До нашого часу збереглися сліди санітарних споруджень, що обслуговували мирні нестатки великих міст римської держави і насамперед самого Рима. Велике число рабів дозволяло здійснювати будівництво великих споруджень по міському благоустрої і санітарії: водопроводів каналізації, бань і ін. Пам'ятником міського благоустрою Древнього Рима залишаються і великі лазня-терми (з III століття до н.е. і пізніше); деякі з них були розраховані на тисячі купаючихся одночасно. При термах малися площадки для фізичних вправ і змагань, для відпочинку і прийняття їжі, для народних зборів і ін.

У законах римлян існували постанови санітарного характеру: заборона ховатися усередині міста, розпорядження користатися для питва водою не з Тібру, на берегах якого розташований Рим, а ключовою водою із Сабінських гір і ін. Спостереження за проведенням санітарних заходів входило в обов'язок спеціальних міських чиновників (не лікарів) — едилов.

В імператорському Римі була введена посада архіятрів — головних лікарів, що спостерігали за іншими лікарями. Згодом архіятри були введені у віддалених провінціях Римської імперії як посадові особи для спостереження за здоров'ям римських воїнів і чиновників. Лікарі складалися при цирках, театрах, суспільних садах, а пізніше при виниклих об'єднаннях ремісників.

Лікуванням у Древньому Римі займалися звичайно іноземці — спочатку раби з військовополонених, потім вільновідпущеники і приїжджі іноземці: переважно греки чи вихідці з країн Сходу — Малої Азії, Єгипту й ін. Положення лікарів у Римі відрізнялося від їхнього положення в Древній Греції. У Греції лікарська діяльність була справою особистої угоди хворого і лікуючого його лікаря; держава залучала лікарів до роботи під час чи епідемій воєн. У Римі були елементи державної лікарської діяльності і лікарської справи. У Римі медицина в значній мірі втратила зв'язок з релігійними встановленнями (храмами). Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадку і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.

Медицина Древнього Рима була тісно зв'язана з медициною Греції, однак вона мала і свої особливі риси. Матеріалістичні погляди Демокріта і Епікура в Римі одержали подальший розвиток у Лукреція Кара (99—54 р. до н.е.), головного представника римського матеріалізму й атеїзму. Матеріалістичний атомізм Лукреція і його представлення про біологію і медицину одержали відображення в знаменитій поемі Лукреція «Про природу речей». З позицій атомістичного навчання Лукрецій підходив до питанням медицини, зокрема питанням поширення заразних хвороб. Лукрецій визнавав наявність у природі дрібних, невидимих простим оком часток («насінь»), з яких окремі є хвороботворними і можуть викликати заразні хвороби.

До нашого часу збереглися сліди санітарних споруджень, що обслуговували мирні нестатки великих міст римської держави і насамперед самого Рима. Велике число рабів дозволяло здійснювати будівництво великих споруджень по міському благоустрої і санітарії: водопроводів каналізації, бань і ін.

Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадка і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.Лікар Асклепіад (128—56 р. до н.е.) в основу своїх медичних поглядів поклав філософське навчання Епікура і Лукреція. По навчанню Асклепіада, людський організм складається з атомів. Вони утворяться з повітря в легенях і з їжі в шлунку, потім надходять у кров і розносяться нею по організму, де і споживаються тканинами для харчування і відновлення речовини. У тканинах атоми рухаються по невидимим канальцям (порах). Якщо атоми рухаються в порах безперешкодно й у тканинах розташовуються правильно, то людина здорова. Причину хвороби Асклепіад бачив у порушенні: правильного розташування атомів, у змішанні рідких і газоподібних атомів і в порушенні руху атомів, їхньому застої, що приводить до зміни щільних частин. Найближчою причиною порушення руху атомів у порах і розташування їх у тканинах Асклепіад вважав зайве чи звуження розслаблення пір. Стан пір залежить від шкідливості клімату, місцевості і способи життя людини — шкідливостей харчування, нестачі руху.

Метою лікування Асклепіад вважав відновлення правильного руху і розташування атомів і рекомендував розумне харчування і можливо більше перебування на повітрі, оскільки з їжі і повітря утворяться атоми, що складають тіло, а також фізичні вправи, щоб сприяти руху атомів по порах і тканинам. Бачачи найближчу причину хвороби у твердих частинах, у тканинах органів, Асклепіад рекомендував звільняти пори, засмічені і звужені внаслідок неправильного змішання атомів.

Особливе значення Асклепіад додавав «невидимому подиху» шкіри. Це шкірний подих (випар), як і загальний рух часток у тілі, необхідно підтримувати насамперед загальною чистотою, частими обмиваннями, а потім і більш сильними впливами, які розтирання, потіння, фізичні вправи, гімнастика, ходьба, біг.

Ґрунтуючись на положенні Епікура, що природа може шкодити, а шкідливі бажання варто суворо придушувати, Асклепіад перший з лікарів вказав, що природа не завжди доброзичлива і непогрішна, а навпаки, нерідко здатна заважати зціленню організму.

Асклепіад відкинув ідеалістичні уявлення, що хвороба є кара богів і, раз розпочалася, то повинна обов'язково пройти усі фази, закінчуючи смертю хворого чи його видужанням. По Асклепіаду, хвороба може зупинитися на будь-якій фазі і розвиватися в зворотному напрямку. Асклепиад пішов далі Гіппократа