що склалися традиційних способів поширення інформації і рівнів розвитку інформаційного і рекламного ринків.
З метою оптимального планування проведених інформаційно-просвітніх заходів і ощадливої витрати засобів, такі структури могли б у кожнім регіоні організовувати і проводити попередні опитування суспільної думки. На основі аналізу результатів розставляти значеннєві і психологічні акценти, підбирати контраргументи для публічних виступів, готувати тексти, аудіо- і відеоматеріали для розміщення в СМИ. Так само украй важливим фактором може стати особиста підготовка до публічним виступам і демонстрація очікуваних і потребуючого населенням якостей офіційних осіб системи охорони здоров'я. Немаловажним напрямком у формуванні визначеного іміджу з'явилася би розробка механізму взаємодії зі структурами влади, особливо на муніципальному рівні, для створення оптимальних умов забезпечення нормальної діяльності, зокрема суб'єктів системи ОМС.
Зрозуміло, що взаємодії з такими структурами, що забезпечують інформаційно-просвітительську діяльність конкретних заснувань, повинне будуватися на цивілізованих маркетингових відношень у рамках договірних зобов'язань.
Регулярні опитування суспільної думки дозволять відслідковувати динаміку змін соціально-економічної ситуації конкретної території і деякою мірою оцінити результативність інформаційно-просвітньої діяльності.