За легендою, коли Бог вигнав за гріх Адама і Єву з раю, то сказав: “Якщо ви такі неслухняні й розумніші за мене, самі й лікуйтеся від недуг”. І розсипав на землю насіння різних цілющих трав. І відшукують люди цілющі трави для зцілення від недуг. В народній медицині використовуються тільки в Україні понад 200 лікарських рослин, а в науковій – значно менше. Тому в останні роки багато уваги звертають науковці, фітотерапевти, лікарі вивченню багатого тисячолітнього досвіду нашого народу, збираючи в народних знавців, цілителів відомості про лікування травами. Перевага трав над хімічними препаратами в тому, що при високій ефективності лікування вони не дають побічного негативного впливу на організм. Отож, поговоримо про лікарські рослини.

Здавна на Україні 23 травня – день Святого Апостола Симона Зілота в народній традиції є днем, коли наші чарівниці йдуть у ліс збирати зілля, що його називають: “Симонове зело”... Підійшовши до рослини, ставали до схід сонця, хрестилися з молитвою, а потім оберталися на захід, виривали рослину й наказували:

Мати Божа ходила,

Зілля родила,

Відром поливала, -

Нам на помі давала!..

Зілля збирали таке: золототисячник, череду (від золотухи), ведмеже вухо (від наривів), ромашку (для дітей пити), полин (від живота), підбіл (листки круглі – від чиряків, ран), подорожник, зіновать (від сухот), блекота (від зубів), маточник і ракові шийки (корінь – від жіночої хвороби), стосильник (від апетиту), трилисник-зілля (щоб у грудях не боліло), материнка (від кольки й від кашлю), чистець (прикладають до ран), серпорів (від порізів), сокирки (п’ють від живота), коровки-колючки (втирають від ревматизму).

Грицики звичайні.

Однорічна трав’яниста рослина з родини хрестоцвітих. Цвіте з травня по жовтень, іноді з квітами й зимує. Росте, як бур’ян на полях, біля доріг, поблизу будинків, городів, на лугах.

Народні назви: бардюжак, волокник гіркий, ворожка, воші, гапка, гнидик, горобинець, грачичка, гречка куряча, гречка псяча, злодій, зозульник, калит очник, кашка горобина, мисочки, мішечки, око горобине, сірики, сумочник, сумочних пастуший, сухатник, ташечки, трава пастуша, тряси лупка тощо.

З лікувальною метою в народі використовують всю надземну частину як кровоспинний засіб, при захворюванні печінки, нирок, сечового міхура, хворобах легень.

Траву збирають під час цвітіння, сушать на відкритому повітрі, в тіні.

Конвалія. Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних з повзучим кореневищем. Квіти пахучі, білі, зібрані в суцвіття китицю. Цвіте в травні.

Народні назви: ванник, гладиш, дюндюрик, кашка, конвалія маєва, конвалія, кукуричка, кукурудщзка, кукурудза вовча, купека, ладичка, ландиш, лантус, ланиш, любка, маївка, порічка дика, ранник, свічарник, шерстка, язик лісовий тощо.

В народній медицині застосовують квітки, квіткові китиці, листя з суцвіттям, а також окремо листя для лікування серця. І справді, вчені встановили, що конвалія має властивості регулювати діяльність серця. Конвалію збирають на початку цвітіння. Сушать швидко, в тіні, щоб цвіт не побурів. Слід пам’ятати, що запаси конвалії щорічно зменшуються і збирати її слід тільки там, де її багато. Конвалія має отруйні якості, худоба від неї нерідко гине.

Деревій тисячолистий.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Цвіте з червня до морозів. Рослина дуже ароматна.

Народні назви: білоголовник, гулявиця, деревій, деревень, крівавник, деревій мужицький, деревій, деревляник, деревця, зеленець, кервавник, мурашина, пупки дівочі, ранник, румер, сербо різ, серпій, сер поріз, тисяч енець.

Широко використовується в народій медицині: листки й суцвіття при відсутності апетиту, слабому травленні, кровотечах, кров’яних поносах, виразці шлунка, кровохарканні. Розім’яті свіжі листки деревію прикладають до ран. В час жнив нерідко були поранення рук серпом, тому ця рослина в народі називається кровоспирач, сер поріз.

Траву, листя і квітки збираються в період цвітіння, в червні-жовтні. Сушать в добре провітрюваному приміщенні, на горищах.

ЦІЛЮЩІ СКАРБИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

(Підготовча група)

Мета. Розширити знання дітей про рідний край; дати загальні уявлення про взаємодію живої природи з людиною; ознайомити з народними традиціями лікування травами; поглибити знання дітей про рослини (дерева декоративно-плодові, квіти лугові, польові, лісові); про призначення Червоної книги. Закріпити знання дітей про об’єкти, що підлягають охороні.

Розвивати мову, мислення, пам’ять, увагу.

Виховувати шанобливе ставлення до всього живого, любов до рідної землі.

Матеріал. Український одяг, малюнки рослин, Червона книга.

Хід заняття

Повітруля. Добрий день, діти!

Діти. Добрий день.

Повітруля. Я – дочка лісового царя, а звуть мене Повітруля. А прийшла я до вас в гості, щоб розповісти про чарівну красу володінь – зеленого лісу.

Ліс – це своєрідна нива і водночас сонячна лабораторія. де відбувається велике таїнство в царині нашого життя. Саме тут мільйони, мільярди різних листочків своїми ротиками п’ють цілющу енергію сонця.

В лісі народжується органічна речовина, яка потрібна для життя всьому живому – людині, тваринам і птахам. Ліс прикрашає землю, дає нам цілюще повітря.

У лісі росте багато різних дерев: сосни, дуби, ялини, калина, берези, клени. Вони приносять велику користь – очищають повітря, а деякі рослини навіть лікують людей. А зараз відгадайте мою загадку.

У вінку зеленолистів,

у червоному намисті

видивляється у оду

на свою хорошу вроду.

Що це?

Діти. Це калина.

Повітруля. Так, це калина – улюблене деревона нашого народу. А знаєте, що з неї виготовляють?

Діти. З калини виготовляють желе, мармелад, варення. А з ягід виготовляють харчовий барвник.

Вихователь. А коли у вашій сім’ї хтось захворіє і почне кашляти, чай з калини допоможе одужати.

Повітруля. А ви знаєте пісні, в яких оспівується краса калини? Давайте заспіваємо.

Пісня “Ой