Гіперменструальний синдром часто спостерігається у разі міоми матки (підслизові міоматозні вузли). Менорагія спостерігається у разі вікової гіпофункції яєчників у період статевого дозрівання (становлення функції яєчників) і у клімактеричний період (затухання функції яєчників).

У разі пройоменореї розрізняють такі фазові стани циклу:

1. Двофазний МЦ із скороченою першою фазою; тривалість другої фази і функція жотого тіла у нормі. Відбувається прискорене дозрівання фолікула, а тому більш рання овуляція (на 2-8 день циклу). Вагітність може настати через декілька днів після менструації. Безплідність буває рідко.

2. Двофазний МЦ із скороченням другої фази за рахунок передчасної інволюції жовтого тіла. Різко виражена лютеїнова недостатність. Безплідність зустрічається часто.

Діагноз гіперменструального синдрому установлюють на основі підвищеної крововтрати під час менструацій, супутніх патологічних процесів (проявів) у статевому апараті жінки (випадання або загин матки, інфантилізм, безплідність) і всебічного клінічного дослідження. Характер поліменореї визначають за допомогою тестів функціональної діагностики (базальна t, симптом зіниці і феномен папороті, цитограма, біопсія ендометрію).

Лікування слід починати з усунення причини гіперменструального синдрому. Міома матки є показанням до хірургічного лікування (ампутація матки або консервативна міомектомія). У разі інфантилізму або гіпофункції яєчників призначають загальнозміцнювальну терапію, повноцінне харчування, раціональний режим праці та відпочинку, гормональне лікування. Під час МЦ із скороченою фолікуліновою фазою призначають естроген до настання овуляції (на 2-3-й, до 10-го дня циклу); при скороченні лютеїнової фази призначають прогестерон протягом 5-6 днів, починаючи за 2-3 дні до гаданої менструації.

Застосовують симптоматичну терапію:

кровоспинні засоби;

засоби, що підвищують скоротливу здатність матки;

засоби, що посилюють функцію кровотворних органів;

препарати заліза тощо.

За відповідних показань роблять вишкрібання слизової оболонки матки.

Ановуляторні (однофазні), або дисфункціональні маткові кровотечі (ДМК).

При ановуляторному менструальному циклі (АМЦ) в ендометрії відбувається тільки фаза проліферації, фаза секреції відсутня. Менструальноподібна кровотеча співпадає зі зниженням рівня естрогенів. Жінки з АМЦ безплідні.

АМЦ найчастіше виникає у період становлення менструальної функції (ювенільні кровотечі) або в період згасання функції яєчників (клімактеричні кровотечі). У період статевої зрілості є причиною стійкої безплідності. Порушення овуляторного процесу може виникнути при атрезії або персистенції фолікула (хвороба Шредера). Частота АМЦ у жінок в зрілому віці досягає 10-12%, у період годування груддю 60-70%.

У період статевого дозрівання, в період лактації і клімаксу однофазний цикл вважають фізіологічним. Про патологічний АМЦ говорять тоді, коли овуляція не відбулася протягом 6-8 циклів підряд, жінка безплідна (за відсутності інших причин безпліддя). Нерідко ановуляторні цикли чергуються з овуляторними без усякої послідовності.

Причинами порушення овуляції можуть бути:

1) порушення функції гіпофізу, рідше - наднирникових залоз або щитоподібної залози внаслідок недостатнсті яєчників; (нейрогормональні розлади);

2) вплив навколишнього середовища (велика емоційна і фізична напруга, вплив хімічних речовин, недостатнє харчування, зміна клімату);

3) запальні та інфекційні процеси (сальпінгооваріальні інфекції порушують еволюцію і утворення жовтого тіла);

4) неправильне лікування гормонами.

Клініка АМЦ різноманітна.

У одних жінок кількість втраченої крові нормальна - при короткочасній персистенції фолікула, яка триває 7-10 днів. При тривалій персистенції фолікула ( 2-6 тижнів ), яку називають геморагічною метропатією або хворобою Шредера, відмічаються значні затримки менструацій (до1,5 міс.), після чого настають важкі тривалі кровотечі. Характерна гіперестрогенія.

При атрезії фолікула менструальноподібні кровотечі з’являються 2-3 рази на рік ( спаніоменорея ), вони можуть бути тривалими, але не надмірними.

Діагностика грунтується на даних анамнезу щодо менструальної функції, умов життя, харчування і перенесених інфекцій. Враховуючи вік, старанно досліджують статеві органи (для виключення інших причин кровотечі, нпр., міому, рак, поліпи).

При гістологічному дослідженні ендометрію за 3-4 дні до очікуваної менструації визначається проліферативна фаза ендометрію (замість секреторної).

Протягом усього циклу спостерігається монотонність температурної кривої (нижче 370С) з відсутністю одноразового зниження базальної температури, характерного для передуючого овуляції дня, і підвищення t0, характерного для лютеїнової фази. Симптом зіниці і феномен папороті виражені до моменту кровотечі.

Лікування ановуляторних порушень МЦ переслідує дві мети: зупинку кровотечі та нормалізацію МЦ (усунення ановуляції).

Лікування комплексне: симптоматичне, гормональне, фізіотерапевтичне.

Лікування при кровотечі у хворих репродуктивного та клімактеричного віку починають з лікувально-діагностичного вишкрібання слизової оболонки матки. При рецидивах та в юнацькому віці застосовують гормональний гемостаз: для швидкої зупинки кровотечі – естрогени; комбінацію естрогенів і гестагенів; синтетичні прогестини (нон-овлон, ригевідон, марвелон); у клімактеричному віці – комбінацію естрогенів з гестагенами та андрогенами.

Щоб посилити дію статевих гормонів під час циклічної терапії призначають вітаміни:

в I фазу циклу – Фолієву к-ту (посилює дію естрогенів) –5 – 10 мг/добу

в II фазу віт. С по 300-500 мг/добу;

токоферолу ацетат по 20-30 мг/добу.

Аменорея – відсутність менструацій у дорослої жінки протягом 6 місяців і більше. Аменорея – не самостійне захворювання, це один із симптомів багатьох захворювань, що викликають порушення менструальної функції на різних рівнях.

Розрізняють такі форми аменореї:

Істинна (справжня) аменорея – відсутність циклічних змін в організмі жінки, пов’язана з різкою недостатністю статевих гормонів.

Несправжня аменорея (криптоменорея – прихована менструація) – відсутність виділення менструальної крові у разі наявності циклічних змін в яєчниках, матці та інших органах. При цьому кров накопичується у піхві, матці і навіть маткових трубах через наявність механічної перешкоди (зарощення дівочої перетинки, атрезія піхви).

Первинна аменорея – відсутність менструацій із пубертатного віку.

Вторинна – припинення менструальної функції у жінки, яка раніше менструювала (на термін більше ніж 3 міс. або назавжди).

За етіологією аменорею поділяють на:

фізіологічну – відсутність менструацій за наявності низки фізіологічних станів жіночого організму:

- до пубертатного віку;

- під час вагітності;

- іноді у період лактації;

- у період менопаузи;

патологічну – розвивається під час