РЕФЕРАТ

на тему:

Грибкові захворювання шкіри

Грибкові захворювання належать до групи інфекційних. По-ширені вони на всіх континентах. Збудники грибкових захворю-вань — патогенні грибки різних видів. Джерелом захворювань є хвора людина чи хвора тварина, зараження може відбуватися при безпосередньому контакті, а також через предмети особистого ко-ристування.

До ураження патогенними грибками особливо схильні люди у яких діагностується:—

порушення імунної системи організму (імунодефіцитний стан);—

порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет);—

захворювання залоз внутрішньої секреції;—

порушення цілісності шкірного покриву;—

мацерація шкіри в результаті підвищеної вологості;—

прийом антибіотиків широкого спектра дії;—

недотримання правил особистої гігієни.

Грибки можуть уражувати всі шари шкіри, а також її придат-ки: волосся і нігті. Залежно від цього розрізняють шість видів грибкових захворювань.

Класифікація грибкових захворювань

І. Кератомікози:—

різнобарвний лишай (висівкоподібний).

ІІ. Дерматомікози:—

пахова епідермофітія;—

епідермофітія стоп;—

мікроспорія гладенької шкіри;

руброфітія гладенької шкіри.

ІІІ. Трихомікози:—

мікроспорія волосистої частини голови (стригучий лишай);—

трихофітія волосистої частини голови.

IV. Оніхомікози.

V. Кандидомікози.

VI. Ураження, викликані плісеневими грибками.

Пахова епідермофітія описана в 1860 р. Збудник — Epider-mophytum floccosum. Частіше хворіють чоловіки і люди з надлиш-ковою масою тіла.

Типова локалізація — шкіра пахових і міжсідничної складок, під молочними залозами, рідше — пахвові ямки.

Вогнища ураження являють собою чітко обмежені яскраво-ро-жеві запальні плями округлої форми, межі плям — у вигляді ва-лика яскравішого кольору. У центрі плям шкіра лущиться. Суб'єктивно — сверблячка у вогнищах ураження.

Епідермофітія стоп уперше описана в 1890 р. Збудниками є грибки родів Epidermophyton, Trichophyton. Захворювання має хро-нічний перебіг.

Уражується шкіра склепіння стоп, міжпальцьових складок, можуть уражатися нігтьові пластинки.

Епідермофітія стоп може проявлятися у вигляді лущення, попрілостей і тріщин шкіри міжпальцьових проміжків, висипан-ня пухирців з товстим роговим покриттям. Вміст пухирців — про-зора рідина. При приєднанні вторинної інфекції вміст стає гній-ним. Прориваючись, пухирці утворюють ерозії, оточені валиком з відшарованого епідермісу.

Суб'єктивно — сверблячка, нестерпна у вогнищах ураження.

Мікроспорія гладенької шкіри.

Збудник — Microsporum canis. Основне джерело зараження — хворі на мікро-спорію кошенята, рідше дорослі кішки і собаки. У 85% випадків людина заража-ється при безпосередньому контакті з хворою твариною, і значно рідше (5-8% випадків) зараження відбувається при контакті з людиною.

Клінічна картина: на гладенькій шкірі різних ділянок тіла з'являються поодино-кі чи множинні рожеві плями, що лущать-ся, оточені валиками застійно-червоного кольору. На поверхні валика з'являються дрібні пухирці і лусочки. Од-на пляма може розмішуватися в іншій (концентричні кола). У 85-90% випадків у клієнта уражується пушкове волосся. Суб'єктивно — можна спостерігати незначну сверблячку на місцях висипань.

Руброфітія гладенької шкіри. Клінічні зміни з'являються у складках шкіри і можуть поширюватися на прилеглі ділянки шкі-ри. Вони різноманітні, можуть являти собою рожеві плями з дріб-ними вузликами і кірочками на поверхні, відмітна риса — фестон-часті обриси.

Суб'єктивно — болісна сверблячка на місці ураження.

Мікроспорія волосистої частини голови (стригучий лишай)

вперше описана в 1843 р. Збудник — Microsporum ferrugineum.

Джерело захворювання — хвора на мікроспорію людина. Зара-ження відбувається при безпосередньому контакті з хворим або через його предмети особистої гігієни.

Клінічна картина: на волосистій частині голови виникають вогнища облисіння округлої форми, що можуть бути поодино-кими, множинними, можуть зливатися. Волосини у вогнищах обламуються на висоті 6-8 мм над поверхнею шкіри. Шкіра рожевого кольору лущиться, з'являються пухирці і кірочки. За-хворювання може супроводжуватися легкою сверблячкою.

Трихофітія волосистої частини голови. Джерело зараження — хвора на трихофітію людина. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим або через предмети осо-бистої гігієни. Захворювання частіше спостерігається в дітей шкільного віку.

Вогнища мають нечіткі, розпливчас-ті межі, слабко виражене запалення на поверхні і лущення у вигляді срібляс-тих лусочок. Волосся у вогнищах ура-ження частково обламане на висоті 1-2 мм над поверхнею шкіри. Може бу-ти легка сверблячка.

Оніхомікози. Причиною ураження нігтів можуть бути грибки різних видів. Залежно від цього можуть уражуватись або одиничні нігтьові пластинки (Еру-dermophyton), або всі пластинки на кистях і стопах (Trichophyton rubrum). Процес може починатися з вільного краю (Trichophyton rubrurri) чи з боку нігтьового валика (Candida albicans, плісеневі грибки); нігтьова пластинка різко потовщується, кришиться з краю (Trichophyton rubrum).

При будь-якій зміні нігтьо-вих пластинок у пацієнта кос-метик повинен направити його до дерматолога.

Кандидомікози — грибкові захворювання, спричинені гриб-ками роду Candida. Грибки цьо-го роду відносять до умовно па-тогенних організмів. Джерелом інфікування може бути хвора на кандидоз людина.

Клінічні прояви кандидозу різноманітні і залежать від місця прояву. На слизових оболонках — це поверхневі ерозії яскраво-рожевого кольору, покриті нальотом, який нагадує молоко, що скипілося (пліснявка). Шкіра уражується найчастіше навколо природних отворів і в складках, де спостерігається мацерація й відшарування епідермісу у вигляді валика. Ураження шкіри і сли-зових оболонок супроводжується відчуттям сильного печіння і свербежу. При ураженні нігтя нігтьова пластинка стає коричню-ватою, горбкуватою, стоншується, може відшаровуватися з віль-ного краю. Характерним є ураження навколонігтьового валика: він набряклий, набуває застійно-червоного кольору. При натис-ненні на запалений валик, виділяється крапелька гною.

Ураження, викликані плісеневими грибками вперше описані в 1889 р. Захворювання розвивається на тлі зниження резистентності організму і може проявлятися змінами, схожими на дерматит, екзему, хронічні ви-разкові ураження.

Діагноз будь-якого грибкового захворювання має бути під-тверджений лабораторними дослідженнями.

Лікар-дерматолог встановлює остаточний діагноз і призначає відповідне лікування. Косметик повинен мати загальне уявлення про клінічні прояви грибкових захворювань для того, щоб вчас-но направити клієнта до фахівця, не заразитися самому і не по-ставити під загрозу зараження інших відвідувачів косметичного салону.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. - М.: Медицина, 1980. - 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо-давчих та