добу, вітамін В6 по 2мл 1% розчину, вітамін С по 5-10мл 5% розчину, вітамін Е по 1мл 10% розчину), есенціале по 1-2 капсули 2 рази на день, гепатопротектори рослинного походження (дарсіл, карсіл, легалон, лепротек, силібор, семенар) по 70-140мг всередину. Певний терапевтичний ефект при вірусному гепатиті В у фазі інтеграції відмічений при застосуванні гепатофальку Планта по 1-2 капсули (265мг) 3 рази на день протягом 1-3 місяців. З інших гепатопротекторів рослинного походження в фазі інтеграції віруса можуть призначити хофітол (екстракт свіжого соку артишоку Суnаrа) по 200мл всередину чи по 5мл (100мг) довенно, гепабене по 1 капсулі 3 рази на день підчас їди, Лів-52 по 2-3 таблетки 3-4 рази на день, ліволект, ліва в такій же дозі 3-4 тижні. Таким хворим також показаний гомеопатичний препарат галстена по 10-20 крапель на 1 столову ложку води 3 рази на день на протязі одного місяця.
Важливим напрямом в лікуванні хронічного вірусного гепатиту В є використання індукторів активного синтезу ендогенного інтерферону, особливо враховуючи той факт, що при ньому цей процес порушений. Зокрема їм призначається аміксін перорально по 125мл 2 рази на день або по 250мл 1 раз по 2 дні з інтервалом 4 дні, на протязі 2-3 тижнів. До індукторів ендогенного інтерферонугенезу належить також неовір, який при ХВГВ застосовується в дозі 250мл (2мл 12,5% розчину з інтервалом 48 годин, 7 раз на курс лікування).
Перспективним але недостатньо вивченим є використання імуноактивного пептиду тимуса – тімогену. Він впливає на всі ланки диференціації Т-лімфоцитів і призначається по 1мг до мязево на протязі 5 днів.
Хоча і неіснує кінцевих рекомендацій по призначенню антиоксидантів при ХВГВ клінічна практика. А також фундементальні дослідження Є.М.Нейка і співавторів (1998-1999) показали їх достатньо ефективність. При цьому показано застосування тотриазоліну по 2-5мл чи по 1-2 таблетки (100-200мг) 3 рази на день протягом 4-8 тижнів, тіоктациду по 200мг 3 рази на день, еспа-ліпону по 200мл, б-токоферолу.
Лікування хронічного вірусного гепатиту С.
Активна фаза та фаза реактивації.
Показами до призначення інтерферонотерапії є виявлення НСV RNA вкрові підвищений рівень АлАт.
До факторів, на основі яких можна прогнозувати добру відповідь на ІФЕФ-а належить: коротка тривалість хвороби, молодий вік, відсутність ознак цирозу печінки, низький рівень НСV RNA (? 105к/л), генотип НСV 2-6 жіноча стать.
Найбільшої поширеності отримала схема, коли препарати інтерферону призначають по 3млн одиниць 3 рази на тиждень на протязі 6 місяців.При ній ерадикація HCVRNA і зниження рівня АлАт досягається у 30-40% хворих.Збільшення частоти стійкої відповіді досягається зі збільшенням тривалості інтерферонотерапії до 12 місяців, а підвищенням дози ІФН-а до 6млн одиниць в перші три місяці.
В останні роки для лікування хронічного вірусного гепатиту С використовують пролонговані форми альфа-інтерферону (пегінтерферони) в комбінації з рибавірином (таблиця 3.15.)
У випадках, коли активна фаза проявляється незначним підвищенням або нормальними цифрами АлАт проводиться інтерферонотерапію недоцільно. Лікування таких хворих може проводитися лише при виявленні високої концентрації HCVRNA вкрові і вираженому мезенхіально-запальному синдромі. У випадках рецидиву або відсутності ефекту від монотерапії інтерфероном показана його комбінація з рібавіріном.
Доза рібавіріну повинна бути від 600 до 1200мг на добу.
При лікуванні рібавіріном можуть відмічатися такі побічні ефекти, як нудота, висипання на шкірі та гемолітична анемія. Зниження рівня гемоглобіну нижче 100 г/л вимагає відміни препарату.
Для лікування хронічного вірусного гепатиту С в фазі реактивації також можуть бути призначені комбінації інтерферону з есенціале (по 6 капсул на день); інтерферону з урсодезоксихолевою кислотою (8ммг/кг маси тіла) на протязі 6 місяців.
В останній час появились дані про більш високу ефективність при ХВГС значних доз інтерферону (10млн од 3 рази на тиждень) протягом 3 місяців (И. Г.Никитин и соавт., 1998).
Таблиця 3.15.
