Лімфатичні судини, що відходять від глибоких пахвових вузлів, формують підключичний стовбур, що впадає зліва в грудну протоку, а з права – в праву лімфатичну протоку.

3.3.ВІКОВІ ЗМІНИ ЛІМФАТИЧНОГО РУСЛА

3.3.1. ВІКОВІЗМІНИ ЛІМФАТИЧНИХ КАПІЛЯРІВ

Протягом життя людини лімфатичні капіляри і їхні початкові мережі зазнають значних вікових змін, що стосуються форми, напрямку судин і їх петель, ступеня розвитку і архітектоніки.

Лімфокапілярні судини (лімфатичні капіляри) утворяться шляхом брунькування від ендотелію існуючих капілярів. Розвиток лімфатичного русла в органах пов’язано з особливостями функціонування останніх. В перші роки життя капіляри відносно ширші, а їх резорбційна поверхня відносно більша, ніж у дорослих. Це визначається необхідністю поглинання з основної речовини тканин білків у більших кількостях, чим у дорослих.

У людських ембріонів, плодів, дітей перших місяців життя й ембріонів ссавців лімфатичні капіляри, як правило, мають правильну циліндричну форму — прямолінійні або правильно вигнуті, гілкуються по типу кровоносних судин, а форми утворених ними судинних петель близькі до правильного. На стінках таких капілярів визначається більш-менш значна кількість сліпих гострих правильної форми судинних виростів, спрямованих назустріч один одному. Протягом першої половини внутрішньоутробного розвитку лімфатичні мережі покривних оболонок є найчастіше одношаровими[дод.5, мал.1].

Надалі ріст лімфатичних капілярів і ускладнення архітектоніки їхніх мереж відбувається шляхом брунькування і злиття вищезгаданих гострих виростів, спрямованих у ту або іншу сторону від вихідного шару, або залишаються в тому самому шарі.

У дорослих, як правило, форма лімфатичних капілярів стає неправильною (нерівномірний калібр, неправильні звуження, розширення, скривлення) і звичайно зникає визначений напрямок судин. На стінках капілярів визначається більш-менш значна кількість виростів. Останні, на відміну від таких ембріонального періоду, мають неправильні деформовані контури і свідчать у більшості випадків не про ріст, а про редукцію лімфатичних капілярів. У зв’язку зі зміною форми й орієнтації лімфатичних капілярів стають неправильними судинні петлі й архітектоніка утворених ними мереж [дод.5, мал.2].

Як було відзначено вище, протягом першої половини внутрішньоутробного розвитку в серозних і слизових оболонках органів лімфатичні мережі звичайно є одношаровими. У деяких місцях ці мережі в наступному, залишаючись одношаровими, рано (перші місяці позаутробного розвитку) виявляють ознаки відставання в рості і редукції. Такі, наприклад, лімфатичні капіляри серозної оболонки шлунка, вісцеральної плеври й ін. У більшості випадків, звичайно протягом другої половини внутрішньоутробного періоду й у перші місяці життя, за рахунок росту брунькуванням нових лімфатичних капілярів лімфатичні мережі слизових і серозних оболонок розвиваються в дво- і багатошарові. Пізніше, у постнатальному розвитку, відзначається значна різниця в стані цих лімфатичних мереж: лімфатичні капіляри набувають неправильну форму, густота мережі зменшується, або прогресивно розвиваються і до кінця росту організму досягають значної виразності.

У деяких органах, наприклад у серозній оболонці печінки, у стінці жовчного міхура людини лімфатичні капілярні мережі досягають у загальному значного розвитку і густота їх з розвитком організму мало змінюється. Однак, завжди чітко визначаються зміни форми, напрямку лімфатичних капілярів і їхніх петель (деформація, поява розширень, неправильних обрисів і ін.) і архітектоніки судинних мереж — безладність.

Корені лімфатичної системи в літньому і старечому віці піддаються значним змінам у зв’язку зі зменшенням дисперсності білків крові, зниженням гідрофільності основної речовини сполучної тканини й інших змін метаболізму. Капілярне русло редукується, зменшуючи резорбційну поверхню ендотелію і знижуючи поглинання з тканин білків, води, сторонніх часток, бактерій і т.п. Це виявляється розрідженням петель лімфатичних капілярів. Так, 1 мм2 слизової оболонки шлунка на малій кривизні містить у зрілому віці від 50 до 100 міжзалозистих синусів, у літньому віці їх 20—30, у старих і довгожителів лише 15—25. По ходу лімфатичних капілярів різкі розширення змінюються звуженнями, аж до зникнення внутрішнього просвіту.

Характерним для лімфатичних судин у людей літнього і старечого віку стає утворення випинань різної величини і форми (кулястих, ниркоподібних, булавовидних, грибоподібних і мал.). У місцях випинань м’язові елементи в стінці судини іноді відсутні і сполучнотканинна оболонка судини стикається з ендотелієм. Зазначені зміни лімфатичних судин при старінні, докладно вивчені для печінки, кишечнику, яєчника, яєчка, легень й інших органів, були названі старечими варикозом.

3.3.2. ВІКОВІ ЗМІНИ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

Розвиток лімфатичних вузлів починається наприкінці другого місяця внутрішньоутробного життя. Лише до 12 років формуються основні структури вузла, хоча їхня перебудова не припиняється протягом життя. Вузли різної локалізації і різні їхні складові частини утворяться гетерохронно. Закладка вузла в плоду представлена сплетенням первинних кровоносних і лімфатичних судин з великим числом мезенхімальних клітин, що перетворяться пізніше в ретикулярні і лімфоїдні. Слідом за формуванням крайового синуса і капсули вузла виникають інші його компоненти.

У процесі старіння змінюються чисельність і розміри лімфатичних вузлів. Так, у старечому віці майже вдвічі порівняно з періодом зрілості зменшується кількість пахвових вузлів, менше стає пахових вузлів; їхні розміри збільшуються, а форма з округлої, овальної або бобовидної перетворюється в сегментарну або стрічкоподібну.

Зміна конструкції лімфатичних вузлів виявляється в ряді випадків розростанням їх сполучнотканинної строми, при цьому лімфатична тканина відтискується до периферії, убік капсули. Площа, займана сполучною тканиною, у відсотках площі зрізу на рівні воріт збільшується в ліктьових вузлах від 28,5 у віці 22—35 років до 41,2 — у 36—60 років і до 49,9 — у 61 рік і старше. Те ж характерно для інших парієтальних вузлів. Площа коркової речовини також зменшується, а мозкової збільшується.

Характерною ознакою старіння лімфатичних вузлів служить перетворення частини ретикулярних клітин у жирові,