Остеоартроз дистальних міжфалангових суглобів кисті.

У 50% хворих відзначається ОА даної локалізації з формуванням вузликів Бушара. Від вузликів Гебердена вузлики Бушара відрізняються тим, що розташовуються на боковій поверхні суглобів, тому палець набуває веретеноподібної конфігурації. Рухи в суглобах різко обмежені. ОА суглобів китиць має схильність до частих рецидивів реактивних синовітів.

Діагностика. Діагностичні критерії (Інститут ревматології РАМН, 1986).

1)

2)

3)

Таблиця 5.21.

Критерії діагнозу остеоартрозу (Беневоленська Л.И., др., 1993)

Клінічні критерії | Рентгенологічні критерії

- Болі в суглобах, що виникають наприкінці дня чи/і в першу половину ночі.

- Болі в суглобах, що виникають після механічного навантаження і зменшуються у спокої.

- Деформація суглобів за рахунок кісткових розростань (включаючи вузлики Гебердена і Бушара). | - Звуження суглобової щілини

- Остеосклероз

- Остеофітоз

Для постановки діагнозу остеоартрозу є обовязковим наявність двох перших клінічних і рентгенологічних ознак.

Критерії діагностики коксартрозу (R.D.Althman., 1995):

Варіант 1.

Біль у кульшовому суглобі впродовж більше 2-х тижнів і як мінімум 2 з 3-х критеріїв:

1. ШОЕ 20 мм/год.

2. Остеофіти головки стегнової кістки і /або вертлюгової западини

3. Звуження суглобової щілини.

Варіант 2.

Біль у кульшовому суглобі впродовж більше 2-х тижнів і як мінімум 3 з 4-х критеріїв:

1.

2.

3.

4.

Критерії діагностики артрозу кистей (R.D.Althman., 1995):

Варіант 1.

Біль у дрібних суглобах кистей і ранкова скутість в них впродовж більше ніж половини минулого місяця і значне збільшення обєму більше, ніж одного міжфалангового суглоба.

Варіант 2.

Значне збільшення в обємі двох суглобів чи більше.

Набряк пястково-фалангових суглобів і більше і деформація більш ніж одного з 10 суглобів.

Рентгенографія суглобів.

Головні рентгенологічна ознаки остеоартрозу:

- Остеофіти – кісткові крайові розростання, які збільшуються площу стикання, змінюють конгруентність.

- Звуження суглобової щілини більш виражене у сегментах, що несуть більше вагове навантаження (у колінних суглобах – медіальні відділи, у кульшових – латеральні)

- Субхондральний склероз – конденсація (ущільнення) кісткової тканини.

Необовязковими рентгенологічними ознаками при остеоартрозі є:

- кісти (зазвичай розташовані у місцях найбільшого навантаження)

- підвивихи і вивихи

- ерозії.

Стадії за Н.С. Косинською (1961).

I стадія – незначне обмеження суглобової рухомості, незначне, нерівномірне, нечітке звуження суглобової щілини, островки оссифікації хряща, хондральний склероз у вигляді підкресленості замикальних пластинок.

II cтадія – значні кісткові розростання, виражений остеосклероз, кістовидні просвітлення в епіфізах, значне звуження суглобової щілини (в 2 – 3 рази порівняно з нормою).

III стадія – майже повна відсутність суглобової щілини, деформація і ущільнення суглобових поверхонь епіфізів, розширення суглобових поверхонь за рахунок великих краєвих розростань, “суглобові” миші, субхондральні кістки.

Дослідження синовіальної рідини.

Синовіальна рідина прозора чи напівмутна, високої чи середньої в’язкості, муциновий згусток щільний. Кількість клітинн в 1 мм3 дещо збільшена (до 5.103 ), при наявності синовіту кількість нейтрофілів не переважає 50%.

Лабораторні дані.

1. В загальному аналізі крові специфічних змін не відзначено. При реактивному синовіті можливе зростання ШОЕ, лейкоцитів, зсув формули вліво, підвищення рівня гострофазових реагентів.

2. Збільшення в сироватці крові рівня глікозаміногліканів (ГАГ) та інших компонентів протеогліканів. У здорових людей рівень сироваткових ГАГ становить 3,190,41 г.10-2/л; при I стадії артрозу 4,080,45 г.10-2/л; при II стадії- 4,930,36 г.10-2/л; III – 5,260,47 г.10-2/л; при наявному реактивному синовіті – 4,850,44 г.10-2/л; при моноостеоартрозі – 3,940,32 г.10-2/л; при поліостеоартрозі – 4,88 0,67 г.10-2/л.

Лікування. Базисною терапією ОА є методи, спрямовані на припинення та попередження дегенерації суглобового хряща. До препаратів базової терапії відносять хондростимулятори і хондропротектори.

Хондростимулятори (ХС).

Володіють здатністю стимулювати або продукцію матриксу хондроцитами, або їх проліферацію. До ХС відносять фактори росту та цитокіни: інсуліноподібний фактор росту, фактор, що стимулює ріст хряща, епідермальний фактор росту, тощо. Дієвість цих факторів доведена експериментально, але не перенесена в клініку, хоча є підстави вважати, що майбутнє в лікуванні ОА належить саме ХС. Хондропротектори (ХП).

Механізм дії хондропротекторів:

- регуляція метаболізму хондроцитів ( збільшення синтезу глікозаміногліканів і протеогліканів)

- зростання резистентності хряща до дії ферментів, що руйнуються суглобовий хрящ

- активація анаболічних процесів матриксу хряща

- пригнічення ензимів, що викликають дегенерацію суглобового хряща.

