1. Хронічним ентеритом, проти останнього свідчить відсутність порушень всмоктування і спадання маси тіла. Для ентериту харак-терна крезато- і стеаторея. Кінцево провести диференціальний діаг-ноз дозволяють гістологічне дослідження постбульбарного відділу дванаццятипалої кишки, призначення функціональних абсорбційних тестів.

2. Виразковим колітом. Для нього характерна "кров'яниста" діарея, типові ендоскопічні ознаки, системні прояви (анорексія, лихоманка, слабкість, похудіння, лейкоцитоз, гіпоальбумінемія, диспротеїнемія, електролітні порушення), позакишкові прояви (первинний склерозуючий лолангіт, ураження шкіри, артрити великих суглобів, анкілозуючий спондиліт).

3. Хворобою Крона товстої кишки. Для неї характерні поступове прогресування процесу, постійні болі в животі, підвищення температу-ри, частий стілець. Стілець при хворобі Крона рідкий, а частіше-кашкоподібний. Часто при цій недузі розвивається залізодефіцитна анемія. В клінічній картині домінують анальні і парзанальні синдроми (анальні тріщини, проктит, парапроктит, свищі). В діаг-ностиці також допомагає рентгенологічне дослідження, до основних рентгенологічних ознак хвороби Крона належать виразки, поява ко-ротких щілиноподібних синусів, звуження ділянок товстої кишки, а також поєднання повздовжніх і поперечних виразок з ділянками незміненої слизової, що створює картину "бруківки". При ендоскопічному обстеженні для хвороби Крона характерні виразки на фоні незміненої слизової.

4. Дивертикульозом товстої кишки. Захворювання частіше розвива-ється в похилому віці, проявляється регулярними болями, що зника-ють після акту дефекації. Для авертикульозу також характерний стілець у вигляді кульок з лемішками слизу, здуття живота з надмірним виділенням газів, нерідко у таких хворих виявляються кила стравохідного отвору діафрагми і калькульозний холецистит (тріада Сента). В діагностиці допомагають ректороманоскопія і іригоскопія. При наявності супутньої анемії показана колоноскопія.

5. Ендометріозом. Останній може проявлятися вираженими абдомінальними болями, кровотечами з прямої кишки під час місячних. В діагностиці допомагає рентгенографія з барієвою клізмою, яка підтверджує стиснення прямої, сигмовидної та нисхідної петель товстої кишки. Діагноз ендометріозу під-тверджується після огляду гінеколога і ендоскопічного дослідження матки.

6. З пухлинами товстої кишки. Через відсутність специфічних симп-томів раку товстої кишки, особливо на ранніх стадіях хвороби,з ме-тою його диференціальної діагностики з ХНК-всім хворим показане дослідження калу на скриту кров, ректороманоскопія. При наявнос-ті симптомів ХНК у людей віком старше 40 років показана обов’язкова іригоскопія і колоноскопія з морфологічним дослідженням ді-лянок, підозрілих на вогнищеве ураження слизової.

7. З туберкульозом товстої кишки (особливо при ілеоцекальній ло-калізації). Для туберкульозу товстої кишки характерні малоспецифічні клінічні прояви як субфібрильне підвищення температури, пітливість, нелокалізовані, непостійні, тупі болі в животі, нудота, зниження апетиту. Допомагає дослідження крові, ко-ли виявляються гіпохромна анемія, лейкопенія з відносним лімфоцитозом,прискорена ШОЕ. В діагностиці важливими є позитивні туберкулінова проби, туберкульозне уражання легенів, гортані, глотки з одночасними болями в животі, нестійким стільцем (проноси, закре-пи, їх чергування), диспепсичними розладами. Цінним є рентгенологічне дослідження товстої кишки (іригоскопія), при якій виявляєть-ся звиразкування слизової оболонки, дискінезії, рубцеві стенози, дефекти наповнення сліпої .кишки. Ендоскопічно для туберкульо-зу товстої кишки характерними є виразки овальної форми, псевдополіпи, розсіяні по всій поверхні ураженої ділянки та їх поєд-нання.

Також допомагає ультразвукове дослідження черевної порожнини. Зокрема виявляється симптом ураженого порожнинного органу-ультразвукове зображення овальної або округлої форми з ехогенною периферією і ехогенним центром, тобто змінену стінку кишки і центр-вміст і складки слизової.

8. З хронічним апендицитом. Болі при хронічному апендициті локалізуються в правій здухвинній ділянці, носять нерідко пе-реймоподібний характер, супроводжуються короткочасним підвищен-ням температури тіла, незначними змінами в периферичній крові (незначне підвищення ШОЕ, помірний лейкоцитоз).

Лікування. Повинне включати дієтотерапію, препарати, що корегують стілець; середники, які нормалізують кишкову мікрофлору; етіотропну терапію; симптоматичне лікування.

1. Госпіталізації підлягають тільки хворі у фазі загострення з ускладненнями (солярітом, мезоаденітом, кишковою непрохідністю).

2. Дієтотерапія: В період загострення показана дієта 46-4 на три-п'ять днів. Вона повинна вміщувати 100-120 г білка,10 г жиру, 300-450 г вуглеводів, 8 г кухонної солі. При переважанні проно-сів виключається молоко, сметана, кефір, сирі овочі і фрукти, жирні і гострі страви, приправи, житній хліб, бобові. У ви-падках супутнього метеоризму протипоказані овочі, страви з вели-кою кількістю вуглеводів, вуглекислі напої, м'який хліб. В цей період повинні призначатися слизисті супи, протерті каші на воді, киселі, відвари чорниці, черемхи, компот з айви, міцний чай. Через 3-5 днів дозволяють сухий