Різновидами К-римерів є К-флексоример, К-флексори-мер проміжного розміру, К-ример фарсайд.

К-флексоример (К-Иехогеатег) відрізняється більшою гнучкістю, ніж ример, за рахунок тригранного перерізу ін-струмента та зменшення кроку спіралеподібних закруток. Верхівка інструмента має так звану безпечну форму типу Ваії. Різновидом цього типу інструментів є К-флексоример проміжного розміру (К-Пехогеатег §оШеп тесііит). Він має розміри, проміжні між розмірами флексоримерів, і призна-чений для плавнішого переходу між інструментами різних розмірів у вузьких та викривлених каналах. Його застосу-вання майже повністю виключає заклинювання інструментів та утворення уступів у каналі. К-ример фарсайд (К-геатег гагзісіе) застосовують для проходження дуже тонких кана-лів, наприклад у молярів, у разі важкого відкривання зубів.

К-файл (К-filе) має кількість різальних закруток на стриж-ні від 33 — в інструментах малих розмірів до 8 — у великих, їх різальна здатність більша, ніж у римерів, за рахунок більшого кута ріжучої грані до осі інструмента. У каналі інструмент повинен рухатись у вертикальному напрямку (вгору-вниз), однак допускається його застосування і в ре-жимі обертання, як у римерів.

Різновиди К-файлів. К-флексофайл — гнучкий розширювач каналів, має на поперечному перерізі форму квадрата з увігнутими гранями, що надає йому високих різальних властивостей та полегшує видалення ошурок дентину.

К-флексофайл (К-гіехогііе) — інструмент підвищеної гнучкості за рахунок трикутної форми на перерізі. У нього безпечна верхівка типу. Кількість ріжучих закруток — від 24 до 26.

К-флексофайл проміжного розміру — гнучкий розширювач каналів проміжних розмі-рів для плавнішого переходу між інструментами (файлами) різних розмірів.

Патфайндер (буквально: шукач шляху, англ. раїпгіпсіег, раіп — шлях, гігкіег — шукач) — тонкий інструмент з гост-рим кінчиком. Призначений для проходження дуже тонких та облітерованих каналів.

Крім інструментів К-типу для розширення каналів засто-совують кореневі бурави, або бурави (файли) Хедстрема. їх виробляють шляхом виточування із заго-товки круглої форми. Вони мають гострі спіральні грані та найбільший кут ріжучої грані до осі інструмента — близь-ко 60°. Кількість різальних площин на стрижні також най-більша — до 31-41 залежно від розміру бурава. З одного боку, інструмент має кращі, ніж у інструментів К-типу, рі-зальні властивості, з іншого — меншу міцність. Під час ро-боти в каналі допускаються тільки вертикальні рухи (вгору-вниз), різальні властивості реалізуються під час виведення інструмента з каналу. Обертальні рухи допускаються лише в межах 1/4 оберту.

Ці інстру-менти виготовляють з нікель-титанових сплавів шляхом фре-зерування. Вони мають більшу, ніж інструменти К-типу, міцність і дуже високу гнучкість. У них є так званий безпе-чний кінчик. Варіантом такого типу інструментів з нікель-титанового сплаву є профайл. Він має на перерізі трикутну форму з увігнутими гранями, що знач-но підвищує ріжучі властивості інструмента. Велика гнуч-кість та пасивна (затуплена) форма кінчика інструмента до-зволяють йому утримуватися в межах кореневого каналу, що значно зменшує можливість появи перфорації та ство-рення виступів.

Інструменти для пломбування кореневих каналів. Найпоширенішим інструментом для заповнен-ня кореневих каналів є каналонаповнювач Лентуло. Він має хвостовик, який вставляють у наконечник, а робоча частина являє собою конічної форми спіраль із тонкого дроту, що намотана проти годинникової стрілки. Під час обертання інструмента в наконечнику за ходом годиннико-вої стрілки він нагнітає пломбувальний матеріал у корене-вий канал.

Спредер — інструмент для бокового ущільнен-ня гутаперчі, має робочу частину у вигляді круглої голки. Може мати рукоятку (як у файлів) для утримування інстру-мента пальцями або ручку (як у зуболікарського зонда).

Плагер — інструмент для вертикального ущіль-нення гутаперчі, має робочу частину у вигляді голки зі зрі-заною верхівкою. Рукоятки такі самі, як у спредера.

Переносник тепла — інструмент з ручкою, як у зуболікарського зонда, та робочою частиною, як у спре-дера та плагера. У місці, де починається робоча частина, є булавоподібне стовщення, нагрівання якого дозволяє до-сить тривалий час утримувати теплою робочу частину інс-трумента.

Усі ендодонтичні інструменти мають відповідати установ-леним міжнародним стандартам. Стандартизація орієнтує лікаря на швидкий і правильний вибір інструмента, за його основними характеристиками (тип, вид, профіль, розміри). У деяких країнах існують національні стандарти, проте во-ни мають бути узгоджені з вимогами Міжнародної органі-зації стандартів. Технічним комітетом 106 Міжнародної орга-нізації стандартів (Іпг.егпагіопа1 Зглпсіагсі Ог^апігагіоп — І5О/ТС 106) затверджено стандарт ІЗО 3660, на який орі-єнтовано ендодонтичну продукцію. Основні параметри ен-додонтичних інструментів, які регламентовані ІЗО 3660, такі: форма, профіль, довжина, розміри, відповідність мінімальним вимогам щодо міцності, максимальні виробничі допуски. Передбачено цифрове і кольорове кодування інс-трументів, розроблено символіку для визначення типу та їх розмірів.

Стандарти розміру__та довжини базових ендодонтичних інструментів зображено на мал. 183. Діаметр кінчика інстру-мента відповідає його номеру за 150. На торці і бічній по-верхні інструмента зображено символ і його розмір. Дов-жина робочої частини інструмента К-типу завжди стандартна і становить 16 мм. У варіанті 2 % конусності остання зрос-тає на кожному міліметрі відстані Бі — Бг на 0,02 мм, а різ-ниця цих діаметрів становить 0,32 мм.

Кодування за кольором полегшує пошук інструмента необхідного розміру (табл. 2). Слід звернути увагу, що інструменти надто малого розміру (006) не включено до світового стандарту, але останніми роками їх включають до багатьох наборів (кольоровий код — малиновий). По-чинаючи з 015 розміру, шість кольорів повторюються три-чі, що до деякої міри ускладнює практичне користування кольоровим