артропатії властивий розвиток ерозивних змін в ділянці дистальних міжфалангових суглобів. Ерозії, виникаючи по краях суглобів, у подальшому поширюються на їх центр. При цьому відбувається сточування верхівок термінальної і середньої фаланг з одночасним витонченням діафізів середніх фаланг, а друга поверхня суглоба деформується у вигляді увігнутості, що формує рентгенологічний симптом “олівця в стакані” і “чашки з блюдцем”. Патогномічним є розвиток анкілозів усіх суглобів одного й того пальця (“вісьове ураження”). Характерною рентгенологічною ознакою також є проліферативні зміни у вигляді кісткових розростань навколо ерозії кістки у основі і верхівки фаланг. Остеоліз кісток, що утворюють суглоб, є відмітною ознакою мутилюючого артриту.
Лабораторні дані.
1. загальний аналіз крові – гіпохромна анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
2. біохімічні аналізи крові – підвищення рівня серомукоїду, фібриногену, сіалової кислоти, кислої фосфатази, б2- і г - глобулінів.
3. негативний результат на RF, проте у 5-10% хворих на псоріатичну артропатіювиявляється RF.
4. дослідження синовіальної рідини – високий цитоз (до 10 – 15 – 20), нейтрофільоз, в’язкість знижена, муциновий згусток пухкий.
Лікування. Лікування псоріазу проводиться дерматологом, проте це не впливає на перебіг суглобового синдрому. При “зимових” формах псоріазу використовують ультрафіолетове опромінення. Показане місцеве використання мазей (в тому числі й гормональних) у стаціонарну стадію. У прогресуючу стадію застосовують седативні засоби, снодіючі, анксіолітики, нейролептики.
Лікування артропатії проводиться нестероїдними протизапальними засобами. Використовують ті засоби, кі володіють високою терапевтичною активністю і мінімальними побічними ефектами. Застосовують індометацин 100-150 г/добу, бутадіон по 0,15 г 4 рази/добу, вольтарен 100-150 мг, ібупрофен 400 мг 3-4 рази на добу, мелоксикам, німесил тощо. Призначення НСПЗП при псоріатичній артропатії слід проводити обережно, оскільки ці препарати відносять до групи засобів, що можуть провокувати загострення процесу.
Обовязковим компнентом протизапального лікування є міуева терапія у вигляді внутрісуглобових інєкцій глюкокортикоїдів у ділянку запалених суглобів, особливо це поширено при моно- і олігоартритах. Використовуються препарати пролонгованої дії (дипроспан, депо-медрол, ін.).
При рентгенологічних ознаках кістково-хрящової деструкції і неефективності попередньої терапії переходять на базові засоби. Арсенал базових препаратів подібний до ревматоїдного артриту.
1)
Кризанол та інші препарати золота (по 17,5 – 35 мг чистого золота на тидень). Схеми ідентичні лікуванню ревматоїдного артриту.
2)
Сульфасалазин або салазопіридазин – призначають 0,5 г/добу впродовж тижня, потім дозу підвищують кожний тиждень до терапевтичної – 2 г/добу. При ефективності терапії і добрій переносимості терапію продовжують нескінченно довго.
3)
Метотрексат – 7,5 мг/тиждень за схемою: по 1табл. (2,5 мг) 3 рази на тиждень із перервою в 12 год.
Амінолонові препарати в лікуванні ПА не використовують, так як вони можуть спровокувати розвиток ексфоліативного дерматиту і генералізацію процесу. Серед базових препаратів найбільш дієвими виявлилися препарати золота і салазопохідні препарати.
Застосування системної глюкокортикоїдної терапії обмежується тільки короткими курсами (до 6 тижнів), використовують невисокі дози (5,-10 мг/добу).
PUVA – терапія: (фотохіміотерапія) – опромінення довгохвильовими (315 – 400 нм) ультрафіолетовими променями у поєднанні із фурокумарином (псораленом). Сеанси фотохіміотерапії проводять з інтервалом в 2-3 дні з поступовим збільшенням дози ультрафіолетового опромінення на 0,5-1,5 Дж/см3. Курс ПУВА-терапії становить 25-30 процедур.
У комплексній терапії широко використовують судинотропні препарти (реополіглюкін, пентоксифілін, дипіридамол, гепаринтерапію). Корекція реологіних властивостей крові особливо важлива у пацієнтів із мутилюючим артритом.
Застосовують лікувальну гімнастику, фізіотерапію: фонофорез гідрокортизону, ультразвук, парафінові і грязеві аплікації, родонові чи сірководневі ванни.
Прогноз. В цілому сприятливий. При важких формах ПА можлива рання інвалідизація хворого.
Профілактика. Полягає у попередженні і своєчасному усуненні порушень функцій різних систем і органів, здатних сприяти виникненню псоріазу. При цьому велике значення має нормалізація нервово – психічного статусу, дотримання режиму праці та відпочинку, адекватне харчування.