Введення лікарського самоврядування призведе до формування в лікарському співтоваристві та в суспільстві в цілому таких цивільно-правових відносин, за яких лікар нестиме персональ-ну юридичну і фінансову від-повідальність за результати своєї діяльності перед лікарським товариством, а лікарське товариство — за результати діяльності лікаря перед пацієн-тами і державою.

Рекомендації Ради Європи пропонують урядам створюва-ти сприятливі умови в юридич-ній і податковій системі для фінансування і керування неурядовими медичними організа-ціями, а бюджет охорони здо-ров'я, наскільки можливо, по-винен включати статті для під-тримки їхньої діяльності, що для України зараз є утопією.

Намагаючись побудува-ти нову національну сис-тему охорони здоров'я, потрібно усвідомлювати і можливість спротиву тих, чиї інтереси найбільше зачіпають пропо-новані зміни. Як свідчить досвід усіх років незалеж-ності, саме теперішня «медична еліта», яка з року в рік вимагає тільки збільшення фінансуван-ня галузі задля подальшого роз-крадання бюджетних коштів, є головним гальмом будь-яких перетворень в охороні здоров'я. Кожен новий міністр охорони здоров'я, обіймаючи свою по-саду, декларував необхідність змін, але жоден їх так і не зап-ровадив. Потрібно розуміти, що без децентралізації управ-ління охороною здоров'я через зміну командно-адміністративної на визнану у світі суспіль-но-адміністративну модель уп-равління галуззю, без впровад-ження дійового професійного лікарського, самоврядування очікувати покрашень у медици-ні, відновити у суспільстві дові-ру до медиків, здійснити соціально-економічний та право-вий захист медиків — марно.

Лікарське товариство має відігравати провідну роль у системі громадського контро-лю охорони здоров'я, викону-ючи при цьому освітню та юридичну функції. Виступаю-чи на захист лікарів і пацієнтів, товариство могло б взяти участь у встановленні стандар-тів у галузі медичної освіти, медичної практики і лікарської етики, а також сприяти підви-щенню професійного рівня ме-дичних працівників. Основни-ми обов'язками товариства могли б стати забезпечення підготовки необхідної кількості кваліфікованих лікарів, під-тримка високого рівня профе-сійних знань, нагородження медичних працівників за особ-ливі заслуги, допомога в здій-сненні перепідготовки медич-них кадрів, виконання регуля-торних функцій.

Запровадження ін-ституції лікарського самоврядування дозво-лить значно скоротити тіньовий обіг коштів у охороні здоров'я, поз-бавить пацієнтів від послуг псевдомедичних організацій, різно-го гатунку цілителів, за-безпечить контроль за медич-ною рекламою, створить умо-ви для прагнення з боку ліка-ря і медичної установи нада-вати якісну медичну допомо-гу, дасть практичне обгрунту-вання доцільності функціону-вання тих або тих установ охорони здоров'я, визначить потребу в лікарях різних спе-ціальностей, дозволить сфор-мувати ефективну систему страхування професійної від-повідальності лікарів і медич-ного страхування громадян, успішно вирішувати інші важ-ливі медико-соціальні проблеми.

Діяльність громадських та самоврядних організацій t ре-альним показником процесу становлення громадянського суспільства, демократизації по-літичної і соціальної системи держави. 1 що результативні-шою буде їхня робота, то дос-коналішим і міцнішим ставатиме громадянське суспільство.

Отже, охороні здоров'я Ук-раїни, що перебуває на шляху переходу від централізованої адміністративно-командної системи до демократичних перетворень, — вкрай необхідна самоврядна лікарська організа-ція, побудована на принципах автономії професійної діяль-ності.

На розвиток європейського напряму розвитку України, пройшовши протягом 2005-2006років неодноразові публі-кації, в тому числі у наймасовішій медичній газеті «Ваше здо-ров'я», тричі пройшовши ши-роке громадське обговорення та отримавши підтримку серед багатьох фахових лікарських організацій і медичної громад-ськості, проект закону України «Про лікарське самоврядуван-ня» розглядається нині у Вер-ховній Раді України.

Маємо велику надію на під-тримку цього законопроекту серед усіх фракцій та політиків.