Протягом другого місяця ембріонального розвитку людини первинні статеві клітини проникають у кровоносні судини жовточного мішка, переносяться струмом крові й активно мігрують у закладку гонади. В гонаді первинні статеві клітини оточуються підтримуючими або фолікулярними клітинами, що стосовно них виконують трофічну функцію. Первинні статеві клітини відрізняються від інших клітин великою кількістю глікогену і лужної фосфатази.

Фази овогенезу подібні до фаз сперматогенезу. У розвитку жіночих статевих клітин виділяють три періоди: розмноження, ріст і дозрівання.

У ссавців і людини періоди розмноження і росту яйцеклітин відбуваються у фолікулах. Зрілий фолікул заповнений рідиною, усередині його знаходиться яйцеклітина. Під час овуляції стінка фолікула лопається, яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину, а потім, як правило, у труби матки. Період дозрівання яйцеклітин відбувається в трубах, саме тут вони і запліднюються.

Період розмноження статевих клітин

Період розмноження жіночих статевих клітин у людини спостерігається лише в ембріогенезі, у плодному періоді розвитку. Після формування яєчника, що має місце наприкінці другого місяця ембріонального розвитку, первинні статеві клітини перестають розмножуватися і починають диференціюватися в оогонії. Підраховано, що в цей час у двомісячного ембріона людини в яєчнику знаходиться близько 600 тис. статевих клітин. Їхня кількість збільшується до п'ятого місяця розвитку, і у п’ятимісячного плода в яєчнику нараховується близько 7 млн. оогоній. На останніх місяцях внутрішньоутробного розвитку, коли оогонії починають диференціюватися в ооцити, спостерігається масова дегенерація оогоній, що веде до зменшення їхньої кількості. Цей процес йде настільки інтенсивно, що в новонародженої дівчинки в яєчнику нараховується близько 1 млн. ооцитів. З цієї кількості у семирічної дівчинки в яєчнику залишається близько 300 – 400 тис. ооцитів, а інші гинуть і розсмоктуються.

Період розмноження, інтенсивно діляться мітомітично овогонії — дрібні клітини з відносно великим ядром і незначною кількістю цитоплазми.

У ссавців і людини цей період закінчується ще до народження. Сформовані первинні овоцити зберігаються без змін довгі роки.

Період росту

З настанням статевої зрілості організму окремі ооцити першого порядку одержують можливість продовжувати ріст, але більшість з них дегенерує, гине і розсмоктується.

У період росту клітини збільшуються, в цитоплазмі клітини, в її органоїдах і мембранах відбуваються складні морфологічні і біохімічні перетворення. Кожний овоцит оточений дрібними фолікулярними клітинами, які забезпечують його живлення.

Під час оогенезу інтенсивно синтезується іРНК. Значна частина її надходить у рибосоми і транслюється, забезпечуючи білкові синтези, що безупинно відбуваються в цей час, інша частина депонується.

У період цитоплазматичного росту (малий ріст) в ооциті синтезується той же набір білків, що вже мався на початку, тобто в цей час не з'являється нові види білків (за винятком жовтка і, можливо, регуляторних білків у період трофоплазматичного росту), а збільшується кількість тих самих білків ядра і компонентів цитоплазми. В соматичних клітинах гістони не накопичуються, тому що вони синтезуються суворо координовано з реплікацією ДНК. Оогенез — унікальний випадок нагромадження в цитоплазмі великих запасів гістонів.

Під час росту ооцит накопичує велику кількість органел, запаси живильних речовин і джерел енергії. Розміри ооцита зростають і можуть досягати величезних розмірів (наприклад, у птахів навантажене жовтком яйце в мільйони разів перевищує вихідні розміри ооцита).

Жовток,— складний комплекс, що складається з ліпофосфопротеїдів, що, кристалізуючи, відкладаються в ооплазмі у формі великих гранул і іноді пластинок. Добре вивчена будова компонентів жовтка в жовточних пластинках амфібій.

Структурною одиницею жовтка є комплекс із двох поєднань: ліповітеліна і фосвітина. Під час оогенезу інтенсивно синтезується іРНК. Визначена частина її надходить у рибосоми і транслюється, забезпечуючи білкові синтези, що безупинно відбуваються в цей час, інша частина депонується.

У зрілому ооциті Xenopus laevis білки рибосом складають 4 мкг від загального змісту білків ооплазми, або 16 % від усіх білків, синтезованих ооцитом. В період найбільш активного синтезу рРНК у ядерці частка рибосомного білка від усього білка, синтезованого ооцитом, може перевищувати 30 %. До складу жовтка, що накопичується в ооциті, входить приблизно 90% усього білка.

Інший важливий для клітини білок, що накопичується ооцитом — тубулін. Його кількість зростає пропорційно росту ооцита, досягаючи 1% усього розчинного білка ооплазми. У ході оогенезу збільшується також кількість цитоплазматичних мембран і мітохондрій. Приблизно 90% білків, що входять до складу мітохондрій, синтезується поза ними, на полісомах цитоплазми, а іРНК для них утвориться в ядрі. В процесі оогенезу відзначено значний синтез цих білків у цитоплазмі, що, очевидно, використовуються для побудови нових мітохондрій. В ооциті синтезується і багато інших видів білка, однак конкретних зведень про темпи і співвідношення цих синтезів поки мало.

Ооцит дрозофили за три дні збільшується в 90000 разів.

У жаби діаметр молодого ооцита близько 50 мкм, а зрілого — до 2000 мкм, що відповідає збільшенню обсягу в 64000 разів. Ріст ооцита в ній йде порівняно повільно: тільки дворічні особини досягають статевозрілості. Незрівнянно швидше росте яйце у птахів. Наприклад, у курки за останні шість днів перед випаданням ооцита з яєчника обсяг яйця зростає в 200 разів. Яйця ссавців менші за розміром; діаметр яйця миші зростає від 20 до 70 мкм, що відповідає збільшенню обсягу більш ніж у 40 разів.

Під час росту ооцита першого порядку чітко помітні дві фази росту: превітелогенез, чи фаза малого росту, і вітелогенез, чи фаза великого росту.

Превітелогенез

Превітелогенез, чи цитоплазматичний ріст характеризується збільшенням маси ядра і цитоплазми ооцита першого порядку. Превітелогенез починається з моменту вступу оогонія в мейоз