Внаслідок аномальних даних цито-логічного дослідження матеріалу з шийки матки у вагітних проводять їх повне обстеження в мінімальній моди-фікації. Виконання кольпоскопії під час вагітності полегшується завдяки фізіологічному вивороту перехідної зони між плоским і циліндричним епі-телієм. Кровотечу під час біопсії при-пиняють шляхом прикладання тампо-на або, на крайній випадок, накладан-ням шва. Ендоцервікальне вискоблю-вання не проводять у зв'язку з ризи-ком кровотечі й розриву плодових оболонок. Конусоподібну біопсію у вагітних виконують лише у випадку підозри на інвазивний рак у зв'язку з великим (15—30%) ризиком кровотечі, мимовільним викиднем або передчас-ними пологами.

Вагітним з гістологічно підтвердже-ним діагнозом ЦІН розродження при-родними пологовими шляхами проти-показане.

Лікування починають після розрод-ження (у зв'язку з повільним прогре-суванням внутрішньоепітеліальних уражень шийки матки вони не потре-бують негайного втручання протягом вагітності).

Під час проведення дворучного піхвового і прямокишково-піхвового дослідження визначають форму і кон-систенцію шийки і тіла матки, яєч-ників, їх взаємозв'язок з іншими орга-нами малого таза.

Вирішальну роль у встановленні діагнозу передраку шийки матки відіграє гістологічне дослідження.

Лікування. Існують різно-манітні методи терапії хворих із фоновими і передраковими захворювання-ми шийки матки: медикаментозний, електрохірургічний, кріогенний і ла-зерний впливи, хірургічне лікування.

Супровідні захворювання — вагініт і цервіцит відіграють важливу роль у персистенції псевдоерозії, змінюють цитологічну картину і не дозволяють провести повноцінне обстеження і лікування.

У випадках ускладненої псевдо-ерозії і супровідних запальних змін шийки матки потрібно визначити збудників захворювання з подальшим проведенням етіопатогенетичної те-рапії.

До переваг медикаментозного ліку-вання хворих із фоновими процесами шийки матки належить простота за-стосування лікарських засобів, від-сутність потреби у використанні апа-ратури, яка дорого коштує.

У комплексному лікуванні хворих із запальними процесами шийки мат-ки і піхви для нормалізації місцевої мікрофлори рекомендують застосо-вувати біологічні препарати, що містять лактобацили (тампони з біфідумбактерином — 5 доз, лактобактерином— б доз, "Нарине", піхвові свічки "Вагілак" т;чцо). 'Там-пон вводять у піхву на 2 год 3- 4 рази на день, свічки – на ніч.

Препарати коагулювальної дії, особливо ваготил, раніше використовувалися досить широко. Проте вони не мають специ-фічності до патологічно зміненого епі-телію і під час коагуляції спричиняють також ушкодження нормального бага-тошарового плоского епітелію. Коагу-ляція ваготилом дуже поверхнева, по-требує багаторазових аплікацій (до 8-12), при цьому спостерігається ушкод-ження епітелію піхви, а епітелізація коагульованих ділянок відбувається тривалий період. Все це призводить до розвитку вторинних ускладнень (лей-коплакія на місці коагуляції, численні кісти).

Одним із нових ефективних препа-ратів для місцевого лікування хворих на доброякісні процеси шийки матки шляхом хімічної коагуляції є солковагін, або солкогін (суміш кислот, які мають тропність до циліндричного епітелію), що не спричиняє побічних ефектів і ускладнень. Глибина коагулювальної дії препарату досягає 2,5 мм, тому його доцільно застосовувати при псевдоерозії, ретенційних (наботових) кістах після їх розкриття, післяопе-раційній гранульомі, невеликому поліпі каналу шийки матки. Протипо-казаннями до використання препара-ту є ЦІН і злоякісна трансформація шийки матки.

Перед проведенням аплікації солковагіном тампоном очищують шийку матки від слизу, за допомогою проби з оцтовою кислотою визначають межі ураження. Внаслідок прицільної аплі-кації солковагіном у межах ураження відразу утворюється білий або жовтий струп. Через 2-3 хв для збільшення глибини проникнення препарату в патологічну ділянку повторюють апліканію солковагіном на струп. Безкровне і безболісне відторгнення стру-па відбувається на 3-5-й день. Епіте-лізація "молодим" багатошаровим плоским епітелієм триває до 9-го дня від моменту коагуляції. Якщо під час контрольної кольпоскопії на 9-10-й день від моменту коагуляції виявляєть-ся часткова епітелізація, проводять повторну аплікацію на неепітелізованих ділянках. Через 14 днів після цьо-го пацієнтку знов обстежують і за відсутності епітелізації виконують 3-ю і 4-у аплікації. Якщо ефекту від ліку-вання після 3-ї аплікації зовсім немає, проводити 4-у недоцільно.

Ефективному лікуванню солковагіном може заважати наявність запа-лення в стромі екто- й ендоцервіксу. В цьому випадку для регенерації багато-шарового плоского епітелію рекомен-дують на фоні застосування солковагіну місцево використовувати низькоінтенсивний гелій-неоновий лазер (7-10 сеансів), високочастотний уль-тразвук.

В основі діатермокоагуляції, що вперше була запропонована в 1926 р., лежить використання високочастотно-го току, який спричиняє термічне розплавлення тканин, при цьому в елект-ричний ланцюг включається організм людини і генерація тепла відбувається в самій тканині шийки матки.

Ускладненнями під час проведення діатермокоагуляції, у тому числі в пе-ріод відторгнення струпа, може бути кровотеча, що потребує хірургічного втручання. Пізніми ускладненнями можуть бути стриктура, стеноз каналу шийки матки, імплантаційний ендометріоз, неплідність (унаслідок по-рушення анатомо-функціональної ці-лості шийки матки), істмікоцервікальна недостатність, мимовільний вики-день, передчасні пологи, дистоція шийки матки під час пологів. Тому цей метод можна вважати неприйнятним для лікування молодих жінок, які не народжували.

При лікуванні жінок репродуктив-ного віку також необхідно зважати на можливість розвитку ускладнень. Діа-термокоагуляцію застосовують в ос-новному для лікування хворих на ЦІН (мал. 3, а).

Для уникнення ускладнень після діатермокоагуляції на шийці матки (ендометріоз, кровотеча, стриктура каналу шийки матки) лікування слід проводити в І фазі менструального циклу й обов'язково після усунення запального процесу. Для цього реко-мендують спринцювання відваром ромашки, шавлії, листя евкаліпту з подальшим уведенням у піхву антисеп-тичних свічок. Діатермокоагуляцію при доброякісних процесах на шийці матки доцільно здійснювати біактивними електродами. Діатермохірургічне втручання рекомендується проводити за допомогою електроножа ЕН-57 або ЕН-57а.

Ефективність лікування багато в чому залежить від його адекватності після діатермокоагуляції. Одразу після електроманіпуляції на кілька годин до шийки матки прикладають марлевий тампон з антисептичною емульсією. Через 3 тижні можна рекомендувати спринцювання з подальшим уведен-ням піхвових свічок. Повторний огляд проводять через 4—5 тижнів. Статеве життя не рекомендується до повної епітелізації шийки матки.

На сьогоднішній день найбільш прийнятним методом лікування хво-рих на фонові й передракові