РЕФЕРАТ

на тему:

“Профілактика внутрішньо-лікарняних інфекцій, що передаються через кров (СНІД, вірусний гепатит)”

ПЛАН

Вірусний гепатит. Визначення.

Види вірусного гепатиту. Їх характеристика.

Профілактика вірусного гепатиту.

СНІД. Визначення.

Шляхи зараження. Клінічні ознаки.

Профілактика СНІДу.

Гострий вірусний гепатит – інфекційне захворювання. Яке характеризується ураженням печінки, має перебіг з симптомами інтоксикації, жовтяницею або без неї в субклінічній формі.

Гострий вірусний гепатит – одне з найбільш розповсюджених захворювань.

Зустрічається з частотою від 40,5 до 2000 випадків на 100000 населення. в Україні в середньому індекс загальної захворюваності на вірусний гепатит – 200.

Відомо 7 самостійних гепатитів:

А, В, С, D, Е, F, G. Існує прогноз про можливість появи нових самостійних форм вірусного гепатиту. Перелічені збудники, які позначаються буквами латинського алфавіту, відносяться до різних родин вірусів і кожен з них має здатність до модифікації патологічного процесу і тому можливо розрізняти окремі нозологічні форми.

Гепатит А (ГА) викликається вірусом, який містить РНК діаметром 30 мм. Відкритий вірус S. Feinstone у 1970 році відноситься до ентровірусів з локалізацією у цитоплазмі гепатоцитів. Ін активується формаліном, хлораміном, ІФО – променями, гине при кип’ятінні.

Джерелом інфекції ГА є хвора людина з клінічною, субклінічною, безсимптомною формами хвороби. ГА – це типова кишкова інфекція, яка має фекально-оральний механізм передачі інфекції. Додаткові механізми передачі:

контактно-побутовий,

водний,

харчовий.

Вірус потрапляє у шлунково-кишковий тракт, розмножується у клітинах епітелію та лімфатичній тканині тонкого кишечнику, поступає в кров (вірусемія). З кров’ю потрапляє у печінку і уражає гепатоцити. Розвивається синдром цитолізу.

Для розвитку захворювання ГА є таких сприятливі чинники:

1 – скупченість дітей;

2 – порушення особистої гігієни;

3 – порушення санітарно-протиепідемічного режиму;

4 – сприятлива пора року;

5 – імунодефіцитні стани дитини.

Для ГА характерна осінньо-зимова сезонність. Епідемічні спалахи спостерігаються у школах та дитячих садках. Сприятливість до ГА дуже висока. У дорослих виявляються антитіла до вірусу ГА у 70-80%. Частіше хворіють діти від 3-7 років і люди молодого віку.

Вірусний ГА ділиться:

І – за типом:

а) Типові форми з жовтяницею.

2. А типові форми без жовтяниці:

а) стерта; б) субклінічна.

ІІ. За ступенем важкості.

Легка.

Середньоважка.

Важка.

ІІІ. За перебігом.

Гострий.

Затяжний

З загостренням.

З ураженням жовчних шляхів.

З приєднанням інтрекурентних захворювань.

Джерелом інфекції для ГВ являється хвора людина та вірусоносій. Вірус ГВ циркулює у крові значно раніше, ніж з’являються перші клінічні прояви. Епідеміологічне значення має його довга тривалість знаходження у крові, слині, спермі. Головним механізмом передачі збудника є парантеральний та як його варіант гемотрансфузійний механізми.

Під час близького контакту дитини з хворим можливий контактний механізм передачі через слину.

Вірус ГВ проникає в організм парентерально, з кров’ю потрапляє у печінку, у гепатоцитах розмножується. Вивільнені нові віруси втішаються у нові генситоуцити. Значна частина вірусів поступає у кров і вступає у взаємодію з імунокомпетентними лімфоцитами. Утворюються клани імунокомпететних лімфоцитів і вони викликають цитоліз гепатоцитів. Таким чином імунна відповідь є захисною реакцією організму, але імунна реакція викликає головний синдром захворювання – цитолітичний. Якщо імунна відповідь адекватна, то цитоліз гепатоцитів супроводжується інактивацією вірусу В і наступає швидке одужання.

Якщо імунна відповідь неадекватна, то створюються умови для імунного цитолізу гепатоцитів і приєнання аутоімунних механізмів ураження печінки.

Для розвитку захворювання ГВ є такі сприятливі чинники:

1 – порушення асептики на антисептики у медичних установах;

2 – порушення правил під час виконання гемотрансфузій, вимог до зберігання крові;

3 – часте проведення парентеральних втручань та гемотрансузій;

4 – вік дитини –до 1 року.

Сезонність епідемічного процесу не спостерігається. Сприятливість до ГВ у всіх вікових групах дуже висока.

Вірусний ГВ ділиться:

1 – типові форми з жовтяницею.

2 – атипові форми без жовтяниці.

ІІ. За ступенем важкості:

1 – легка;

2 – середньоважка;

3 – важка;

4 – злоякісна.

ІІІ. За перебігом.

1 – гостри1

2 – затяжний

3 – хронічний.

Інкубаційний період для ГА до 6 тижнів, ГА – 6 місяців. Під час інкубаційного періоду самопочуття не порушено. Продромальний період для ГА в середньому від 3 до 10 днів, початок захворювання гострий, для ГВ – 1-4 тижня. Початок захворювання частіше поступовий.

Профілактики гепатиту А спрямована по 3 напрямкам:

ізоляція хворого;

виключення можливості фекально-орального розповсюдження інфекції.

Пасивна імунізація – створення імунітету до гепатиту А.

Перші 2 пункти виконуються завдяки наступним заходам:

Термін ізоляції хворого – 4 тижні від початку хвороби або 3 тижні від появи жовтяниці.

Обов’язкове проведення заключної дезінфекції, та дезінфекції у осередку інфекції.

Надається карантин на 35 днів від дня ізоляції хворого.

Усім контактним, які не хворіли на гепатит вводиться імуноглобулін (за 10 років – 1 мл, після 10 років – 1,5 мл.).

За контактними у вогнищі інфекції встановлюється спостереження та 35 днів, з визначенням активності Ал АТ та анти-НАV. 1 д. М.

Профілактика гепатиту В має систему заходів, які спрямовані на:

Ретельне обстеження донорів перед здачею крові з визначенням НВsНg та активності.

Проводять диспансерне спостереження за діями-реципієнтами крові та її препаратами протягом 6 місяців.

Для запобігання інфікування новонароджених усім вагітним проводять дворазове обстеження на НВsАg та НВеАg методом ІФА, РІМ на 6 та на 32 тижні вагітності. При наявності специфічно імунологічних маркерів вірусу гепатиту В питання акушерсько-гінекологічної тактики вирішується індивідуально.

Профілактика парантерального інфікування базується на виконання наказів М30 України, які регламентують профілактику вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекцій.

Починаючи з 1996 року в Україні проводиться планова активна імунізація проти гепатиту В за календарем щеплень.

СНІД – інфекційне захворювання, що викликається лімфатропними ретровірусами, які уражають тимусзалежний ланцюжок імунної системи, при цьому організм стає сприятливим до вторинної інфекції і злоякісних пухлин.

Збудником СНІДу є вірус (ретровірус), який має здатність уражати імунну систему організму. Розрізняють два типи вірусу імунодефіциту людини,