Головним діючим компонентом препаратів є глікозаміноглікани. Вони мають здатність нагромаджуватися в суглобовому хрящі при введенні їх ззовні.

Румалон (сульфатовані протеоглікани та ГАГ-пептидні комплекси, екстраговані з хрящової тканини і червоного кісткового мозку молодих тварин) – призначають домязово тричі на тиждень; на перше введення - 0,3 мл, на друге – 0,5 мл, надалі – по 1 мл. Курс лікування триває 5-6 тижнів. Повторні курси проводять через 6-8 місяців.

Таблиця 5.22.

Основні напрямки лікування та попередження ОА.

Розвантаженя суглобів | Обмеження ходіння, стояння, підйому та спуску сходами, носіння тягарів, користування милицями, тростиною, зниження маси тіла.

Вплив на метаболізм хрящової тканини | Хондростимулятори, хондропротектори, біостимулятори.

Лікування синдрому локальної капіляротрофічної недостатності | Судинні препарати (ксантинолу нікотинат, нітрати), дезагреганти (пентоксифілін, дигідридамол), антагоністи кальцію (ніфедіпін), локальна баротерапія, фізіо-терапевтичні заходи, мулотерапія.

Лікування реактивного синовіту | Нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикоїди, внутрішньосуглобові ін’єкції, фізіотерапія.

Лікування основного патологічного процесу (при вторинному ОА) | Лікування метаболічних зрушень, обмінних розладів (подагра), ендокриопатій, корекція гормонального статусу (в менопаузі), травм, артриту, остеонекрозів, неврологічних недуг.

Корекція порушень статики та вроджених аномалій | Ортопедичне лікування сколіозу, плоскоступності, аномалій розвитку та хибних положень суглобів, остеотомія, ендопротезування. Укріплення м’язів: масаж, постізометричні навантаження, плавання, лік. фізкультура в облегшеному положенні (сидячи, лежачи, в басейні тощо).

Артепарон (ГАГ, екстраговані з трахеальних хрящів молодих бичків) – вводять домязово по 0,5 – 1,0 мл тричі на тиждень упродовж 7-8 тижнів або внутрішньосуглобово 2 рази на тиждень упродовж 5 тижнів. За необхідністю лікування повторюють через 3 місяці.

Мукартрин (органопрепарат, що вміщує сульфат мукополісахариду) – вводять по 1,0 мл домязово упродовж трьох днів і через день в наступні десять днів. Потім впродовж наступних 3-х тижнів по 1,0 мл домязово 2 рази на тиждень. У даний час ці препарати зняті з виробництва.

Алфлутоп (створений на основі натуральних продуктів 4 видів морських риб екстракт 4 видів морських риб, містить амінокислоти, пептиди, іони Na, K, Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, містить амінокислоти, пептиди, іони Na, K, Ca, Mg, Fe, Cu, Zn.). Існує 2 схеми введення препарату.

1 схема: починають введення препарату внутрісуглобово по 2,0 мл через 3-4 дні (2 рази на тиждень) 5 інєкцій із наступним переходом на домязову введення по 1,0 мл в день щоденно впродовж 3-х тижнів.

2 схема: введення препарату по 1,0 мл домязово впродовж 3-х тижнів. Повторні курси через 3 місяці.

Гіалган (гіалуронова кислота) – в 2мл вміщується 20 мг препарату. Вводиться внутрісуглобово 1 раз на тиждень; на курс – 5 інєкцій.

Більші переваги мають препарати, що застосовуються перорально. До цієї групи відносять препарати структум, терфенадин і дона.

Структум (хондроітин сульфат натрію) – випускають в капсулах, що вміщують 250 мг і 500 мг хондроітин сульфату. Призначають за схемою: спочатку по 2 табл. 3 рази на день, а потім по 2 табл. 2 рази на день. Курс терапії триває 2-3 міс, повторні курси 2-3 рази на рік.

Артродар (діацерин) – препарат, що селективно блокує синтез і активність інтерлейкіну-1 - цитокіну, що викликає запалення і відіграє важливу роль в деградації хряща при остеоартрозі. Водночас інгібує антагоністи рецепторів інтерлейкіну-1, знижує утворення вільних радикалів, уповільнює утворення металопротеїдів, як, наприклад, колагеназа і стромелізин, спричинюючих пошкодження суглобового хряща. При довготривалому застосування стимулює синтез елементів матриксу суглобового хряща (колаген, протеоглікани, глюкозамінглікани). Застосовують по 1 капсулі 1 раз на день увечері під час вечері впродовж 2-4х тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують до 2-х капсул на день. Симптоматичне покращання настає вже через 2-4 тижні від початку лікування, стійкий ефект – через 6 тижнів.

Терфенадин (глюкозаміну гідрохлорид 500 мг, натрію хондроітину сульфат 400 мг) – випускають в капсулах. По 1 капс. тричі на день 3 тижні, потім по 1 капс. двічі на день. Мінімальний курс лікування – 2 місяці, повторні курси 2-3 рази на рік.

Дона – випускається у пакетиках, що вміщують 1,5 г глюкозаміну сульфату. Вміст пакетику розчиняють у склянці води, приймають 1 раз на добу впродовж 6 тижнів. Курси повторюють із двомісячною перервою.

Біостимулятори.

Покращують метаболічні і репаративні процеси в хрящі. Застосовують гумізоль, ФіБС, екстракт алое, скловидне тіло, екстракт плаценти у період ремісії курсами по 10-15 ін’єкцій домязово 3 рази на рік.

Як новий хондропротектор та штучна синовіальна рідина запропонований полівінілпіролідон (ПВП). Вводять 15% чи 20% розчини ПВП внутрішньосуглобово 1 раз на