СНІД, термінальна стадія ВІЛ- інфекції. Цей діагноз встановлюють пацієнтам, число СД4- лімфоцитів у яких знижується до рівня менше за 50 клітин в 1 мм. куб. практично усі хворі, що помирають від ускладнень, зумовлених ВІЛ- інфекцією, мають вказаний рівень імунодефіциту. Клініка хвороби максимально розгорнута, розвивається кахексія, виражена інтоксикація, гарячка. Розвивається деменція. Наростає вірусемія. Тривалість життя таких пацієнтів становить 12-24 міс.

Діагностика спрямована на виявлення антилів до ВІЛ у сироватці або плазмі крові, які з’являються в період з 2-го тижня до 3-го місяця після зараження і зберігаються до смерті хворого. Попередні дослідження проводять імуноферментним методом. При постановці ІФА у випадку одержання позитивного результату аналіз проводять двічі (з тією самою сироваткою).у разі одержання хоча б ще одного позитивного результату діагностика ВІЛ- інфекції продовжується більш специфічним методом імуноблотингу, що дає змогу виявити антитіла до окремих білків серцевини і поверхневої оболонки вірусу. Тільки після цього можна зробити висновок про інфікування особи. Слід пам’ятати, що на стадії розгорнутого СНІДу титр антитіл до вірусу може знижуватись. Обмежено застосовують РА та реакцію імунофлюоресценції, полімеразну ланцюгову реакцію, виділення, культивування й ідентифікацію вірусу в клітинних культурах. Дослідження показників загального імунітету дає змогу певною мірою охарактеризувати його дефект, але має лише допоміжне значення.

Під час первинного встановлення діагнозу ВІЛ- інфекції пацієнтів госпіталізують у спеціалізовані лікарні або відділення, після чого вони перебувають на диспансерному спостереженні у відповідних регіональних центрах профілактики і боротьби зі СНІДом. Співробітники центрів забезпечують повторні обстеження, які проводять у разі погіршення стану хворого, й у плановому порядку вирішують питання про госпіталізацію. Догляд при ВІЛ – інфекції залежить від особливостей перебігу СНІДу і вираженості супутніх хвороб. У зв’язку з тим що наявність ВІЛ – інфекції є сильним стресом для хворого, необхідне створення охоронного психологічного режиму. Психологічна допомога включає індивідуальну бесіду з елементами роз’яснювальної і раціональної психотерапії, а також сімейну психотерапію.

Персонал, що проводить усі маніпуляції, повинен бути в гумових рукавичках. Під час медичних маніпуляцій треба використовувати тільки одноразові шприци, голки, системи для переливання крові та інший інструментарій. У палаті де перебуває хворий, проводять поточну дезінфекцію. Дієта та її корекція при ВІЛ – інфекції залежить від розвитку супутніх захворювань та ускладнень.

Засобів, які дозволили б вилікувати людину від ВІЛ – інфекції, не існує, але розроблені схеми терапії можуть істотно затримати розвиток захворювання. Лікування хворих на СНІД спрямоване на пригнічення реплікації вірусу та хімопрофілактику вторинних інфекцій.

Прогноз при ВІЛ – інфекції несприятливий. Половина хворих умирає протягом року, більшість гине у перші 2 роки після виникнення клінічних проявів СНІДу лише 20 – 25 % пацієнтів живе довше за 3 роки.

Ефективним засобом запобігання СНІДу є санітарно-просвітня робота, спрямована на інформування населення про шляхи поширення цієї інфекції і засоби запобігання. Профілактичні заходи полягають головним чином у правильному статевому вихованні населення, що передбачає обмеження числа статевих партнерів і використання презервативів. Важливе значення має також профілактика внутрішньо-лікарняного та професійного зараження ВІЛ – інфекцією.

Для виявлення можливих джерел збудника підлягають обстеженню такі групи населення: 1)гомо - та бісексуальні чоловіки; 2)повії; 3)особи, незалежно від статі, із невпорядкованим статевим життям; 4)пацієнти, що мають венеричні хвороби; 5) донори крові, сперми та органів; 6)особи, яким часто вводять препарати крові, особливо хворі на гемофілію; 7) наркомани, які вживають наркотики парентерально; 8) діти, які народжені від матерів - вірусоносів або хворих на СНІД.

Диспансерний нагляд за пацієнтами здійснюється за їх згодою з дотриманням принципів конфіденційності або анонімності та особистих прав і свобод громадян, визначеним чинним законодавством України. Якщо ВІЛ – інфікованою або хворою на СНІД є особа віком до 18 років, диспансерний нагляд здійснюється за згодою її законних представників, які мають право бути присутніми під час обстеження пацієнта. У разі встановлення опіки чи піклування за особою, яка ВІЛ – інфікована або хвора на СНІД, диспансерний нагляд за нею проводиться за згодою її опікунів чи піклувальників.

Осіб, у яких під час лабораторного дослідження у крові виявлені антитіла до ВІЛ, направляють до лікувально-профілактичних закладів, що визначені для проведення диспансерного нагляду за ними. ВІЛ – інфікована особа зобов’язана письмово засвідчити факт одержання інформації про її інфікованість, її необхідно попередити про кримінальну відповідальність за свідоме зараження іншої особи ВІЛ – інфекцією.

Під час первинного звернення за медичною допомогою пацієнта, у якого вірогідно підтверджена наявність в організмі ВІЛ – інфекції, йому призначають обстеження. Двічі на рік всі пацієнти мають бути обстежені інфекціоністом; один раз на рік – терапевтом, стоматологом, дерматовенерологом, гінекологом (урологом), невропатологом, психіатром, офтальмологом, отоларингологом; у разі потреби обсяг обстеження визначає лікар, який здійснює диспансерний нагляд.

ВІЛ – інфіковані діти мають бути оглянуті двічі на рік дитячим інфекціоністом, педіатром; один раз на рік дитячими спеціалістами.

Якщо в пацієнта під час першого обстеження рівень CD 4 становить менше як 200 клітин в 1мм (крім стадії СНІД – АК) то обстеження повторюють через 1 місяць.

З урахуванням принципу конфіденційності ведуть обов’язкові облікові форми.

Заходи імунопрофілактики при СНІДі не розроблені. Екстрену профілактику не проводять.