Хронічний обструктивний панкреатит (вторинний) супроводжується підвищенням тиску в протоках і розладами відтоку секрету. Поступово залоза заміщується сполучною тканиною, маса паренхіми стає все меншою, замість болю з'являються ознаки екскреторної та інкреторної недостатності підшлункової залози.

Синонімом хронічного обструктивного панкреатиту є холангіогенний панкреатит (“холепанкреатит”), блок і підвищення тиску у великій панкреатичній протоці призводять до рівномірного розширення.

Паренхіма довго зберігається, не зникає, як при кальцифікуючому панкреатиті, рецидивування тривають довго, залоза не атрофується.

Хронічний панкреатит характеризується прогресуючим запально-склеротичним процесом з екзокринною і ендокринною недостатністю органа.

Клінічна картина хронічного панкреатиту характеризується болем, ознаками панкреатичної ендокринної недостатності (диспепсія, проноси, симптоми малабсорбції, схуднення), симптомами цукрового діабету і ознаками ускладнень (жовтяниці).

До ранніх ознак хронічного панкреатиту відноситься біль у верхній половині живота у вигляді рецидивуючої панкреатичної коліти. В залежності від переважної локалізації патологічного процесу, біль може локалізуватись в правому підребер'ї (локалізація процесу в головці підшлункової залози), епігастрії (при втягненні в патологічний процес тіла залози), в лівому підребер'ї (при ураженні хвоста залози). Іноді біль носить оперізуючий характер або ж локалізується на рівні Х-ХІ грудних хребців. Біль посилюється в лежачому положенні, зменшується сидячи при нахилі тіла допереду.

Причиною болю може бути обструкція панкреатичної протоки, що призводить до підвищення внутрішньопротокового тиску. Вона може бути обумовлена ускладненням панкреатиту (гнійний парапанкреатит, псевдокисти, обтурація загальної жовчевої протоки.

Для хронічного алкогольного панкреатиту характерні жирова дисторофія печінки, ураження міокарда, енцефалопатія, полінефрит.

Синдром панкреатичної диспепсії зустрічається часто, особливо при загостренні захворювання, важкому її перебігу. Спостерігається підвищена слинотеча, відрижка, нудота, блювання, метеоризм, анорексія. При наявності цукрового діабету турбує сильний голод і спрага. Стілець має схильність до чергувань закрепів і проносів. На пізніх стадіях, коли домінує зовнішньосекреторна панкреатична недостатність - характерні проноси з виділенням надмірної кількості кашкоподібного дуже смердючого з жирним блиском кала. Внаслідок зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози наростає схуднення, приєднання цукрового діабету.

При огляді хворого на ХП поряд з схудненням знаходять жовтяничність шкіри (механічна жовтяниця при псевдотуморозній формі панкреатиту), сухість шкіри, посит, стоматит.

При пальпації живота у хворого на ХП звичайно виявляють його здуття, біль в епігастрії та лівому підребер'ї, в панкреатичній точці Де-Жардена, холедохопанкреатичній зоні Шофара, реберно-хребтовому вузлі зліва (симптом Мейо-Робсона). Іноді спостерігається атрофія підшкірно-жирової клітковини в області проекції підшлункової залози (симптом Грота). Деколи вдається пальпувати збільшену і щільну підшлункову залозу. При її пальпації біль віддає в спину. Часто спостерігається болючість в ділянці хвоста підшлункової залози - симптом Малле-Гі. Це дослідження проводять на правому боці хворого із зігнутими колінами. Лікар сидить справа від хворого на краю ліжка і просуває свою ліву руку в ліве підребер'я по напрямку медіально знизу і латерально зверху і піднімає розігнуту кисть, внаслідок чого кінці пальців досягають хвоста підшлункової залози.

При лабораторному дослідженні виявляють помірну гіпохромну анемію, прискорення ШОЕ, нейтрофільний зсув, диспротеїнемію, підвищення активності амінотрансфераз, g-ГТП

При ураженні острівцевого апарата підшлункової залози виявляють гіперглікемію і глюкозурію. В пізніх стадіях розвивається цукровий діабет. У таких хворих часті гіпоглікемічні стани, кетонурія (пониження секреції не лише інсуліну, але й глюкагону). Внаслідок порушення цілості паренхіми спостерігається феномен ухилення ферментів (трипсину, ліпази, амілази). При цьому в крові зменшується концентрація інгібітору трипсину і коефіцієнта інгібітор/трипсин.

Зовнішньосекреторну функцію досліджують з допомогою двоканального зонда (для роздільної аспірації шлункового і дуоденального вмісту). В дуоденальному вмісті натщесерце і після стимуляції секретином і панкреозиміном визначають загальну кількість соку і його бікарбонатну лужність (гідрокінетична функція), а також активність ферментів – амілази, ліпази, трипсину і антитрипсину (екболічна функція).

В якості стимуляторів панкреатичної секреції можуть бути використані золи 0,5% розчину Hcl, а також 25 мл оливкової чи соняшникової олії. Панкреозимін вводять в дозі 1,5 ОД/кг маси тіла і збирають дуоденальний вміст упродовж 20 хвилин. Тоді вводять секретин в такій же дозі і збирають ще 3 порції дуоденального вмісту кожні 20 хвилин. Об'єм соку і вміст бікарбонатів характеризують стан гідрокінетичної функції підшлункової залози, а активність ферментів - на стан екболічної її активності. Зменшення екболічної активності свідчить про наявність зовнішньосекреторної панкреатичної недостатності, а зменшення об'єму та бікарбонатів вказує на верхньоблоковий тип панкреатичної секреції.

Допомагає в діагностиці і копрологічне дослідження калу, знаходження нейтрального жиру (стеаторея), м'язевих волокон (креаторея), рослинних продуктів (лієнторея), крохмальних зерен (амілорея).

Діагноз підтверджують за даними ультразвукового дослідження підшлункової залози, комп'ютерної топографії та ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії. За даними української терапевтичної школи розрізняють 4 клінічні форми хронічного панкреатиту.

1. Псевдотуморозний хронічний панкреатит (Pancreatitis pseucho tumorosa chronica) проявляється механічною жовтяницею. У них спостерігається біль у верхній половині живота, диспепсичні розлади. Його важко відрізнити від раку головки підшлункової залози. При зондуванні підшлункової залози знаходять обтураційний тип панкреатичної секреції (нормальна концентрація ферментів при зменшеному об'ємі секрету). Характерний феномен ухилення панкреатичних ферментів у кров (трипсинемія, ліпаземія, амілаземія). Трипсинемія дає виражений больовий і геморагічний синдроми (Кулена, Холштедта, Мейо-Робсона). Ліпаземія - сприяє жировій інфільтрації печінки. Діагноз підтверджує ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія. Лікування полягає насамперед ендоскопічній папілотомії.

2. Панкреатит з постійною біллю (Pancreatitis dolorosa) - болева форма панкреатиту, характеризується постійним болем у лівому підребер'ї з іррадіацією в поперек, крижі. В крові позитивний феномен ухилення ферментів (трипсину, ліпази, апілаки).

В крові зменшується кількість кальцію. Позитивні симптоми Грота-Губергріца.

3. Хронічний рецидивний панкреатит (Pancreatitis chronica reciclira). Характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії. В час загострення - це клініка гострого панкреатиту: 1) оперізуючий біль; 2) явища панкреатичного колапсу; 3) нестримне блювання. Відмічається відсутність паралелізму між різким болем в надчерев'ї і пальпаторною незначною