полягають у спадково-конституційній схильності, первинній слабкості м’язово-зв’язкового апарату. Реалізація цих причин пов’язана з початком ходьби, інтенсивним ростом дитини, статевою зрілістю. У дітей сила і тонус м’язів слабші, ніж у дорослих, а формування скелета ще не зовсім завершене. Тому раннє вставання на ноги ще при порівняно слабкому м’язово-зв’язковому апараті призводить до порушення постанови стопи. Дитина звикає до такого положення стопи і при слабкості м’язово-зв’язкового апарату, ослабленому здоров’ї та інших захворюваннях формується плоска стопа. Не останню роль у деформації стопи в дитини відіграють швидке нарощування ваги і відносна слабкість м’язів.
Важливим етапом профілактики лікування ускладнень у разі плоскої стопи є раннє виявлення, своєчасне і якісне лікування дитячої патології опорно-рухового апарату, особливо нижніх кінцівок. У результаті масового обстеження у дошкільних закладах і школах виявлено велику кількість дітей з порушеннями постави, скривленням хребта і різними деформаціями стопи, що викликає занепокоєння лікарів, педагогів і батьків.
Проблема з фізичної підготовки в школі деякою мірою передбачає вправи, які зміцнюють м’язово-зв’язковий апарат нижніх кінцівок і тулуба, але відсутня адекватна комплексна реабілітація дітей дошкільного і раннього шкільного віку, з використанням різних засобів і методів кінезіотерапії.
Діагноз плоскої стопи ставлять на основі огляду, рентгенографії, плантографії, подометрії. Лікуванню підлягають ті діти, в яких у 4-річному віці вже є ознаки плоскої стопи і хоча б у одного з батьків є це захворювання. Лікування в основі своїй консервативне і комплексне, в ньому провідне місце посідають лікувальна гімнастика, масаж і фізіотерапія. Спеціальні фізичні вправи зміцнюють м’язи, які підтримують склепіння стопи, сприяють натягуванню зв’язкового апарату, коригують хибну постанову стоп, виховують стереотип правильного положення всього тіла і нижніх кінцівок під час стояння, сидіння і ходьби, зміцнюють організм, поліпшують обмін речовин, активізують руховий режим. Особливе місце належить спеціальним вправам, які спрямовані на виправлення деформації стопи.
На початку курсу лікування вправи виконують у вихідному положенні сидячи або лежачи, що виключає вплив ваги, тіла на склепіння стопи, коли м’язи ще недостатньо зміцніли. Надалі призначаються вправи з вихідного положення стоячи або в ходьбі, які надають змогу, крім тренування і зміцнення м’язів коригувати склепіння стоп і вальгусне встановлення їх. Всі ці вправи рекомендується включати в режим дня дітей (ранкова гігієнічна гімнастика, уроки фізкультури в школі, спеціальні вправи для домашніх занять і процедура лікувальної гімнастики). Для зміцнення м’язів, які активно беруть участь у підтриманні нормальної висоти склепінь, крім лікувальної гімнастики, треба застосовувати вправи. які необхідні в природних умовах, - ходьбу босоніж по пухкій землі, піску, колоді, лазіння по канату, жердині, підгрібання піску стопами, плавання.
Під час лікування і для профілактики плоских стоп широко застосовують масаж. Особливо він показаний при появі болю і втоми в ногах після довгого стояння, ходіння, наприкінці дня. Лікувальний масаж належить до найбільш адекватних фізіологічних методів впливу на організм дитини з патологією стопи. Особливо важливу роль він відіграє у відновному лікуванні, бо сприяє нормалізуванню порушених функцій та зміцненню захисних сил організму. Масаж має широкий спектр дії на організм, з якого слід виділити, як найбільш важливі, вплив на макро – і мікро-циркуляцію, регулювання тонусу м’язів і функції з’єднувальної тканини, дію на больові рецептори – гіпоальгезію та седативний ефект. Крім нервово-рефлекторної дії масажу на організм, слід відзначити його безпосередній механічний тиск на м’які тканини стопи дитини, що сприяє утворенню в шкірі і м’язах високоактивних хімічних речовин (гістомін, ацетил-холін), які спричинюють розширення капілярів і забезпечують мобілізацію захисних сил організму дитини. Масаж проводять курсами протягом 1,5-2 місяців, тривалість однієї процедури – 10-15 хв.
Усі згадані заходи дуже важливі під час лікування плоскостопості, але необхідно знати і пам’ятати, що лікувати вже сформовану плоскостопість значно складніше, ніж застерегти появу цієї патології. У цьому разі спеціальні фізичні вправи і масаж просто необхідні, оскільки в основі профілактики плоскостопості лежать зміцнення м’язово-зв’язкового станату стопи, підвищення тонусу і сили м’язів стопи і гомілки.
Профілактика плоскостопості складається з організації правильного фізичного виховання дітей у всіх вікових періодах, зміцнення м’язово-зв’язкового апарату нижніх кінцівок, забезпечення дітей національним взуттям. Також необхідно слідкувати за правильною ходою дитини і гігієною стоп. Для оздоровлення рекомендуються ті види спорту, які не зв’язані з перевантаженням нижніх кінцівок, наприклад плавання. Таким чином, систематичне використання спеціальних фізичних вправ і комплексних порад з профілактики дають змогу запобігти плоскостопості або стабілізувати процес деформації, зняти біль у м’язах і суглобах і підвищити можливості всього опорно-рухового апарату дитини.
Література
Каптелин А.С. Восстановительное лечение при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата. – М.: Медицита, 1968. – с. .
Крамаренко Г.И., Илларионов В.П. Плоскостопие // БМЭ / Гл. ред. Б.В. Петровский. – Изд. з-с. – Т.19. – с. .
Лечебная физическая культура при заболеваниях в детском возрасте / под ред. С.М. Иванова. – М.: Физическая культура и спорт, 1975.
Надворний А.Н. Відновно-профілактичний комплекс при варикозному розширенні вен та плоскостопості // Ваше здоров’я. – 1996 - №28. – с. .
Граиквилитати А.Н. Никто не обращает внимание, а надо бы (по борьбе с плоскостопием) // Физкультура и здоровье. – 1986. – Вып. 2. – с. .