Діагноз підтверджують за даними ультразвукового дослідження печінки та селезінки (розміри, консистенція, наявність розширених жовчних проток, асциту, стан сусідніх органів).

Фіброгастродуоденоскопія допомагає виявити наявність варикозно розширених вен стравоходу, ступінь портальної гіпертензії.

Пункційна біопсія печінки дає інформацію щодо характера і вираженості морфологічних змін в печінці.

Лікування.

Основним препаратом для лікування хворих на хронічні вірусні гепатити є інтерферон (людський або рекомбінантний). Він пригнічує реплікацію віруса і стимулює продукцію ендогенного інтерферона. Існує гіпотеза, що недостатня продукція інтерферона при вірусних гепатитах є однією з причин, що сприяють персистенції збудника і прогресуванню процеса. Механізм дії інтерферона полягає в інгібуванні синтезу специфічних макромолекул, які приймають участь в реплікації компонентів віруса і збірці повного віріона, а також в підвищенні клітинної і гуморальної ланок імунітета, скерованих на нейтралізацію віруса або на знищення вражених ним клітин печінки.

При призначенні інтерферона необхідно врахувувати наступне:

Основні причини неефективності інтерферонотерапії: різна чутливість вірусів до інтерферону, поява резистентних вірусів-мутантів (НВС, НВV), поява антитіл до інтерферону, висока концентрація вірусної РНК в крові перед початком лікування, наявність у хворого цирозу печінки, алкогольної хвороби печінки. Критерієм ефективності лікування є зникнення з крові вірусної РНК.

У тому випадку, коли перший крок лікування одним інтерфероном є неефективним, слід провести другий додатковий, але тепер вже в комбінації з іншим противірусним препаратом - рибавирином, по 800 млг на добу всередину.

Протипоказами до застосування інтерферону є: гуперчутливість до препарату, наявність важкої печінково-клітинної недостатності, цироз печінки, вагітність, лейко- і тромбоцитопенія, хронічні захворювання нирок, серцево-судинної і центральної нервової систем, психічні розлади, аутоімунні захворювання, бронхіальна астма. В терапії хворих на вірусні гепатити важливе значення має також застосування гепаторепарантів, особливо Есенціал. Цей препарат не лише інгібує перекисне окислення ліпідів, але й сприяє відновленню пошкоджених клітин печінки. В якості активного інгридієнта Есенціал має фосфоліпіди, бокові ланцюги яких складаються з поліненасичених жирних кислот. За хімічною структурою вони аналогічні ендогенним фосфоліпідам, проте значно переважають їх за активністю у зв”язку з високим вмістом ненасичених жирних кислот. Введення фосфоліпідів призводить до включення в мембранні структури печінки поліненасиченого фосфатидилхоліна, молекули якого мають більший енергетичний потенціал. Вмощуючись в незміненому вигляді в гепатоциті, вони компенсують великі енерговитрати, необхідні для формування структурних і функціональних елементів мембранних систем. При цьому збільшується трансмембранний обмін харчових речовин і електролітів, регенерують мембрани гепатоцитів.

Призначається Есеціале по 5-10 мл інтравенозно на аутокрові одночасно з прийомом 2 капсул 3 рази на добу упродовж 10-30 днів, в подальшому упродовж 3-6 місяців по 2 капсули 3 рази на день.

Хронічний гепатит

(який не може класифікуватись як вірусний або аутоімунний).

Хронічний гепатит, який не може класифікуватись як вірусний або аутоімунний, характеризується клінічно доброякісним розвитком, відсутністю жовтяниці. Найбільш частими причинами є токсичне ураження печінки, алкоголізм, хронічні захворювання органів черевної порожнини (жовчекам”яна хвороба, хронічний холецистит, виразкова хвороба, хронічний панкреатит, ентероколіт тощо), інфекційні захворювання (токсоплазмоз, дизентерія, сальмонеліоз, sepsis lenta).

Клініка. Основним симптомом є біль в області печінки, яка обумовлена інфекцією і дискінезією жовчних шляхів. Ці ж причини є причиною періодичного свербіння шкіри та підвищення температури до субфебрильних цифр.

Диспепсичні явища (нудота, гіркий присмак в роті, відрижка є за рахунок супутніх уражень шлунково-кишкового тракту.

З об”єктивних сиптомів найбільш частими є гепатонегалія та болючість при пальпації печінки.

В лікуванні хворих на хронічний гепатит, який не класифікується як вірусний або аутоімунний, особливе місце займають гепатопротектори похідні силимарину (силибініту) - інгібітори перекисного окислення ліпідів: Карсил, Легалон, Силібор.

Силімарин (легалон, карсил) - драже по 35 і 70 шт, застосовують всередину по 70-14- мг 3 рази на день упродовж 1-2 місяців.

Силібор - в таблетках по 40 мг, призначають по 80 мг 3 рази на день упродовж 1-2 місяців.

Добрий ефект дає імуномодулятор Катерин, його застосування по 500 мг 3 рази на день до їди упродовж 1-3 місяців.

Пропонуються також й інші препарати в залежності від вираженості того чи іншого сироватково-біохімічного печінкового синдрому (табл.).

Таблиця.Терапевтична ефективність основних фармакологічних препаратів, які використовуються при хронічних гепатитах

П р е п а р а т | С и н д р о м

цитоліза | мезенхіальноімунного запалення | Печінково–клітинної недостатності | холестезу

Глюкокортикостероїди | + | + | ±–

Делагіл | ± | +––

Азатиоприн– | +––

Леванізол (декарис– | ±––

Вітамін Е | ±– | ±–

Трофопар | ±– | ±–

Ретаболін–– | ±–

Силитарин (легалін | ± | ± | ±–

Есенціал | ± | ± | +–

Ліпоєва кислота, ліпамід | ±– | ±–

Піридоксин (вітамін В6–– | +–

Сирепар (вітогенат)–– | +–

Інодіє (рибоксин)–– | +–

Айка-фосфат | ±– | +–

Тіоктан | ±– | ±–

Зигсорин–– | ± | ±

Лів-52–– | ±–

Кокарбоксилеза–– | +–

Холестирамін––– | +

Пеніциламін (купреніл)– | ±– | +

Ціанокоболамін фолієва кислота–– | +–

Кальція пангамат (вітамін В15)–– | +–

Примітка: