злоякісних новоутворів, значних вад сечовивідних шляхів, хронічних нагнійних процесів і важких атеросклеротичних уражень магістральних судин, а також психічно неповноцінним особам. З обережністю визначаються покази до трансплантації нирки при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при яких існує високий ризик розвитку після трансплантаційних ускладнень внаслідок проведення імунодепресивної терапії.
Профілактика. Полягає в постійному диспансерному спостережені нефрологів за особами, що страждають на хронічні захворювання нирок.
Такі хворі повинні беззастережно дотримуватися лікувально – профілактичних заходів: режиму, дієти, відповідного фіто- та медикаментозного лікування. Профілактичним напрямком щодо розвитку і прогресування ХНН є вирішення питань про вагітність та пологи, раціональне працевлаштування, проживання в певних кліматичних умовах для певного контингенту нефрологічних хворих.
Диспансерне спостереження за хворими на ХНН здійснюють нефрологи поліклінік. Хворі з ХНН І ст. не менше 2 разів на рік оглядаються основним спеціалістом, а також стоматологом, отоларингологом, окулістом, акушером-гінекологом. Частота спостереження при ХНН ІІ ст. збільшується до трьох разів, ІІІ ст. – до 3-4 разів на рік.
Методика диспансерного нагляду передбачає також забезпечення перебування в певних кліматичних умовах. Наявність ХНН незалежно від ступеня є підставою для проведення експертизи працездатності. Хворим на ХНН І ст. без наявного синдрому АГ встановлюється ІІІ група інвалідності з покращенням умов праці. Хворим на ХНН ІІ ст. з підвищенням АТ і пацієнтам з ХНН ІІІ ст. визначається ІІ група інвалідності. Хворі, які потребують лікування гемодіалізом, є інвалідами І групи.
Хворим з пересадженою ниркою група інвалідності встановлюється за індивідуальними показниками – залежно від функціонального стану трансплантати, загального самопочуття, ускладнень, характеру професійної діяльності.