Гормональна терапія не рекомен-дується і не розв'язує проблеми. Хі-рургічне лікування проводять для ко-рекції симптомів захворювання. Нами (В. М. Запорожан, О. В. Хаїт) запропо-новано метод кріохірургічної обробки ложа поліпа, що приводить до норма-лізації естрогенрецепторного апарату ендометрія і запобігає рецидивам по-ліпа в 90% випадків.

Гіперплазія ендометрія частіше, ніж ендометріальний поліп може зрештою прогресувати до аденокар-циноми ендометрія.

Етіологія, патогенез, патоморфологія. Ендометріальна гіперплазія морфологічно характеризується проліферативною відповіддю ендометрія на стимулювання.

Концентрація рецепторів до естро-генів і прогестерону в нормальному ендометрії змінюється протягом мен-струального циклу, що відповідає змінам рівня цих гормонів у плазмі крові. Внаслідок гіперплазії ендометрія кількість рецепторів до естрогенів і прогестерону, як правило, збільшуєть-ся, тимчасом як при розвитку карци-номи ендометрія вона зменшується. Так, за даними літератури, рецептори до естрогенів були виявлені в 93% ви-падків гіперплазії ендометрія і в 79% — аденокарциноми ендометрія, а рецеп-тори до прогестерону відповідно в 73% і 56% випадків.

Залозиста і залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія, по суті, є єди-ним процесом з різним ступенем про-яву. Відмінність між цими видами гіперплазії полягає у наявності кістоз-но розширених залоз внаслідок залозисто-кістозної форми патології і відсутності кіст у випадку простої за-лозистої гіперплазії. Тому вважають, що принципових відмінностей між залозистою і залозисто-кістозною гіперплазією не існує.

Гіперплазія ендометрія спостері-гається досить часто і пов'язана з фізіологічною ановуляцією до менархе і в перименопаузальному періоді, коли продукція прогестерону знижена або він зовсім не продукується. Гіпер-плазія ендометрія може бути пов'яза-на з наявністю естрогенпродукуючої пухлини яєчника (текома, гранульо-зоклітинна пухлина), синдромом полікістозних яєчників і гіперплазією кори надниркових залоз. Проста і комплек-сна гіперплазія ендометрія не мають атипових ознак і диференціація їх грунтується лише на структурних особливостях. Внаслідок цього такі види гіперплазії ендометрія не є перед-раковими станами. Ризик потенціаль-ної малігнізації кістозної та залозисто-кістозної гіперплазії коливається від 1% до 4%. У хворих з такими станами, як правило, ефективним є циклічне введення прогестинів.

Проте за наявності атипових цито-логічних ознак (атипова гіперплазія), потенціал малігнізації гіперплазії ендо-метрія у жінок у постменопаузально-му періоді без лікування зростає до 23%.

Зважаючи на те, що процес злоя-кісної трансформації може тривати кілька років, деякі гістопатологи кла-сифікують тяжку атипову гіперплазію як карциному ендометрія in situ.

Метаплазія ендометрія можлива у кількох гістологічних варіантах:

1) плоскоклітинна;

2) війчастоклітинна;

3) муцинозна;

4) еозинофільна;

5) світлоклітинна;

6) сосочкова.

Метаплазія ендометрія є доброякі-сною зміною тканини і, як правило, не потребує лікування. У разі виникнен-ня атипових ознак метаплазію ендометрія класифікують як атипову з виз-наченням її типу.

Клінічна картина, діагностика. Основним симп-томом гіперплазії ендометрія є дисфункціональні маткові кровотечі; точ-ний діагноз встановлюють за резуль-татами гістологічного дослідження ендометрія після фракційного вискоб-лювання слизової оболонки тіла матки і цервікального каналу. Для прицільної біопсії і контролю за повним видален-ням зміненого ендометрія методом вибору є гістероскопія, яка проводить-ся до і після вискоблювання. Гістерос-копія є оптимальним методом динаміч-ного спостереження за хворою і вияв-лення ефективності терапії. Якщо під час біопсії ендометрія виявлена гіпер-плазія з атиповими ознаками, прово-дять фракційне вискоблювання кана-лу шийки матки і її порожнини з по-дальшим гістологічним дослідженням для виключення діагнозу можливої інвазивної карциноми.

Допоміжним методом для визначен-ня локалізації змін ендометрія є трансвагінальна ультрасонографія. Типовими ультрасонографічними оз-наками гіперплазії ендометрія є не-однорідність структури, наявність гіпо-і гіперехогенних включень, збільшен-ня товщини ендометрія до 15 мм і більше.

Ведення і лікування хворих залежать від їх віку і гістологічних особливостей гіперп-лазії ендометрія. Наявність або відсутність цитологічної атипії гіперплазованого ендометрія є єдиним най-важливішим критерієм вибору мето-ду лікування, яке має бути індивідуа-лізованим залежно від віку пацієнтки та її бажання щодо збереження реп-родуктивної функції. Часто гіперпла-зія ендометрія поєднується з ановуляторними циклами, тому вважають, що мимовільна регресія може виникати майже у 80% випадків гіперплазій без атипії і до 60% випадків за наявності атипової гіперплазії.

Гіперплазія ендометрія без атипо-вих змін, виявлена у підлітків і жінок у перименопаузальному періоді, добре піддається циклічній гормональній супресії прогестинами, але такирі жінкам слід проводити контрольну серійну біопсію ендометрія. Повторю-вані епізоди маткової кровотечі у жінок віком понад 40 років, їх нечут-ливість до гормональної терапії мо-жуть обумовити потребу в екстирпації матки.

Лікування жінок віком 40-50 років з атиповою гіперплазією ендометрія можна починати з супресії прогести-нами під контролем результатів повто-рюваної біопсії до ліквідації процесу. У випадках нечутливості до гормональ-ної терапії рекомендується екстирпа-ція матки. Якщо у жінок з атиповою гіперплазією є протипоказання до гор-мональної терапії, ця операція може бути альтернативним першим етапом лікування.

Жінки з атиповою гіперплазією потребують більш агресивного ліку-вання, особливо в перименопаузально-му періоді. Методом вибору у жінок віком понад 50 років буде гістеректомія з двобічною аднексектомією. Паці-єнткам, які бажають зберегти репро-дуктивну функцію, проводять лікування прогестероном або здійснюють індукцію овуляції. Як правило, у жінок віком до 40 років застосовують препа-рати прогестерону, після 40 років ви-конують гістеректомію.

Для контролю за ефективністю те-рапії проводять серійні гістологічні дослідження ендометрія. Останніми роками ефективно за-стосовують резекцію ендометрія за допомогою резектоскопа, що дозволяє видаляти слизову оболонку матки під візуальним контролем.