Показаннями до застосування І. служать підгострі і хронічні захворювання запального і обмінно-дистрофічного характеру, спайкові процеси, атеросклерозна облітерація судин I і II ступеня, хвороба Рейно, гіпертонічна хвороба I-IIБ стадії, переломи кісток, а також пневмонія, плеврит, нефрит, інфіильтрати у стадії дозволу, що починається, рефлекторна анурія.

Протипоказаннями до застосування І. є злоякісні і гормонально залежні пухлини (міома матки, пухлини молочної залози), ендометріоз, токсикоз, гарячкові стани, хвороби крові, дифузний токсичний зоб, туберкульоз легенів, серцево-легенева недостатність, часті напади стенокардії. При вагітності протипоказано проведення І. в зонах, близьких до матки (передня черевна стінка, попереково-крижова область).

Не можна проводити І. хворим з дефектами шкіри, сухими гіпсовими і гігієнічними пов'язками. Одяг (без металевих предметів) і волосяний покрив не заважають проведенню И.; необхідно пам'ятати, що металеві, особливо кільцеобразні, предмети в області проекції індуктора і на відстані 8- 12 см від нього викликають у хворого опік шкіри. Протягом однієї процедури можна впливати не більше ніж на 2-3 області тіла хворого. Загальна тривалість процедури 10-15-30 мін. На курс лікування призначають від 10 до 15 процедур.

Одночасне застосування І. і гальванізація (див. Гальванотерапія) називає галіваноіндуктотермією, І. і лікарського електрофорезу - індуктотермоелектрофорезом, І. і грязелікування - грязеіндуктотермією. Послідовно, без тимчасової перерви після І. можна застосовувати гальванізацію, лікарський електрофорез, дія імпульсними струмами, середньочастотну магнітотерапію, ультразвукову терапію.

Лікування І. може призначати тільки лікар; проводиться воно спеціально навченим середнім медперсоналом у фізіотерапевтичних кабінетах поліклінік і стаціонарів під систематичним лікарським контролем.

Індуктотермія, лікувальне застосування високочастотного магнітного поля, індукованого в тканинах значна кількість тепла.

Суть методу полягає в тому, що по добре ізольованому кабелю, що розташовується у тіла хворого, пропускають струм високої частоти, створюючий змінне магнітне поле, що індукує в тканинах вихрові струми, які утворюють тепло.

Основним чинником, що надає лікувальну дію при індуктотермії, є тепло. Воно утворюється в глибині тканин, в м'язах, тим самим зменшується ефективність механізмів терморегуляцій, велика частина рецепторів яких розташована в поверхневих тканинах.

При інтенсивних, короткочасних діях індуктотермії підвищується збудливість нервової системи, швидкість проведення збудження по нервах, підвищується інтенсивність окислювально-відновних процесів. При діях середньої інтенсивності, що супроводяться відчуттям помірного тепла; більшою мірою збільшуються кровообіг, обмінні процеси, синтез глюкокортикоїдів і звільнення їх з пов'язаного з білками стану, посилюються глікогеноподібна і жолчевидільна функції печінки, активується фоноцитоз, розсмоктуються запальні вогнища, знижується тонус поперечнополосатої і гладкої мускулатури, у тому числі судинних стінок, підвищується артеріальний тиск, виявляється загальноседативна дія (знижується збудливість центральної і периферичної нервової систем), виявляється болезаспокійлива дія. Застосовується при різних хронічних запально-дистрофічних процесах (без вираженої ексудації, нагноєння).

Протипоказання:

гнійні процеси;

схильність до кровотеч;

капіляротоксикоз;

хвороба язви (кровотеча в анамнезі);

новоутворення;

індивідуальна непереносимість тепла.

Низькочастотна магнітотерапія застосовується з лікувальною метою змінних або переривистих постійних магнітних полів низької частоти. Найширше застосування магнітних полів отримали змінні і імпульсуючі з частотою 50 Гц при індуктивності у полюсів 40 мТВ, хоча є апарати, генерувальні магнітні поля з частотами 700-1000 Гц. При таких частотах магнітні поля є слабо діючими фізичними чинниками, що не викликають побічних ефектів.

Магнітне поле надає збудливу дію, відбуваються зміни в корі, підкіркових утвореннях, стимулюється ендокринна система. Дія на серцево-судинну систему: підвищується швидкість кровотоку, змінюється структура серцевого циклу, знижується ПЕКЛО, поліпшується периферичний кровообіг, мікроциркуляція.

Змінюються властивості реологій, протиотікаюча дія, стимулюються процеси регенерації, підвищується вміст фібробластів, остеобластів. Змінюється стан згущаючої системи - гіпокоагуліруючий ефект. Збільшується кількість еритроцитів, зміст гемоглобіну у зв'язку з посиленням дії кісткового мозку, посилюється фагоцитируча активність лейкоцитів, змінюється білковий обмін, посилюється перекисне окислення ліпідів. Це приводить до зміни процесів проліферації і регенерації. Підвищується неспецифічна резистентність організму, підвищується м'язова працездатність, виявляється седативний ефект.

Свідчення:

1) хірургічні захворювання: рани, гнійні захворювання шкіри, підшкірної клітковини, посттравматичні і післяопераційні набряки, трофічні язви, облитеруючі захворювання нижніх кінцівок, тромбофлебіт, келлоідні рубці, переломи, остеоартроз, хронічний остеоміелит;

2) акушерство і гінекологія: хронічні запальні захворювання жіночої статевої сфери, профілактика спаєчної хвороби;

3) офтальмологія: ранні стадії герпесу, опіки очей, початкова форма глаукоми, кон'юнктивіти, атрофія зорового нерва;

4) внутрішні хвороби: гіпертонічна хвороба, вірусний гепатит, ревматизм, язва, бронхіальна астма, панкреатит, отит, риносинусит, вазомоторний риніт;

5) дерматологія: лишай, нейродермит;

6) неврологія: поліневрити, астеноневрози, фантомні болі, остеохондроз, неврити (діабетичні і ішемічні);

7) деструктивна фаза туберкульозу;

8) стоматологія: парадонтоз, стоматит, гінгівіт, язви слизистих, перелом нижньої щелепи, запалення височно-нижнещелепного суглоба.

Протипоказання:

виражена гіпотонія;

системні захворювання крові;

індивідуальна переносимість;

базедова хвороба;

диенцефальний синдром;

вагітність;

схильності до кровотеч;

ранній постінфекційнний період.

Література

1. Резимов А.Н. Медицинская и биологическая фізика. – М.: Высшая школа, 1987. – с. 288 – 290, 342 – 352.

2. Ливенцев Н.М. Курс физики – М.: Высшая школа, 1978. – Т.П. с. 146-154, 164 – 181.

3. Лабораторні і медичні прилади та апарати. – Івано-Франківськ, 1992. – с. 65 – 74.

4. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.П. Электромедицинская аппаратура, - М: Медицина, 1974. – с. 81 – 88, 93 – 99, 148 – 170.