- Складання й виконання планів використання нових технологій і нововведень;

- Моральне й матеріальне заохочення раціоналізаторів, винахідників, працівників, які освоїли і використовують нову медичну техніку, методики, медичні технології та організаційні заходи.

Диспансерне відділення протитуберкульозного диспансеру, туберкульозний кабінет поліклініки здійснюють загальне організаційно-методичне керівництво протитуберкульозною роботою загальних лікувально-профілактичних закладів згідно із чинними нормативно-правовими документами. На них покладаються такі завдання:

1. Попередження туберкульозу:

- Аналіз епідемічної ситуації й ефективності протитуберкульозних заходів;

- Разом із СЕС та лікувально-профілактичними закладами планування вакцинації та ревакцинації БЦЖ, яку проводять лікувально-профілактичні заклади загальної мережі;

- Госпіталізація бактеріовиділювачів, ізоляція новонароджених від бактеріовиділювачів;

- Профілактика туберкульозу серед контактних осіб (хіміопрофілактика, дезінфекція у вогнищах туберкульозної інфекції, ревакцинація БЦЖ);

- Диспансеризація контактних і санітарно-освітня робота з ними;

- Проведення разом із СЕС і ветеринарною службою заходів щодо попередження туберкульозу серед людей і тварин.

2. Своєчасне виявлення хворих на туберкульоз:

3. Лікування хворих на туберкульоз:

4. Диспансеризація:

- Облік, своєчасне обстеження і залучення до лікування диспансерних контингентів;

- Дотримання диспансерної тактики й обліку диспансерних контингентів.

3.4. Районний рівень

Установи районного рівня повинні координувати свою роботу з обласною ланкою протитуберкульозної служби й установами загальної лікувальної мережі (ЗЛМ). В кожному районі є центральна районна лікарня із протитуберкульозним кабінетом, де працює районний фтизіатр, який призначається Районним координатором.

У великих районах може бути районний протитуберкульозний диспансер (зі стаціонаром або без стаціонару).

На районному рівні функціонує Міжвідомча комісія по боротьбі з туберкульозом.

Районний координатор, крім інших обов'язків, відповідає за ведення "Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі (ТБ 03)" ( v0693282-05 ) і проведення спільної роботи установ загальної лікарняної мережі і протитуберкульозної служби районного й обласного рівнів.

3.5. Загальна лікувальна мережа (ЗЛМ)

На цьому рівні працюють поліклініки, сімейні лікарі, міські і сільські лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи) та ін. лікувальні установи загальної лікарняної мережі. Лікувальні установи загальної лікарняної мережі - це лікувальні установи, куди пацієнти із симптомами туберкульозу звертаються за допомогою і де в більшості випадків повинен проводитися завершальний етап лікування хворого на туберкульоз.

При підозрі на туберкульоз лікар загальної лікувальної мережі направляє пацієнта в районний протитуберкульозний диспансер. Деякі лікувальні установи загальної лікувальної мережі мають можливість проведення первинної діагностики.

Після проведення первинної діагностики (дослідження 3 мазків мокротиння і рентгенологічного дослідження) пацієнта направляють до фтизіатра (районного або обласного) для підтвердження діагнозу.

Медпрацівники загальної лікувальної мережі зобов'язані:

- Знати симптоми туберкульозу і вміти правильно поставити діагноз туберкульозу.

- При підозрі на туберкульоз направити пацієнта на дослідження мокротиння чи доставити вже зібрані зразки мокротиння в лабораторію.

- Проводити лікування, включаючи лікування під безпосереднім спостереженням у фазі продовження лікування.

- Здійснювати санітарно-освітню роботу серед хворих і членів їхніх родин.

- Знаходити хворих, що не прийшли на лікування.

- Вести "Медичні картки лікування хворого на туберкульоз (ТБ 01)" і надавати їх Районному координатору з туберкульозу в ході кураторських візитів.

- Для контролю лікування направляти пацієнтів, що проходять лікування, на дослідження мокротиння чи відправляти вже зібрані зразки мокротиння.

- Повідомляти Районного координатора про пацієнтів, що закінчують або переривають курс лікування.

Центральна районна лікарня (міська районна лікарня або територіальне медичне об'єднання).

1. Поліклінічне відділення будь-якого профілю організовує і проводить протитуберкульозні заходи:

- Організовує профілактичні огляди (туберкулінодіагностика, флюорографія, мазок харкотиння) населення з груп ризику на туберкульоз.

- Рентгенологічне відділення (кабінет) веде картотечний або комп'ютерний облік населення району з груп ризику, яке підлягає флюорографічному обстеженню, та організовує його обстеження.

- Забезпечує проведення мазку харкотиння у хворих, що кашляють протягом 3 тижнів і більше, з патологією, виявленою на флюорографії.

- Направляє до фтизіатра хворих на туберкульоз і з підозрою на цю недугу.

- Проводить контрольовану амбулаторну антимікобактеріальну терапію (хіміопрофілактику) за призначенням фтизіатра.

- Проводить лікарські конференції щодо випадків несвоєчасного виявлення туберкульозу та смерті від нього.

- Проводить санітарно-освітню роботу щодо туберкульозу.

2. Стаціонарне відділення будь-якого профілю проводить заходи щодо діагностики, лікування і профілактики туберкульозу серед своїх хворих.

- Всім стаціонарним хворим проводять рентгенфлюорографічне дослідження при наявності легеневих симптомів і кашлю протягом З тижнів і більше, при виявленні змін у легенях - бактеріоскопія харкотиння на мікобактерії туберкульозу.

- При підозрі на туберкульоз хворих вчасно консультують із фтизіатром.

- Проводять хіміопрофілактику туберкульозу контактним особам із хворими на туберкульоз.

- Якщо госпіталізований у відділення хворий не завершив основний курс хіміотерапії чи хіміопрофілактику, то їх продовжують у відділенні.

3. Сімейні лікарі проводять заходи щодо діагностики, лікування і профілактики туберкульозу серед своїх хворих:

- Проводять рентгенфлюорографічне дослідження при наявності легеневих симптомів і кашлю протягом 3 тижнів і більше, при виявленні змін у легенях - бактеріоскопія харкотиння на мікобактерії туберкульозу.

- При підозрі на туберкульоз хворих вчасно консультують із фтизіатром.

- Проводять хіміопрофілактику контактним особам із хворими на туберкульоз.

- Якщо хворий на туберкульоз не завершив основний курс хіміотерапії, здійснюють контрольоване лікування на амбулаторному етапі.

4. Санітарно-епідеміологічна станція здійснює керівництво й контроль за протитуберкульозними заходами, у тому числі через міжвідомчу протитуберкульозну комісію:

- Разом із фахівцями районних лікарень складає плани туберкулінодіагностики, вакцинації та ревакцинації БЦЖ, рентгенфлюорографічних оглядів населення з груп ризику й контролює вчасне й належне їх виконання.

- Забезпечує лікувально-профілактичні заклади вакциною БЦЖ і туберкуліном.

- Веде облік хворих на заразні форми туберкульозу згідно з екстреними повідомленнями і проводить разом