РЕФЕРАТ На тему:

Фонові й передракові захворювання

жіночих статевих органів

Серед патологічних станів жіночих статевих органів найбільше поширення мають захворювання шийки матки. Зважаючи на те, що рак шийки матки займає одне з перших місць серед злоякісних пух-лин жіночих статевих органів за частотою, а передують йому захворювання, які є тим патологічним тлом, на якому виникає злоякісний процес, рання діагностика патологи шийки матки є важливою для зниження захворюваності на рак цієї локалізації, зменшення кількості занедбаних випадків раку та відновленні працездатності хворих.

В останні роки на тлі відносної стабілізації захворюваності па рак шийки матки зросла його частота у молодих жінок. Це пов'язано з тим, що у цієї вікової категорії хворих почастішали випадки фонових та передракових станів екто- і ендоцервіксу. Такий стан є наслідком змін статевої поведінки молоді (легковажне ставлення до статевого життя: ранній його початок, велика кіль-кість статевих партнерів і неминуче при цьому інфікування піхви патогенними мікроорганізмами), збільшення частоти, артифіціальних абортів (механічна травма шийки матки та різка перебудова гормонального статусу жінки після аборту), а також негативний вплив екологічного середовища.

Рак шийки матки дуже рідко виникає на незміненому епітелії. Появі злоякісного переродження передують фонові та передракові процеси.

До фонових захворювань шийки матки (доброякісні стани) і множать такі:*

справжня ерозія шийки матки;*

несправжня ерозія шийки матки (псевдоерозія, ендоцервікоз);*

лейкоплакія (без атипії, проста);*

поліпи шийки матки (прості, які проліферують, поліпи, що епідермізуються);*

папіломи;*

ендометріоз;*

пост травматичні (ектропіон, рубцеві зміни).

До передракових захворювань зовнішніх статевих органів належать такі:

лейкоплакія вульви;

крауроз вульви;

пігментні плями, схильні до росту та виразкування.

Захворювання вульви

Розрізняють неопластичні (пух-линні) і ненеопластичні (фонові, або передпухлинні) ураження зовнішніх статевих органів. Фонові (непередракові) ураження зовнішніх статевих органів дістали також: назву дистрофії вульви. Цей термін об'єднує три ос-новні групи захворювань:

1. Крауроз (склерозний лишай ).

2. Лейкоплакія (плоскоклітинна гі-перплазія без ознак атипії клітин).

3. Інші дерматози.

Крауроз вульви (склерозний ли-шай; мал. 1) є найпоширенішим дис-трофічним захворюванням вульви і розвивається переважно після менопа-узи, але інколи виникає в молодому віці і навіть у дітей. Захворювання може уражати великі і малі соромітні губи, промежину характеризується різким зменшенням жирової кліткови-ни великих соромітних губ, атрофією сальних і потових залоз, тріщинами, синехіями, особливо вираженими в ділянці задніх 2/3 малих соромітних губ, звуженням входу в піхву (мал. 1, а), що призводить до порушення нормальних анатомічних пропорцій. Уражена шкіра тоншає, набуває біляво-го або блідо-жовтого кольору і нагадує пергамент. Хворі часто скаржаться на сухість, подразнення шкіри, свербіж і печіння, що призводить до розчухів, вторинного запалення (вульвіту).

Лейкоплакія вульви (плоско-клітинна гіперплазія) характеризуєть-ся виникненням на зовнішніх статевих органах білих плям, що є стовщеним кератинізованим епітелієм. Плями локалізуються переважно на сороміт-них губах, складках між ними, на задній спайці (мал. 1, б). Плями, вуз-лики на в ульв і можуть бути сірими, коричневими, червонуватими з екскоріаціями.

Залежно від ступеня прояву гіперкератозу розрізняють плоску, гіпер-трофічну (підвищується над поверх-нею шкіри) і бородавчасту (верукозну) лейкоплакію.

Основними клінічними проявами є білі плями або вузлики на шкірі, свербіж, часом дуже інтенсивний.

Може спостерігатися поєднання лейкоплакії і краурозу вульви, яке дістало назву мішаної дистрофії. У цих випадках частіше має місце клітин-на атипія (передрак), через що обов'яз-ковим є проведення гістологічного до-слідження біопсійного матеріалу.

Для діагностики краурозу і лейко-плакії вульви використовують кольпоскопію (вульвоскопію), цитологічне до-слідження мазків. Проте точний діагноз можна встановити лише на підставі біопсії ураження з подальшим гістологі-чним дослідженням (гіперкератоз, акантоліз, паракератоз, запальні клітини у дермі).

Лікування хворих з дистро-фічними процесами у вульві має почи-натися після гістологічного підтвер-дження клінічного діагнозу. Консерва-тивне лікування включає десенсибілі-зуючі засоби, вітамінотерапію, місце-ве застосування мазей, кремів із кор-тикостероїдами, тестостероном пропіонатом, прогестероном. Серед немедикаментозних методів рекомендують також новокаїнову “блокаду” соромітно-го нерва. Для мінімально інвазивного хірургічного лікування при лейко-плакії застосовують вуглекислотний лазер (С02-лазер), кріодеструкцію.

Хірургічне лікування проводиться у випадку неефективності консерватив-ної терапії при виражених формах захворювання і полягає у видаленні ураженої частини зовнішніх статевих органів у межах здорових тканин або тотальній вульвектомії залежно від поширеності процесу.

Інші дерматози — плоский ли-шай, псоріаз тощо, є загальними за-хворюваннями шкіри; хворі з такою патологією підлягають консультації і лікуванню у дерматологів.

До групи фонових захворювань також належать гострокінцеві кон-диломи.

Передраковим станом зовнішніх статевих органів вважають епітеліаль-ну дисплазію різного ступеня прояву, що не має патогномонічних ознак. Клінічно її можна запідозрити в хво-рих із фоновими дистрофічними про-цесами. Діагноз встановлюють вик-лючно при гістологічному дослідженні видалених тканин.

Епітеліальна дисплазія морфологіч-но характеризується вираженою про-ліферацією клітин, порушенням розта-шування шарів епітелія, виникненням ознак атипії на різних рівнях епітелі-ального шару крім його верхньої час-тини.

Лікування хворих з епітелі-альною дисплазією вульви полягає у видаленні уражених ділянок шляхом ексцизії, С02-лазерної хірургії. У випадку значного поширення процесу виконують вульвектомію.

Захворювання шийки матки

Ненеопластичні ураження шийки матки також умовно поділяють на фонові (доброякісні) і передракові (дисплазія епітелія).

До фонових процесів належать еро-зія, псевдоерозія (ектопія циліндрично-го епітелія, ектропіон), метаплазія плос-кого епітелія та утворення ретенційних кіст, ендоцервіцит, лейкоплакія (без ознак атипії клітин), поліп, плоска кон-дилома, рубцеві зміни шийки матки. Для фонових процесів характерна гіперплазія клітин епітелію, що призво-дить до утворення нових залозистих і сосочкових структур.

Фонові (доброякісні) процеси ста-новлять 80—85% загальної кількості патологічних процесів у шийці матки.

Ерозія. В нормі плоский епітелій покриває шийку матки до рівня зов-нішнього зіва. Будь-який процес, що призводить до деструкції плоского епітелія ектоцервіксу, називають еро-зією шийки матки. Ерозія, як правило, безболісна, яскраво-червоного кольо-ру, з запальними змінами. З місця ерозії виділяють культури бактерій. Основними симптомами можуть