7.Проба з навантаженням альбуміном людської сироватки або казеїном, міченими 131J амінокислотами, зокрема метіоніном 35S (для вивчення всмоктування білків). При порушенні всмоктування в тонкій кишці спостерігається плоска крива радіоактивності крові, зменшення 131J з сечею і його збільшення з калом.

8. Визначення вмісту індикану в сечі з метою виявлення процесів гниття.

9. Йод-калієва проба. В середину дають 0,25г йодиду калію, який запивають 20 мл води і визначають час появи йоду в слині. І забирають через кожні 2 хв в пробірки, в яких міститься 2 мл 10% розчину крохмалу. В нормі йод з’являється в слині не пізніше 12 хв. В присутності йоду розчин крохмалу стає синім.

10. Аналіз калу на яйця глистів і патогенні найпростіші.

11.Мікроскопічне дослідження біоптатів, отриманих при дуоденоскопії з біопсією слизової оболонки дистального відділу дванад-цятипалої кишки і при колонофіброскопії з біопсією термінально-го відділу тонкої кишки.

12. Серологічне тестування з використанням імуноферментного аналізу.

За допомогою цього методу можна виявити сироваткові антитіла до амеби, лямблій, іерсіній, стронгілоїди, ехінококів.

13. Посів кишечного соку і калу на виявлення явищ дисбактеріозу.

При ХЕ порушується склад мікробної флори, що заселяє товсту киш-ку, і різко зростає кількість мікробних тіл в просвіті тонкої кишки, нерідко досягаючи 106-109 в 1 мл кишечного секрету. В здо-рових людей мікробна флора в тонкій кишці відсутня або не пере-вищує 104.

14. Рентгенологічне дослідження тонкої кишки в умовах штучної гіпотонії, а також товстої кишки (іригоскопія). Можна також вико-ристати провокаційний рентгенівський тест з дисахаридами (пасаж по тонкій кишці).

15. Дихальні тести, основані на визначенні в повітрі, що видихає-ться, вмісту ізотопів 14С і 3Н після внутрішнього, рідше внутрішньовенного введення лактози, міченої ізотопом вуглецю або водню. При недостатності переварювання або всмоктування лактози концентрація ізотопів в повітрі, що видихається, зменшується.

Наявність значної кількості тестів свідчить про те, що досліджен-ня тонкої кишки є одним з найважчих в гастроентерології. На думку А.В.Фролькіса (1989) вибір методів діагностики ентеральної недостатності залежить від типу лікувального закладу і реко-мендує проводити:

І. В поліклініці:

1. Копрологічне дослідження (виявлення стеатореї, креаторея, рН ка-лу, молочної кислоти і інших редукуючи субстанцій в фекаліях.

2. Визначення ефекту елімінаційних дієт (безглютенової, дієти з виключенням молока і молочних продуктів, злакових).

3. Отримання ефекту від деяких медикаментів (панкреатичних фер-ментів, мікроелементів, вітамінів, антибіотиків широкого спектру дії)

4.Дослідження крові з визначенням рівня загального білка, білкових фракцій, протромбіну, кальцію, креатиніну, холестерину, заліза.

5. Проба з йодистим калієм.

ІІ. В загальнотерапевтичному стаціонарі:

1. Проба на толерантність до лактози, інших дисахаридів.

2. Рентгенологічні методи.

ІІІ. В спеціалізованому гастроентерологічному стаціонарі:

1. Тест на всмоктування Д-ксилози.

2. Кількісне визначення жиру в фекаліях (по Ван де Камеру).

3. Тест з міченими ліпідами.

4. Тест на всмоктування міченого вітаміну В12.

5. Дихальні тести.

6. Тест з альбуміном, міченим хромом.

7. Біопсія тонкої кишки з її морфологічним дослідженням і визна-ченням активності інтестінальних ферментів.

Диференціальний діагноз. Встановлення діагнозу хронічного ентериту обов’язково передбачає подальше дослідження длявиявлення етіології (А.С. Белоусов і співавт., 2002).

Хронічний ентерит необхідно диференціювати з іншими захворюван-нями тонкої кишки:

- хворобою Уіпла

- радіаційним, алергічним, аліментарним ентеритами

- хворобою Крона

- целіакією

- спру

- амілоїдозом кишечника

- первинною кишковою лімфомою

- еозинофільним гастроентеритом

- первинною кишковою лімфангектазією.

Необхідно також проводити диференціальний діагноз ХЕ з захворю-ваннями, при яких діарея і похудіння мають вторинний характер:

- ендокринними хворобами (гіпотиреоз, хвороба Адіосона, цукровий діабет)

- гормонально активними пухлинами (карциноїд віпома)

- ішемічним абдомінальним синдромом

- функціональними захворюваннями ЦНС, при яких порушується регу-ляція моторики тонкої кишки (астенічний, депресивний, істеричний синдроми).

- хронічним панкреатитом.

Лікування:

1. Госпіталізація хворих ХЕ необхідна в період вираженого загострення (при втраті маси тіла більше 10 кг, виражених дистрофічних змінах шкіри, нігтів, випадінні волосся, явищах гіповітамінозу, гіпопротеїнемії, анемії, змін зі сторони інших органів травлення, ендокринних дисфункціях ).

2. Амбулаторне лікування ХЕ проводиться при легкій і середньої важкості формах захворювання і при можливості забезпечити регулярне дієтичне харчування.

3. Хворим на ХЕ заборонені роботи, які вимагають значних фізичних навантажень.

4. В період вираженої діареї необхідно призначити дієту №4 “а”, яка має енергетичну цінність 1800 ккал, і складається із 100г білків, 70г жирів, 250г вуглеводів. Зокрема, їжа повинна бути в протертому вигляді, і включати рисову і манну каші, слизисті супи, киселі, особливо з чорниці, м’ясо і рибу в промеленому вигляді, добре випечений черствий хліб з пшеничної муки або сухарі, міцний чай, несолений і нежирний творог.

