Води – до 100 мл.

Приготування.

В частині води розчиняють пергідроль, а в другій частині, при нагріванні, розчиняють антифебрин. Після охолодження розчину антифебрину його додають до розчину пергідролю і добре перемішують.

Властивості.

Опис.

Прозора безбарвна рідина без запаху або із слабким характерним запахом, слабо кислої реакції. Швидко розкладається на світлі, при нагріванні, взаємодії з окисниками або відновниками, лугами, важкими металами з утворенням кисню.

Як стабілізатор додають 0,05 % натрію бензоату.

Розчинність.

Змішується в усіх співвідношеннях з водою.

Добування.

Електроліз розчинів сульфатної кислоти:

H2SO4 + HOH > H3O+ + HSO4–

Катод Анод

2H3O+ + 2e > 2H3O 2HSO4– - 2e > 2HSO4

2H3O > 2H2O + H2^ 2HSO4 > H2S2O8

При нагріванні розчину у вакуумі (50 гПа, або 38 мм. рт. ст.) до 70 – 75oС над сульфатна кислота розкладається з утворенням гідрогену пероксиду:

HO O

S

HO O

HOH O O HO

+ > + 2 S

HOH O O HO

HO O

S

HO O

Фармакопейний препарат містить 2,7 – 3,3 % гідрогену пероксиду.

Використання.

Пероксид водню завдяки наявності каталази у тканинах швидко розкладається з утворенням молекулярного і незначної кількості атомарного кисню. Кисень, що звільняється, має слабку протимікробну дію. Застосування водню пероксиду для лікування при ранах ґрунтується головним чином на механічному очищенні рани від гною, елементів розпаду тканин за допомогою пухирців кисню. Водню пероксид при місцевому застосуванні активізує згортання крові, у зв’язку з чим використовується для зупинки носових кровотеч при введенні в ніс на тампонах.

Розчин водню пероксиду розведений призначають як дезинфікуючий і дезодоруючий засіб для промивань і полоскань при стоматиті і ангіні, для спринцювань при гінекологічних захворюваннях, для оброблення гнійних ран.

Зберігання.

В склянках з притертими скляними пробками, в прохолодному, захищеному від світла місці.

Примітка! Якщо в рецепті прописано «Solutio Hydrogenii peroxydi» і не вказана концентрація, то потрібно відпустити «Solutio Hydrogenii peroxydi 3 % ».

Якщо в рецепті прописаний розчин пероксиду водню іншої концентрації, ніж 3 %, то його виготовляють розведенням пергідролю або розчину перекису водню водою, виходячи із фактичного вмісту перекису водню у вихідному препараті.

Калію перманганат

Kalii permanganas

Kalium hypermanganikum

KMnO4 M.м. 158,04

Властивості.

Опис.

Темно-фіолетові або червоно-фіолетові кристали або дрібний кристалічний порошок з металевим блиском. При взаємодії препарату з речовинами, які легко окислюються (неорганічними і деякими органічними), може статися вибух.

Розчинність.

Розчинний у воді, легкорозчинний у киплячій воді.

Добування.

2MnO2 + 4KOH + O2 > 2K2MnO4 + 2H2O

2K2MnO4 + Cl2 > 2KMnO4 + 2KCl

Використання.

Калію перманганат у рідкому середовищі під впливом пероксидаз розпадається з виділенням атомарного кисню. Калію перманганат є сильнішим окисником порівняно з водню пероксидом, має також активнішу протимікробну дію. Атомарний кисень викликає бактерицидний ефект, який за наявності білка значно знижується.

У низьких концентраціях калію перманганат діє як в’яжучий засіб (мангану оксид утворює сполуки типу альбумінатів з білками тканини), у вищих концентраціях – як подразнювальний.

Калію перманганат як антисептичний засіб призначають у водневих розчинах для промивання ран, полоскання порожнини рота, для змазування виразкових і опікових поверхонь, для спринцювань і промивань у гінекологічній і урологічній практиці, для промивань шлунка при отруєннях морфіном та іншими алкалоїдами, а також ФОС.

Зберігання.

У добре закупорених або запаяних банках.

2.2. Якісний аналіз, перевірка на чистоту і кількісний аналіз досліджуваних препаратів.

Йод.

Ідентифікація.

За Додатком 1 до ДФ України:

А. Нагрівають декілька пластинок або кристалів у пробірці; виділяється фіолетова пара й утворюється синьо-чорний кристалічний сублімат.

В. До насиченого розчину субстанції додають розчин крохмалю Р; з’являється синє забарвлення. Одержаний розчин нагрівають до знебарвлення. Забарвлення знову з’являється при охолодженні.

За ДФ України на йодид-іони:

а). Наважку випробуваної субстанції, еквівалентну близько 4 мг йодид-іона, розчиняють у 2 мл води Р. Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, підкислюють нітратною кислотою розведеною Р, додають 0,4 мл розчину нітрату срібла Р1, перемішують і відстоюють до утворення світло-жовтого сирнистого осаду. Осад відокремлюють центрифугуванням і промивають трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Цю операцію проводять швидко в захищеному від яскравого світла місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом не була уповні прозорою. Осад суспендують у 2 мл води Р і додають 1,5 мл аміаку Р; осад не розчиняється:

Ag+ + I– > AgI v

в). До 0,2 мл розчину випробуваної субстанції, що містить близько 5 мг йодид-іону в 1 мл, або до 0,2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, додають 0,5 мл сульфатної кислоти розведеної Р, 2 мл води Р, 2 мл хлороформу Р, струшують протягом кількох секунд і залишають до розшарування; хлороформний шар набуває фіолетового або фіолетово-червоного забарвлення.

Випробування на чистоту.

За Додатком 1 до ДФ України:

Розчин S. 3,0 г субстанції розтирають із 20 мл води Р, фільтрують, фільтр промивають водою Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 30 мл. До одержаного розчину додають 1,0 г цинку порошку Р, розчин знебарвлюється. Одержаний розчин фільтрують, фільтр промивають водою Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 40 мл.

Броміди і хлориди. Не більше 0,025 % (250 ррm). До 10 мл розчину S додають 3 мл розчину аміаку Р і 6 мл розчину срібла нітрату Р2. Одержаний розчин фільтрують, фільтр промивають водою Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 20 мл. До 10 мл одержаного розчину додають 1,5 мл нітратної кислоти Р і витримують 1 хв. Опалесценція одержаного розчину не має перевищувати