Від довгастого до проміжного мозку тягнеться сітчасте утворення, або ретикулярна формація. Це сукупність клітин та волокон з численними зв’язками між клітинами. Функція сітчастого утвору остаточно не з’ясована. Вважають, що тут знаходяться центри, які контролюють діяльність серцево-судинної системи, а також активують функції великого мозку.

Спинний мозок людини розташовується у каналі хребта (Додаток Б). Він за формою нагадує циліндричне тіло, дещо сплющене у передньозадньому напрямі, у чоловіків 44-45 см, а у жінок 41-42 см завдовжки. Діаметр спинного мозку в середньому дорівнює 8-10мм, за винятком двох відділів, а саме: шийного та попереково-крижового потовщення, що знаходяться відповідно на рівні нижніх чотирьох шийних та І грудного сегментів і середніх поперекових сегментів. Ці потовщення утворилися внаслідок того, що від цих ділянок відходять нерви верхніх та нижніх кінцівок [7].

Верхня частина спинного мозку продовжується у стовбурову частину головного мозку, а межею між ними є площина, проведена по верхньому краю тіла І шийного хребця. Нижня частина спинного мозку не доходить до кінця хребтового каналу і у дорослої людини закінчується на рівні І або ІІ поперекового хребця мозковими конусом, від якого вниз тягнеться тонка кінцева нитка. Вздовж передньої та задньої поверхонь мозку тягнеться передня серединна щілина та задня серединна борозна, які поділяють його на дві симетричні половини. Вздовж бічних поверхонь спинного мозку проходять передня та задня бічні борозни, а в шийному та верхньогрудному відділах між ними лежить задня проміжна борозна. З передньої бічної борозни із речовини мозку виходять пучки рухових нервових волокон, що утворюють передній руховий корінець. У задню бічну борозну входять пучки чутливих нервових волокон, які складають задній чутливий корінець. Біля міжхребцевого отвору корінці утворюють стовбур спинномозкового нерва. В цьому місці на задньому корінці є потовщення – спинномозковий вузол, який представлений скупченням чутливих нейронів. Їхні дендрити закінчуються рецепторами, а нейрити (аксони) складають задні корінці [13].

Спинний мозок дорослої людини (на відміну від багатьох ссавців) закінчується на рівні І-ІІ поперекових хребців. У зв’язку з цим міжхребцеві отвори поперекового, крижового та куприкового відділів знаходяться нижче від місця входу та виходу корінців, і тому вони спускаються вниз навколо кінцевої нитки і утворюють кінський хвіст. Цей факт має велике практичне значення тому, що при проколі хребетного каналу голку слід вводити обов’язково нижче від ІІ поперекового хребця.

1.3. Рефлекторна діяльність нервової системи

Головною формою нервової діяльності є рефлекс. Будь-яка функція, реакція організму відбувається через рефлекс, рефлекторний акт.

Рефлекс – це реакція організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється через нервову систему. Для кожного рефлексу існує своя рефлекторна дуга, яка у найпростішому випадку складається з рецептора, чутливого (аферентного) нейрона, нервового центру, де розміщене тіло рухового (еферентного) нейрона, його аксона, який у складі рухового нерва підходить до ефектора, наприклад м’яза. Рефлекторна дуга переважної більшості рефлексів проходить через центральну нервову систему: у спинному мозку замикаються відносно прості рухові та вегетативні рефлекси, головний мозок здійснює замикання складних безумовних та умовних рефлексів, контролює поведінку, забезпечує реалізацію вищої нервової і психічної діяльності. Невелика частина рефлексів може замикатись поза ЦНС – у периферичних вузлах. Це периферичні рефлекси, які регулюють локальні реакції внутрішніх органів [15].

Рефлекторне скорочення м’язів відрізняється від прямого скорочення, зумовленого подразненням рухового нерва, за низкою ознак. По-перше, латентний (прихований) період рефлекторного скорочення значно довший, ніж при прямому скороченні, по-друге, рефлекторному скороченню властива рефлекторна післядія – скорочення триває і після припинення подразнення, на відміну від прямого подразнення м’яза чи його рухового нерва, по-третє, рефлекторне скорочення може бути загальмоване іншим подразненням. Ці та деякі інші особливості рефлекторного скорочення м’язів зумовлені властивостями нервових центрів, через які здійснюється рефлекс.

Переважна більшість рефлексів замикаються багаторазово на різних рівнях ЦНС. Так, рефлекс виведення сечі замикається у крижових сегментах спинного мозку і на рівні моста головного мозку, а в деяких ссавців, зокрема у людини, крім того, є представництво цього рефлексу у корі головного мозку. Так сам будь-який руховий рефлекс крім основного центру у певному сегменті спинного мозку може замикатись і на інших рівнях спинного мозку, він також контролюється пристінковими (вестибулярними) ядрами довгастого мозку, заднім мозком, червоним ядром середнього мозку, підкірковими ядрами і корою півкуль великого мозку. Таким багатоступеневим контролем рефлекторної діяльності забезпечується адекватність і висока точність рефлекторних реакцій [17].

Усі нервові клітини спинного мозку складають дві великі групи: рухові нейрони і вставні (проміжні, інтернейрони). Останніх приблизно в 30 разів більше ніж перших. Рухові нейрони (мотонейрони), розміщені у передніх рогах (стовпах) спинного мозку і поділяються, в свою чергу, на два основних типи: Ь- і г-мотонейрони, які іннервують різні за функцією волокна скелетних м’язів.

Рухові Ь-нейрони (Ь-мотонейрони) – це великі нервові клітини з довгими дендритами. На тілі й дендритах цих нейронів розміщені 10-20 тис. синапсів, більша частина яких утворена закінченнями вставних нейронів. Аксони Ь-мотонейронів мають високу швидкість проведення збудження – 70-120 м/с.

Деполяризація, яка виникає в Ь-мотонейронах при активації збуджувальних синапсів, викликає ритмічні розряди потенціалу дії (ПД). Частота імпульсації пропорційна ступеню деполяризації, проте звичайно вона не перевищує 10-20 імп/с, що зумовлено тривалою слідовою гіперполяризацією, яка розвивається після кожного ПД.

Рухові г-нейрони (г-мотонейрони) розсіяні серед Ь-мотонейронів, мають значно менші розміри (не більше як 30-40мкм). Вони не контактують безпосередньо з первинними аферентними волокнами, але моносинаптично активуються волокнами низхідних шляхів. Аксони г-мотонейронів мають невеликий