Кровоносні судини легень.

Легенева артерія несе кров від правого шлуночка серця, вона поділяється на праву і ліву галузі, що направляються до легень. Ці артерії гілкуються, випливаючи за бронхами, постачають великі структури легені й утворять капіляри, що обплітають стінки альвеол (мал. 4).

Повітря в альвеолі відділений від крові в капілярі 1) стінкою альвеоли, 2) стінкою капіляра й у деяких випадках 3) проміжним шаром між ними. З капілярів кров надходить у дрібні вени, що зрештою з'єднуються й утворять легеневі вени, що доставляють кров у ліве передсердя.

Бронхіальні артерії великого кола теж приносять кров до легень, а саме постачають бронхи і бронхіоли, лімфатичні вузли, стінки кровоносних судин і плевру. Велика частина цієї крові відтікає в бронхіальні вени, а в непарну (праворуч) і в напівнепарну (ліворуч). Дуже невелика кількість артеріальної бронхіальної крові надходить у легеневі вени.

Дихальні м'язи.

Дихальні м'яз-це ті м'язи, скорочення яких змінюють обсяг грудної клітки. М'яза, що направляються від голови, шиї, рук і деяких верхніх грудних і нижніх шийних хребців, а також зовнішнього міжреберного м'яза, що з'єднують ребро з ребром, піднімають ребра і збільшують обсяг грудної клітки. Діафрагм-м'язово-сухожильна пластина, прикріплена до хребців, ребрам і грудині, відокремлює грудну порожнину від черевної. Це головний м'яз, що бере участь у нормальному вдиху. При посиленому вдиху скорочуються додаткові групи м'язів. При посиленому видиху діють м'яза, прикріплені між ребрами (внутрішні міжреберні м'язи), до ребер і нижнім грудним і верхнім поперековим хребцям, а також м'яза черевної порожнини; вони опускають ребра і притискають черевні органи до діафрагми, що розслабилася, зменшуючи в такий спосіб ємність грудної клітки.

Легенева вентиляція.

Поки внутріплевральний тиск залишається нижче атмосферного, розміри легень точно випливають за розмірами грудної порожнини. Руху легень відбуваються в результаті скорочення дихальних м'язів у сполученні з рухом частин грудної стінки і діафрагми.

Дихальні рухи.

Розслаблення всіх зв'язаних з подихом м'язів додає грудній клітці положення пасивного видиху. Відповідна м'язова активність може перевести це положення у вдих чи ж підсилити видих.

Вдих створюється розширенням грудної порожнини і завжди є активним процесом. Завдяки своєму зчленуванню з

хребцями ребра рухаються нагору і назовні, збільшуючи відстань від хребта до грудини, а також бічні розміри грудної порожнини (реберний чи грудний тип подиху).

Скорочення діафрагми змінює її форму з куполоподібний у більш плоску, що збільшує розміри грудної порожнини в подовжньому напрямку (диафрагмальний чи черевний тип подиху). Звичайно головну роль у вдиху грає диафрагмальний подих. Оскільки люди-істоти двоногі, при кожнім русі ребер і грудини міняється центр ваги тіла і виникає необхідність пристосувати до цьому різні м'язи.

При спокійному подиху в людини звичайно досить еластичних властивостей і ваги тканин, що перемістилися,

щоб повернути їх у положення, що передує вдиху. Таким чином, видихнув у спокої відбувається пасивно внаслідок поступового зниження активності м'язів, що створюють умову для вдиху. Активний видих може виникнути внаслідок скорочення внутрішніх міжреберних м'язів на додаток до інших м'язових груп, що опускають ребра, зменшують поперечні розміри грудної порожнини і відстань між грудиною і хребтом. Активний видих може також відбутися внаслідок скорочення черевних м'язів, що притискає внутрішності до розслабленої діафрагми і зменшує подовжній розмір грудної порожнини.

Розширення легені знижує (на час) загальне внутрілегеневе (альвеолярне) тиск. Воно дорівнює атмосферному, коли повітря не рухається, а голосова щілина відкрита. Воно нижче атмосферного, поки легені не наповняться при вдиху, і вище атмосферного при видиху. Внутріплевральний тиск теж міняється протягом дихального руху; але воно завжди нижче атмосферного (тобто завжди негативне).

Зміни обсягу легень.

У людини легені займають близько 6% обсягу тіла незалежно від його ваги. Обсяг легені міняється при вдиху не усюди однаково. Для цього маються три головні причини, по-перше, грудна порожнина збільшується нерівномірно у всіх напрямках, по-друге, не асі частини легені однаково розтяжні. По-третє, передбачається існування гравітаційного ефекту, що сприяє зсуву легені донизу.

Обсяг повітря, вдихуваний при звичайному (непосиленому) вдиху і видихуваної при звичайному (непосиленому) видиху, називається дихальним повітрям. Обсяг максимального видиху після попереднього максимального вдиху називається життєвою ємністю. Вона не дорівнює всьому обсягу повітря в легені (загальному обсягу легені), оскільки легені цілком не спадаються. Обсяг повітря, що залишається в наспавшихся легень, називається залишковим повітрям. Мається додатковий обсяг, якому можна вдихнути при максимальному зусиллі після нормального вдиху. А те повітря, що видихається максимальним зусиллям після нормального видиху, це резервний обсяг видиху. Функціональна залишкова ємність складається з резервного обсягу видиху і залишкового обсягу. Це той повітря, що знаходиться в легеніх, у якому розбавляється нормальне дихальне повітря. Унаслідок цей склад газу в легень після одного дихального руху звичайно різко не міняється.

Хвилинний обсяг V-це повітря, вдихуваний за одну хвилину. Його можна обчислити, помноживши середній дихальний обсяг (Vt) на число подихів у хвилину (f), чи V=fVt. Частина Vt, наприклад, повітря в трахеї і бронхах до кінцевих бронхіол і в деяких альвеолах, не бере участь у газообміні, так як не приходить у зіткнення з активним легеневим кровотоком - це так називане “мертве” простір (Vd). Частина Vt, що