5. Після зменшення профузного проносу хворим призначають дієту №4 “б”, енергетична цінність якої 3500 ккал і включає 135г білків, 70г жирів і 500г вуглеводів; кількість вільної рідини – 1,5 л на добу. При цьому рекомендуються сухарі і висушений вчорашній пшеничний хліб, сухе печиво, супи на нежирному м’ясному бульйоні з добре розвареними крупами, фрикадельками, страви з нежирних сортів м’яса і риби у вигляді шматка або котлети, фрикаделі, кнедлі, суфле, рулети (яловичина, телятина, курка, кролик, індичатина, судак, хек, окунь). З овочів рекомендується картопля, кабачки, диня, морква, зелений горошок, кольорова капуста у вареному і протертому вигляді. Протипоказані такі овочі, як білокачанна капуста, буряк, редиска, ріпа, щавель, шпинат, цибуля, часник, гриби. Можуть рекомендуватися страви і гарніри з рису, гречаної, манної крупи. Не рекомендується пшенична і перлова крупи. З молочних продуктів показані кефір, ацидофільне молоко, ряженка, російський і ярославський сири, творог у вигляді пудинга чи запіканки, творожної маси. Молоко може призначатися тільки в стравах і в обмеженій кількості. З напоїв показані відвар шипшини, чай, киселі. Вершкове масло додається в готові страви, а в натуральному вигля-ді з хлібом може призначатися не більше як 5-10г на прийом. Дієта №4 "б" рекомендується на 4-6 тижнів до повної нормалізації стільця, ліквідації загострення.

6. У випадках різкого загострення захворювання, значної діареї хворим ХЕ рекомендована один-два голодні дні. В ці дні рекомендується прийняти всередину лише 1-1,5л рідини за рахунок міцного, гарячого несолодкого чаю з лимоном (5-6 разів на день, 1-1,5 склянки), або розведеного кип’яченою водою соку чорної смородини, чорниці.

7. Хворим з легким і середнім ступенем ХЕ замість голодних днів можна призначати (з врахуванням індивідуальної переносимості):

- ацидофільний день - 1,5л ацидофільного молока на добу

- кефірний день - 1,5 л кефіру триденної давності

- яблучний день – 1,5 кг очищених від шкіри і пропущених через м’ясорубку яблук рівними порціями на протязі дня.

8. Хворим на ХЕ також можуть призначалися дитячі харчові суміші, го-могенізовані овочі і м’ясо, три рази на день, по 3-5 днів.

9.Медикаментозна терапія призначається з врахуванням етіології і патогенезу ХЕ, характеру і вираженості кишкових проявів і змін за-гального стану хворого, супутніх захворювань.

10. Згідно з сучасними концепціями (В.Т. Івашкін, 1997) при більшості кишкових інфекцій проведення специфічної антибактеріальної те-рапії не потрібно. Антибактеріальна терапія показана при ХЕ, викликаних:

а). Облігатною інфекцією: холерою; тифоїдною лихоманкою; дизентерійними шигеллами; клостридіями діфіціле; ентеротоксигенними ешерихіями колі (ЕТЕС), ентерогеморагічними Е.coli (ЕНЕС), кампілобактеріями, амебіазом, жіардіазом;

б). Факультативною інфекцією: сальмонелами; ієрсиніями; криптоспоридіями; мікроспоридіями.

Серед антибактеріальних препаратів призначають:

- тетрациклін - по 250 мг, 4 рази на день, протягом 5-7 днів

- левоміцетин - по 0,5г, 4 рази на день, 5-7 днів

- еритроміцин - по 200000 Од 4 рази на день (при стафілококовому дисбактеріозі), а при його недостатній ефективності - сігмаміцин (тетраолеан)

- олеандоміцин - по 0,25г, 4 рази на день, 7 днів

- при крипто- і мікроспоридіозі показано призначання ципрофлоксацину (4-фторхінолону) протягом одного-трьох днів

- для лікування мікроспоридіазу, жіардіазу призначають албендазол по 800 мг два рази на день, на протязі 5-7 днів

- при виявленні ієрсиніозу необхідно призначати левоміцетин – по 0,5г три рази на день протягом 7 днів, з послідуючим переходом на бісептол - 480 по1 табл. два рази на день на протязі 10-12 днів

- при протейному дисбактеріозі похідні 8-оксихоліну, зокрема, інтестопан, по 1 табл. три рази на день, після їди 7-10 днів, ентеросептол, мексаформ, мексазе; етероседів - по 1 табл. три рази на день, 7-10 днів.

- При стійкій діареї невіграмон (неграм) – по 0,5г 4 рази на день, на протязі 5 днів з тижневою перервою повторними курсами.

- у випадку виділення кампілобактерій необхідно призначати еритроміцин, тетрациклін, гентаміцин – по 40 мг внутрім’язево, 4 рази на день, 5-7 днів, фуразолідон.

- при ХЕ досить ефективними є препарати нітрофуранового ряду ( фуразолідон, фуразонал, фурагін, фуракрилін) по 0,15г 4 рази на день протягом 7-10 днів. Препарати нітрофуранового ряду мають перевагу перед антибіотиками

- серед оксіхінолінових антисептиків, що не всмоктуються і не впливають на сапрофітну лакто- і біфідофлору, перевагу слід віддавати інтетриксу, призначаючи його по одній капсулі 4 рази на день, на протязі 10 днів, чи ерсефуріл – по одній капсулі 4 рази на день, 5-7 днів.

- у випадку ідентифікації синьогнійної палички,як