Схема терапії ХВГ-С
Діагноз | Схеми лікування
Хронічний вірусний гепатит С (РНК НСV+, НСV-генотип 1, вірусне навантаження > 2 млн копій/мл, АлАТ, АсАТ>1,5-2N. | 1. Схема 1-го вибору: альфа-інтерферон – 3 млн МО 3р на тиждень, або Пегінтрон – 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень, або Пегасіс – 180 мкг 1 раз на тиждень + рибавірин – 1,0-1,2 г/добу, 12 місяців;
2. Схема 2-го вибору: альфа-інтерферон 3 млн МО щоденно, 2-4 тижні, далі ( з 5 до 12 тижнів) – 6-10 млн МО 3 рази на тиждень, з 13 до 48 тижнів – 3 млн МО 3 рази на тиждень.
Хронічний вірусний гепатит С (РНК НСV+, НСV-генотип 2 або 3, вірусне навантаження > 2 млн копій/мл, АлАТ, АсАТ>1,5-2N. | 1. Схема 1-го вибору: альфа-інтерферон 3 млн МО 3 рази на тиждень, або Пегінтрон – 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень, або Пегасіс – 180 мкг 1 раз на тиждень + рибавірин – 1,0-1,2 г/добу, 6 місяців;
2. Схема 2-го вибору: альфа-інтерферон 3 млн МО 3 рази на тиждень 12 місяців, Пегінтрон – 1,5 мкг/кг або Пегасіс 180 мкг 1 раз на тиждень, 12 місяців.
Хронічний вірусний гепатит С (РНК НСV+, АлАТ, АсАТ - N. | Лікування не проводиться, спостереження з визначенням рівня АлАТ, АсАТ кожні 6 місяців. Симптоматичне лікування.
Базисна терапія включає призначення неодезу по 200мл 3 дні і лактулози по 30-40мл/добу протягом місяця.
У фазі ремісії при хронічному вірусному гепатиті С можуть призначатися гепатопротектори, вітаміни, антиоксиданти, імуномодулятори, як і при хронічному гепатиті В.
Лікування хронічного гепатиту D.
Показанням для проведення інтерферонотерапії є наявність анти HDV і HDVRNA при компенсації захворювання і вираженому синдромі цитолізу.
На даний момент існують слідуючі схеми інтерферонотерапії. Перша: по 5 млн од щоденно чи 9 млн од 3 рази на тиждень протягом 6-12 місяців. Інша схема передбачає перші 6 місяців по 10 млн од 3 рази на тиждень, а потім по 6 млн од 3 рази на тиждень ще три місяці.
Лікування аутоімунного гепатиту може проводитися по двох схемах. Перша зних передбачає монотерапію преднізолону по 30-40мг на добу на протязі 2-4 тижнів, а потім дозу зменшують на 5 мг до рівня підтримуючої (10мг/добу) протягом тривалого часу. Одночасно проводиться симптоматична терапія, яка включає поліферментні препарати підшлункової залози (креон чи панцитрат по одній капсулі 3 рази на день що два тижні щоквартально).
При недостатній ефективності монотерапії преднізолоном використовується його комбінація з азатіоприном. Преднізолон призначається по 30мг/добу перщі 5 тижнів і азатіоприн по 50 мг/добу, а потім підтримуюча доза преднізолоном становить 10мг, азатріаприну- 25мг/добу.
Лікування хронічного алкогольного гепатиту.
Його починають з щоденного довенного крапельного введення 500мл 10% розчину глюкози з додаванням до нього 10мл гептралу, 10мл хофітолу, 4мл 0.5% розчину ліпоєвої кислоти на протязі 10 днів. Одночасно щоденно домязево вводиться 1000мкг вітаміну В12 протягом 5 днів. З метою боротьби з алкогольною інтоксикацією додатково щоденно 10-15мл метадоксилу внутрішньовенно на 500мл 5% розчину глюкози 5-7 днів. Здатністю стабілізувати клітинні мембрани гепатоцитів, нормалізувати жировий, вуглеводний та білковий обмін, пригнічувати процеси ПОЛ володіє глутаргін, який призначають по 250 мг, або довенно 4% розчин по 5 мл, курсовою дозою 12-35 г. Всередину хворі приймають панцинтрат чи креон (при наявності диспепсичного синдрому) по 1 капсулі підчас їди протягом 3 тижнів та полівітаміни. Після закінчення основного курсу терапії залишають лише есенціале по 1-2 капсулі один раз на день і пікамілон по 2 таблетки 2 рази на день протягом 1-2 місяців.
Лікування токсичного гепатиту.
При токсичних гепатитах необхідно усунути причину їх виникнення і призначити есенціале протягом 10-30 днів по 5 мл на 5 % розчину глюкози або аутокрові, з переходом пероралльний пройом його в капсулах (по 1-2 капсули тричі/добу) від 1-3 місяців. Одночасно доцільно проводити вітамінотерапію (вітамін С 5% по 5мл, вітаміни групи В).
