ТЕМА: "Алкоголізм, наркоманія, ВІЛ/СНІД як соціальні проблеми: характеристика та шляхи попередження"

1. Пияцтво та алкоголізм як соціальне зло.

Алкоголізм - це пристрасть до алкоголю, при якій виникають виражені психічні розлади, змінюються взаємовідносини в колективі і сімї, спричиняється шкода суспільним і особистим інтересам людей.

Пияцтво - антисуспільна форма поведінки, яка проявляється переважно в частому і надмірному вживанні алкоголю, є передумовою хвороби, підгрунтям, на якому розвивається алкоголізм.

Пияцтво та алкоголізм мають свою давню історію. Про їх негативні властивості люди дізналися не менш ніж за 8.000 років до нашої ери. Поява керамічного посуду епохи енеоліту дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикого винограду. Алкогольні напої застосовувалися під час релігійних церемоній, їх вживання входило в обовязок гостинності. Згадаємо "священні" пиятики в древніх греків, у німців, кельтів. Свята на честь бога Бахуса у римлян відомі як повальне пияцтво, що супроводжувалося "вакханалією".

Мудреці в усі часи неодноразово вказували на цю соціальну ваду. Відомий російський невропатолог, психіатр та психолог В.М. Бехтєрєв відзначив: "Зло, що відоме під назвою алкоголізму, має величезне державне значення, бо однозначно можна сказати, що разом з розвитком алкоголізму знижується в державі як фізична, так і розумова енергія та працездатність населення, внаслідок чого послаблюються економічні сили країни і разом з тим падає його моральність, що виражається збільшенням злочинів".

Викрадачем розуму - так іменували алкоголь із давніх часів. Законодавці тих часів видавали надзвичайно суворі закони проти пияцтва.

Чистий етиловий спирт почали одержувати в VІ-VІІ ст. араби, які дали йому назву "аль кеголь", що означає "одурманюючий". Як свідчать історичні джерела першу пляшку горілки виготовив араб Ракез у 860 році. Переробка вина для отримання спирту значно збільшила пияцтво.

У 13 столітті пияцтво поширюється по всій Європі, чому сприяли досвіди середньовічних алхіміків, особливо Раймонда Люля, який оволодів технікою виготовлення етилового спирту. Великого поширення пияцтво набуло в 16 - 18 ст. в Англії, Швеції та Німеччині, яке охопило майже всі верстви населення.

У 18 ст. на дверях багатьох шинків можна було побачити вивіски, на яких були написані запрошення запевненням, що відвідувачі цих закладів можуть випити на найменшу суму - один пенс, а за два пенси вони будуть пя ні і отримують солому, на якій можна буде проспатись.

Одним із перших на боротьбу з цим ганебним злом встала церква. Відомий релігійний діяч і реформатор Мартін Лютер із сумом писав: "Кожна країна повинна мати свого сатану. Німецький сатана - добра бочка вина, а імя йому - пияцтво. На жаль, вся Німеччина зачумлена пияцтвом. Ми протидіємо і кричимо проти нього, але це не допомагає".

У Сполучених Штатах Америки пияцтво досягло такого розмаху, що тисячі жінок влаштовували "походи проти пияцтва" і громили шинки.

До 19 ст. в Росії пили переважно пиво, інколи привізне вино. З 16 ст. в Росії швидко поширюється привезена із заходу горілка. Російський цар Іван ІV заводив царські шинки, де у продажу було вино, пиво, мед, спочатку в Москві для опричників, а пізніше і повсюду. Масове вживання алкогольних напоїв привело до того, що уряд вимушений був обмежити кількість питейних закладів до одного на місто і велике село. У 1652 році для послаблення пияцтва і його шкідливих наслідків було встановлено продавати горілку тільки по одній чарці на людину. А під час постів, а також по неділях, середах і пятницях взагалі не відпускати. Але через 7 років це рішення і було скасовано.

З 1649 по 1795 рік проводився казенний продаж алкогольних напоїв, який пізніше був замінений відкупною системою.

З 1894 року царський уряд знову взяв під контроль продаж горілки організовувати казенну винну монополію з тим, щоб державним регулюванням обмежити пияцтво і збагатити казну. Для значної частини дворянства винна монополія створила вагомі чиновницькі посади. (акциз)

Під час Першої світової війни 1914-1917 рр. царський уряд вимушений був заборонити продаж спиртних напоїв. В країні розвивалось зловживання сурагатами алкоголю: лак, палітура, ханжа (денатурований спирт), що викликало отруєння і захворювання. Набуло значного поширювання самогоноваріння з яким безуспішно намагалась боротися влада протягом десятиліть.

Захоплення лише тільки адміністративними та карними методами боротьби з пияцтвом (впровадження так званого "сухого" закону) мало печальнозвісні наслідки. Підсумком цьому став нечуваний розквіт ганстеризму в США в 30-ті роки, вирубка цінних сортів виноградників та розквіт самогоноваріння в колишньому Радянському союзі в середині 80-х років.

В той же час вітчизняна історія накопичила унікальний досвід боротьби з цим злом протягом століть. І важливу роль в цьому відігравало звичаєво право козаків Запорізької Січі. Жорстоко боролися з проявами пияцтва під час бойових походів такі широкозвісні кошові отамани як Марко Жмайло, Петро Канашевич Сагайдачний, Іван Сірко. Як свідчить історик Д.Яворницький за порушення закону тверезості, під час походу отаман мав право на "горло" покарати винного. Якщо ж це сталося під час варти або дозору в мирний час то козака приковували до стовба на площі і кожний перехожий міг нанести йому удар нагайкою або палкою.

Наприкінці 19 ст. пияцтво стає справжнім соціальним лихом для західноукраїнських сіл та міст, які перебували під владою Австро-Угорської імперії. Низький рівень промисловості, майже повна відсутність українських закладів просвіти та культури, не вирішеність аграрного питання - все це стало благодатним підґрунтям для згубного розповсюдження цього негативного соціального явища. І на боротьбу з пияцтвом та