Зазвичай використовується доза 2 г (1,5–3 г; 40 мг/кг/день) по 1 г двічі на день з їдою. Схема прийому: 1-й тиждень – 500 мг; 2-й тиждень – 1000 мг; 3-й тиждень – 1500 мг; 4-й тиждень – 2000 мг. Остання доза є терапевтичною; для досягнення клінічного ефекту препарат необхідно приймати 4-6 місяців, після чого переходять на підтримуючу дозу 500-1000 мг, яку приймають постійно. Для запобігання розвитку побічних ефектів необхідно проводити моніторинг загального аналізу крові (перші 3 міс. – 1 раз в 2 тижні; наступні 3 міс. – 1 раз у місяць, далі – кожні 3 міс.). При появі болів у горлі, виразок в роті, виразної слабості, гарячки препарат необхідно відразу самостійно відмінити.

Іншим базовим препаратом, що застосовується в лікуванні АС, є Д-пеніциламін. Однак дані про його дієвість вельми суперечливі. Він проявляє ефективність на ранніх стадіях захворювання (І-ІІ стадії). Терапевтична доза становить 600 мг/добу впродовж 3-4 місяців. При досягненні стійкого клінічного ефекту дозу зменшують до 150-300 мг/добу. Значні побічні ефекти Д-пеніциламіну (синдром Лайєла, нефротичний синдром, агранулоцитоз) також вимагають ретельного контролю і проведення щотижневого моніторингу загального аналізу крові і сечі.

При тяжкому, швидко прогресуючому перебігу АС з гарячкою і вісцеральними проявами показана терапія цитостатиками: метотрексат – 7,5-10 мг/тиждень, азатіоприн – 100-150 мг/добу, хлорбутин – 4-6 мг/добу.

Системна глюкокортикоїдна терапія використовується у хворих тільки за умов високої активності, що не корегується НСПЗП, гарячки, ураження внутрішніх органів, швидкого прогресування. Призначають преднізолон у дозі 20-40 мг/добу до досягнення ефекту. Потім препарат поступово відміняють.

З метою зменшення м’язового спазму та патологічної напруги м’язів призначають:

- мідокалм 100-150 мг/добу

- сирдалуд 4-6 мг/добу

- скутаміл – С. (1 табл 3 рази на день)

- ізопретан (25 мг 2-3 рази на день)

- баклофен (по 0,25 табл 2-3 рази на день поступово збільшуючи дозу до 1 табл 2 рази на день).

Препарати розрізняються між собою рівнем регуляції мязового тонусу. Так, баклофен має мязовий рівень регуляції, впливаючи на актино-міозиновий комплекс, Са++, АТФ; сирдалуд впливає на сегментарно-периферичне нейронне коло (-, -мотонейрони спинного мозку); мідокалм проявляє супрасегментарний рівень регуляції (мозочок, вестибулярні ядра, ретикулярна формація, стріо-палідарна системна, рухова кора). Мідокалм має також місцевоанестезуючу дію, обумовлену хімічною подібністю до лідокаїну. Препаратом вибору при лікування мязового спазму у хворих на АС є мідокалм. Він добре переноситься хворими у високих добових дозах (150-450 мг/добу), не має седативного ефекту, до нього не розвивається звикання, добре комбінується із НСПЗП, може застосовуватися в будь-яких вікових групах. На фоні застосування міорелаксантів можна добитися зниження дози НСПЗП і аналгетиків. Через виражений мязовий спазм ці препарати хворі вимушені приймати постійно з невеликими перервами між курсами.

Судинні препарати для покращання кровопостачання і процесів мікроциркуляції:

- ніфедипін (коринфар) по 10 мг 4 рази на день

- трентал (пентоксифілін) по 1 табл. 3 рази на день або довенні ін’єкції по 5,0 мл; вазоніт по 600 мг 1 раз на день

- нікотинова к-та 1% - 1,0 мл за наступною схемою:

1день – 1 мл, 2 день – 2 мл, 3 день - 3 мл, 4 день – 4 мл, 5 день – 5 мл, 6 день - 4 мл, 7 день – 3 мл., 8 день – 2 мл, 9 день – 1 мл, 10 день – 1 мл.

- ксантинолу нікотинат по 1 табл. з рази на день

- антуран 600 – 800 мг на день

- доксіум

- продектин.

Для підсилення протизапального ефекту широко використовують ензимотерапію. Призначають вобензим по 5 драже 3 рази на день за 40 хв. до їди.

Перспективи лікування АС. В останні роки нагромаджено значний досвід клінічного використання антагоністів фактора некрозу пухлин- (ФНП-), ефективність яких навіть перевищує ефект при РА. Рекомендуються наступні дози препаратів: інфліксимаб по 5 мг/кг у вигляді тривалої (не менше 2-х год) довенної інфузії; після першої інфузії препарат вводять на 2-ому і 6-ому тижнях, а потім 1 раз у 8 тижнів. Етанерцепт вводять по 25 мг підшкірно двічі на тиждень. Адалімубаб застосовують підшкірно по 20-40 мг кожні 1-2 тижні. Використання антагоністів ФНП- в клініці асоціюється із значною кількістю тяжких ускладнень. Так, при застосуванні інфліксимабу частими побічними ефектами (зустрічаються із частотою 1-10%) є: вірусні інфекції (зокрема грипп, герпетична інфекція, у т.ч. викликана вірусом Епштейн-Барра), підвищена втомлюваність, біль голови і запаморочення, інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, нудота, діарея, біль у животі, висипи на шкірі, кропивянка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення. Проте вважається, що позитивні ефекти інфліксимабу суттєво перевищують його негативну побічну дію.

Фізіотерапевтичні процедури призначають в неактивну фазу чи при мінімальній активності: ультразвук, діадинамофорез з анальгіном, індуктотермія, рефлексотерапія, магнітотерапія, бальнеологічні процедури. При неефективності проводимої терапії застосовують рентгенівське опромінення хребта. У період стихання загострень хворих на АС показано санаторно-курортне лікування з використанням сірководневих, радонових ван, грязьолікування. Рекомендують лікування на курортах Пятогорська, Євпаторії, Саків, Одеси-Куяльник, Хмельника, Черче.

Профілактика. Методи первинної профілактики хвороби Бехтєрєва не розроблені. Вторинна профілактика зводиться до профілактики загострень, що здійснюється за допомогою постійної диспансеризації, моніторингу перебігу захворювання і попередження виникнення загострень.

Прогноз. При хворобі Бехтєрєва у більшості хворих поступово зменшується функціональна рухомість опорно-рухового апарату, особливо через 10 років від початку захворювання. Однак, при регулярному диспансерному спостереженні, адекватній систематичній терапії стримати прогресування хвороби вдається у 70% хворих.