Методологічні підходи створення організаційно-технічної служби стандартизації і метрології в системі охорони здоров'я

В останні роки в умовах активного перекладу вітчизняної системи охорони здоров'я в поле економічних методів керування важко переоцінити актуальність проблеми, узагальнено позначеної як “стандартизація в охороні здоров'я”.

На шляху рішення цієї проблеми трохи перспективно обкреслені методологічні аспекти, хоча багато хто з них не кінця пророблені і вимагають свого подальшого розвитку. Питання ж прикладного порядку сьогодні далекі не тільки від практичної реалізації, але навіть у принципі вкрай слабко представлена теоретична платформа, що обґрунтовує роль і місце, задачі і функції конкретного органа, за допомогою якого повинна реалізовуватися система стандартизації в охороні здоров'я.

Незважаючи на те, що в спільному наказі Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації і Федерального фонду обов'язкового медичного страхування Російської Федерації від 19 січня 1998 р. № 12/2 “Про організацію робіт зі стандартизації в охороні здоров'я” є присутнім пункт про створення відповідних структур по стандартизації в галузі, однозначного підходу до форми і місця таких органів на рівні регіонів дотепер не вироблено.

У дійсній статті хотілося б поділитися розуміннями і представити деякі результати досліджень при рішенні задачі по становленню і забезпеченню організаційно-технічного напрямку в системі стандартизації охорони здоров'я.

У повідомленні загалом окреслюються шляхи пошуку і починається спроба побудови однієї з можливих моделей системи стандартизації у вітчизняній охороні здоров'я.

В даний час не викликає особливих заперечень постулат про загальні основні принципи створення організаційно-технічної служби стандартизації в системі охороні здоров'я. У доступній літературі і документах визначено, що принципи ці розробляються на основі, по-перше, норм, установлених Федеральними законами, деякими з який є "Основи законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян", "Закон про медичне страхування громадян у Російській Федерації", "ПРО захист прав споживачів", "ПРО стандартизацію", "ПРО сертифікацію продукції і послуг" і ін.; по-друге, правил і вимог, встановлених у стандартах Державної системи стандартизації Російської Федерації, практичного досвіду вітчизняної і міжнародної стандартизації; по-третє, відповідно до наказу “Про організацію робіт зі стандартизації в охороні здоров'я”.

Обґрунтовані принципи побудови системи стандартизації, характеризуються сполученням міжвідомчих інтересів, что, по-нашій думці, робить малоймовірним високий ступінь практичної реалізації цих принципів на рівні однієї з існуючих структур, будь то орган охорони здоров'я, учасник системи ОМС або орган Державної системи стандартизації.

Как известно, однієї з основних цілей стандартизації в охороні здоров'я, поряд з іншими, є розробка і застосування специфічних методів керування системою охорони здоров'я і ее суб'єктів, що функціонують у поле маркетингових отношений.

З огляду на об'єктивність економічних законів при керуванні галуззю, до основних задач, реалізованим системою стандартизації в охороні здоров'я, можна віднести: 1) досягнення і підтримування, що відповідає сучасним реаліям, рівня медичної допомоги; 2) постійне динамічне підвищення якості профілактичних і лікувально-діагностичних заходів; 3) забезпечення належної якості наданих населенню медичних послуг; 4) рішення задач збереження і поліпшення здоров'я громадян.

Протиріччя і складності державного керування і регулювання галуззю адміністративними методами, особливо на регіональному рівні системи, деякою мірою розв'язні при реалізації задач стандартизації.

Організація системи стандартизації в охороні здоров'я припускає рішення основних задач у рамках визначених напрямків:

Основними положеннями відповідно до яких повинно здійснюватися створенні й ефективне функціонування організаційно-технічної служби стандартизації в галузі є, з одного боку, модель регіональної охорони здоров'я, з іншого боку - формування і реалізація на територіях суб'єктів Російської Федерації єдиної державної політики в області стандартизації охорони здоров'я.

В організаційній структурі, що забезпечує стандартизацію, ці два положення повинні бути розумно і пропорційно сполучені і, звичайно, реалізовані.

Напрямку діяльності при побудові системи стандартизації в охороні здоров'я, як на рівні нормативного забезпечення, так і в прикладному плані, раціонально співвіднести з об'єктами стандартизації.

Список таких основних об'єктів стандартизації в охороні здоров'я, як відомо, огранізовують наступними:

- організаційні технології;

- медичні послуги;

- технологія виконання медичних послуг (процедур);

- технологічне забезпечення виконання медичних процедур;

- якість медичних послуг;

- кваліфікація медичного, фармацевтичного, допоміжного персоналу;

- виробництво, умови реалізації, якість лікарських засобів і медичної техніки;

- обліково-звітна документація, використовувана в системі охорони здоров'я і медичного страхування;

- інформаційні технології;

- економічні аспекти охорони здоров'я.

Саме по таких напрямках повинна бути орієнтована діяльність органа, що забезпечує практичну роботу зі стандартизації в охороні здоров'я, тобто відповідно до цього може бути сформовані зразкова організаційна структура і конкретизовані задачі підрозділів і посадові інструкції співробітників.

Цілком можливо допустити іншу класифікацію суб'єктів стандартизації. Обкреслені границі подібних класифікацій не є принципово важливими при побудові організаційної структури забезпечення стандартизації в охороні здоров'я. Головне, що відповідно до визначених суб'єктів стандартизації можливе створення адекватної організаційної структури, що забезпечує можливі напрямки такої узагальненої діяльності.

У результаті рішення організаційно-технічних задач представляється реальним створення галузевої служби стандартизації, що здійснює організацію розробок, узгодження, прийняття і введення в дію нормативних документів, стандартів, контролю за системою їхнього виконання, вимог на територіальному рівні, рівні конкретного лікувально-профілактичного заснування і медичних практик будь-якого виду власності.

У побудові моделі системи стандартизації охорони здоров'я в регіоні представляється методологічно обґрунтованим виділення трьох рівнів практичної реалізації задач:

Визнаючи, что в остаточному підсумку методи стандартизації в охороні здоров'я є системою керування – головний орган організаційно-технічної служби стандартизації, як видно, міг бути сформований на рівні органів керування охорони здоров'я суб'єктів Федерації. Ймовірний рівень такого підрозділів: відділ місцевого органа керування охороною здоров'я. Таке логічне припущення лише на