Дані рентгенологічного дослідження шлунково-кишкового тракту | Наявність "ніші", конвергенція складок, різка деформація цибулини ДПК, інколи пілуростеноз | Гіпертрофовані складки слизової оболонки, дуже рідко виявляються дрібні "ніші"- ерозії | Дефект наповнення, обрив складок слизової оболонки, валикоподібні краї "ніші", ригідність стінок | Дрібні різко окреслені дефекти наповнення при згладженості складок слизової оболонки | Часто в стравоході дефекти наповонення у вигляді звивистих ланцюжків. Шлунок без особливостей | Без змін | Без змін | В стадії рубцювання змінюється форма стравоходу і шлунка

Дані додаткових методів обстеження | При гастроскопії видно виразки малої кривизни і тіла шлунка; спленопортограма нормальна | При гастроскопії можуть бути виявлені ерозії на гребінцях складок слизової оболонки. Спленопортограма нормальна | При езофагогастро-скопії можна виявити пухлину | При гастроскопії можуть бути виявлені поліпи; спленопортограма нормальна | При езофагоскопії видно вузлувато розширені вени стравоходу; спленопортографічно визначається внутрішньопечінковий блок | При езофагоскопії видно вузлувато розширені вени стравоходу; на спленопортограмі - позапечінковий блок | Рідко при езофагоскопії виявляють ерозію оболонки і крововиливи в неї; спленопортограма без змін | При езофагоскопії можуть бути виявлені дріноточкові крововиливи в слизову оболонку; спленопортограма без змін. | Езофагоскопія, яка проводиться рідко в легких випадках, може виявити ділянки некрозу

Операційна діагностика | При лапаротомії виявляється інфільтрат виразки. "Гострі" виразки можуть бути виявлені при гастростомії | При лапаротомії і широкій гастротомії виявляють ерозії чи "плачучу" кров'ю слизова оболонка | При лапаротомії звичайно легко виявляють пухлину | При лапаротомії, широкій гастротомії легко виявляють поліпоз | При лапаротомії печінка щільна, часто зменшена. Селезінка часто збільшена. Судини шлунка, сальника різко розширені | Печінка не змінена, селезінка збільшена; помірнне розширення вен переважно стравоходу, кардію і малого сальника | При лапаротомії - підвищена кровоточивість. Селезінка звичайно не збільшена | Лапаротомія не показана | Лапаротомія в ранньому періоді не показана. Пізніше при ній виявляють звуження стравоходу і рубці шлунка
   

Лікувальна тактика та вибір методу лікування.
   Лікувальна тактика залежить від причини кровотечі, тривалості кровотечі та її динаміки, ступеня крововтрати.
   Всі хворі з підозрою на шлунково-кишкову кровотечу повині госпіталізуватися в хірургічний відділ, а при підтвердженні діагнозу - в реанімаційний (О.О. Шалімов, 1987).
   Консервативне лікування кровотеч показано:
   а) при сумнівному діагнозі;
   б) при кровотечі першого ступеня, яка зупинена;
   в) при зупиненій кровотечі, коли відсутні дані про можливість її рецидиву;
   г) при відсутності умов для виконання операції;
   д) при наявності важкої супровідної патології.
   Консервативне лікування включає:
   . Суворий ліжковий режим, голод.
   . Катетеризацію двох вен, одна з яких повинна бути центральною.
   . Переливання еритроцитарної маси, плазми.
   . Введення гемостатичних засобів (фібриноген, амінокапронова кислота, кріопреципітат, заморожена плазма, хлорид кальцію, вікасол).
   . Внутрішньовенне введення інгібіторів протеаз (контрикал, трасилол).
   . Пригнічення шлункової секреції (атропіну сульфат, блокатори Н2-рецепторів).
   . Пригнічення фібринолітичної активності (амінокапронова кислота перорально).
   . Керована гіпотонія (арфонад, пентамін).
   . Відновлення ОЦК за рахунок гемокоректорів.
   . Локальна гіпотермія (промивання шлунка холодною водою).
   . При зупинці кровотечі - дієта Мейленграхта (сметана, сирі охолоджені яйця).
   . Місцева зупинка кровотечі. Через назогастральний зонд вводиться суміш: 4 мл норадреналіну, 50 мл фізіологічного розчину хлориду натрію, 50 мл амінокапронової кислоти, 200 г тромбіну. Механізм дії: норадреналін розкриває артеріовенозні шунти в підслизовому шарі, призводить до місцевого знекровлення слизової і гемостазу. Одночасно норадреналін активує XII фактор згортання крові. Амінокапронова кислота зменшує фібринолітичну активність крові. Тромбін викликає місцеву зупинку кровотечі.
   При проведенні ЕФГДС можна місцево зупинити кровотечу шляхом електрокоагуляції, фотокоагуляції лазером, застосуванням клею КЛ-3.
   Контроль консервативного лікування проводиться шляхом вимірювання пульсу, артеріального тиску кожні 30 хвилин, ценрального венозного тиску - щогодини. Щогодинно хворому проводять аналіз крові (еритроцити, гемоглобін, гематокрит). Хворим проводиться зондування шлунка для контролю за крвотечею, систематична аспірація шлункового вмісту, постійна катетеризація сечового міхура і контроль за діурезом (сечі повинно виділятись не менше 30 мл/год).
   Хірургічне лікування. Хірургічна практика при шлунково-кишкових кровотечах до даного часу є великою проблемою. Використовують два основних способи лікування:
   . Активна тактика - оперативне лікування на висоті кровотечі.
   . Вичікувальна тактика, яка передбачає зупинку кровотечі консервативними засобами і в подальшому - планове оперативне втручання.
   Абсолютним показанням до нього є профузна кровотеча.
   Умовно абсолютними показаннями є:
   . рецидивні кровотечі в анамнезі;
   . рецидив кровотечі під час лікування або неефективність консервативного лікування;
   . локалізація виразки в ділянках з посиленим кровопостачанням, в проекції магістральних судин;
   . несприятлива ендоскопічна картина (глибока виразка, кальозна виразка з тромбованою судиною).
   Підготовка хворого до операції триває 1,5-2 год, в окремих випадках профузних кровотеч практично не проводиться. Об'єм передопераційної підготовки залежить від ступеня крововтрати.
   Оперативне лікування гастродуоденальних кровотеч проводиться під ендотрахеальним наркозом.
   Хірургічний доступ - верхньо-серединна лапаротомія. Проводять огляд шлунка та кишечника для виявлення в них крові.
   При відсутності даних, що свідчать про виразку, проводять поздовжню гастротомію, яка розпочинається на відстані в декілька сантиметрів від пілоруса, проводять ревізію шлунка та ДПК.
   Після встановлення джерела кровотечі, до вибору оптимального методу операції застосовують невідкладні заходи для забезпечення місцевого гемостазу. Для цього під час гастротомії необхідно прошити, перев'язати, діатермокоагулювати кровоточиві судини або відповідну ділянку слизової, накласти 8-подібний шов на виразку.
   Об'єм оперативного втручання визначається станом хворого, важкістю кровотечі, супровідніми захворюваннями,