За даними вітчизняних і закордонних авторів від 28 до 93% пацієнтів із рубцем на матці після КС при наступній вагітності родоразрешаются шляхом повторної операції кесарева перетину (Л.В.Тимошенко, А.М.Рибалка, Ю.П.Вдовиченко, 1991; Л.С.Мареева, И.И. Левашова, Д.Б.Мильман.1989; P.Kirkiren, 1989; Soliman SRH, Burrows, 1993;

Tedesse E, Adane M, Abiyou M, 1996). Таким чином, настільки висока частота повторного оперативного родоразрешения багато в чому обумовлена відсутністю чітких клінічних і прогностичних критеріїв діагностики спроможністі рубця на матці, що мішає виробити правильну тактику родоразрешения.

Удосконалення методів діагностики є одним із резервів зниження частоти повторних операції КС і, отже, интра- і післяопераційних ускладнень. У сформованій ситуації рекомендується особливо актуальним пошук нових, інформативних методів діагностики стана рубця на матці після кесарева перетину.

Ціль роботи:

Зниження материнської і перинатальной захворюваності і смертності в жінок із рубцем на матці після операції кесарева перетину шляхом розробки інформативних прогностичних методів діагностики внутрішньоутробного стана плоду і функціональної повноцінності оперованої матки для виробітки оптимальної тактики і термінів родоразрешения.

Задача:

1. Вивчити плин вагітності, стан внутрішньоутробного плоду, а також нижнього маткового сегмента в т.ч. рубця на матці в жінок, що перенесли операцію кесарева перетину.

2. Вивчити вплив рубця на матці на положення і предлежание плоду, а також на локалізацію плаценти.

3. Вивчити вплив локалізації плаценти стосовно рубця на стан внутрішньоутробного плоду.

4. 0ценить морфологічні і функціональні особливості плаценти, пуповины і плодових оболонок у жінок із рубцем на матці після абдоминального родоразрешения.

5. Вивчити плин післяопераційного періоду: характер ускладнень, їхню частоту і вплив на виходи післяопераційного періоду.

6. На підставі отриманих даних розробити практичні рекомендації по веденню вагітних із рубцем на матці, корекції стана фето-плацентарного комплексу, виборові оптимального терміна і раціонального методу родоразрешения.

Наукова новизна:

1. Вперше проведене вивчення діагностичної і прогностичної значимості ультразвуковых критеріїв оцінки стана нижнього маткового сегмента після попереднього абдоминального родоразрешения.

2. Вперше проведене вивчення впливу розташування плаценти стосовно рубця матки на внутрішньоутробний стан плоду і на функціональну повноцінність матки.

3. Вперше вивчені морфологічні особливості плаценти, пуповины і плодоввых оболонок у жінок із рубцем на матці після КС.

4. Уточнено особливості плину вагітності, родів і послеродового періоду при повторному абдоминальном родоразрешений.

5. Вперше науково обгрунтована методика поетапної корекції ФПН при повторному родоразрешений шляхом операції кесарева перетину.

Практична значимість: розроблені критерії діагностики функціонального стана матки і внутрішньоутробного стана плоду. Запропонована науково обгрунтована методика поетапної корекції фетоплацентарной недостатності при повторній операції кесарева перетину. Розроблено показання до повторному абдоминальному родоразрешению. Уточнено положення про раціональний метод і терміни родоразрешения. Основні положення, выносимые на офіційний захист:

1-Родоразрешение шляхом операції кесарева перетину жінок із рубцем на матці супроводжується великою частотою ускладнень як під час операції таки в післяопераційному періоді.

2. Рубець на матці визначає морфологічні і, отже, функціональні особливості плаценти, пуповины і плодових оболонок у жінок із рубцем на матці після попереднього абдоминального родоразрешения.

3. Рубець на матці впливає на внутрішньоутробний стан плоду, а також на положення і предлежание його.

4. Через відсутність абсолютно достовірного методу визначення функціональної неспроможності матки, комплексна оцінка даних анамнезу, клінічного огляду ультразвуковой діагностики стана фето-плацентарного комплексу дозволяє обгрунтувати тактику ведення берменности і родів.

Апробація роботи: Основні положення дисертації повідомлені на науной конференції Асоциации акушерів-гінекологів України (Сімферополь, 1998).

Впровадження в практику: за підсумками досліджень опубліковані 2 статті в центральній пресі. Розроблені критерії прогнозування функціональної спроможністі матки і врутриутробного стана плоду і тактика уведення вагітності і родів введені в практику роддома №3 р Києва.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на сторінках машинопису. Вона складається з уведення, огляду літератури,3-х глав власних досліджень, висновки висновків, практичних рекомендації і списку основної використаної літератури, що включає джерела, у т.ч. вітчизняних і закордонних авторів.

Дисертація ілюстрована таблицями і 10 малюнками.

Особливості плину вагітності і її виходів у жінок після перенесеного кесарева перетину

У сучасному акушерстві кесарево перетин (КС) як метод родоразрешения займає винятково важливе місце і є однієї з найбільше часто виконуваних операції (В.Я.Голота, А.И. Лялькина, 1989; Л.М. Комиссарова, А.А. Голстян,1987; А.С. Слепых, 1986; В.И. Краснопольский, 1997; Л.С. Логунов, 1996; Е.А. Чернуха, 1997; Martin JN, Perry KG, etal. ,1997).

Значення операції КС у сучасному акушерстві обумовлено пошуком шляхів зниження перинатальной і материнської захворюваності і смертності. Абдоминальное родоразрешение дозволило знизити показники материнської смертності при деяких видах акушерської патології: важких формах тиксикозу, передчасній отслойке нормально розташованої плаценти і її предлежании, а також при визначених видах экстрагенитальной патології (А.С. Слепых, 1986;

Г.Г. Герасимович, 1982; Э.К. Айламазян,1997; Б.М. Венцковский, 1998;

В.С.Дашкевич, Л.Б. Гутман, Н.Г. Гойда і ств.,1998; Н.М. Шзова, Л.М. Попова, С.В. Хаскша та сшв., 1998; В.Е. Радзинский, Т.В. Галила, И.Н. Костин і соавт. , 1998;).

Проведення операції КС позначилося на показниках перинатальной

захворюваності і смертності, поліпшило вихід вагітності для плоду в

тазовому предлежании, вузькому тазі, випаданні пуповины, при

интранатальной гипоксии плоду й ін. (В.Я. Голота, А.И. Лялькина, 1989;

В.В. Абрамченко, Е.А.