і помічники фельдшера в боротьбі за видужання хворої дитини. Разом з тим батьки хворого дитини повинні мати реальне представлення про ефективність засобів сучасного лікування, недостатніх компенсаторних можливостях дитячого організму і своєрідності перебігу хвороби в дітей, про тих труднощів, що повинний переборювати чи лікар фельдшер у процесі рішення складних питань діагностики і лікування дитини.
Батькам і родичам можна повідомляти тільки остаточно встановлений діагноз. Якщо діагноз сумнівний, не підтверджений об'єктивними даними, повідомляти про нього не випливає, тому що це може нанести психічну травму родині хворого.
Особливий такт необхідний у тих випадках, коли дитина невигойно хвора і про цьому потрібно повідомити родичам.
Ретельно продумані слова і щирі співчуття фельдшера близьким безнадійно хворого людини допоможуть зм'якшити нанесену психічну травму.
Повідомляючи родичам про невиліковне захворювання (лейкоз, новотвори, необоротна форма ниркової чи серцевої недостатності й Ін.), необхідно уникати таких слів і виражень, як «смерть», «неминучий смертельний результат» і т.п.; доцільніше говорити про «безуспішність лікування», «серйозності прогнозу» і т.д.
Особливо ретельно варто підготуватися до оповіщення родичів про смерть члена їхньої родини. У зв'язку з тим що в такій ситуації можлива бурхлива психоемоційна реакція близьких (лемент, плач, голосіння), що може зробити психотравмуючі вплив на хворих, що знаходяться в стаціонарі, для повідомлення про смерть хворого родичів варто запросити в кабінет, вилучений від відділення, посадити їх у чи крісла на стільці (через можливість непритомності). Неприпустимо сповіщати про це «на ходу» у коридорі, вестибулі, у дворі лікарні.
При виписці хворого родичі, випробують почуття глибокої вдячності і вдячності, намагаються якось віддячити медичних працівників. Робиться це по-різному: одні вимовляють гарячі слова любові і поваги, дарують квіти, інші пишуть про чуйність лікарів і медсестер у газети. Зрідка родичі хворого прагнуть зробити медичному працівнику коштовний чи подарунок під яким-небудь приводом дати гроші. Необхідно тактовно й у той же час рішуче відмовитися від такої «подяки». Крім того, медичні працівники не повинні звертатися до родичів хворого з яким-небудь проханням особистого характеру.
Скажемо кілька слів про специфіку взаємин акушерки з породіллею і її чоловіком. Після народження дитини акушерка повинна поздоровити з немовлям не тільки мати, але і батька, а також родичів. Зробити це можна чи усно за допомогою вітальної листівки. Іноді жінка відмовляється від дитини лише тому, що не є одруженим з його батьком. Як надійти в такому випадку акушерці й іншим медичним працівникам? За згодою жінки, яка прийняла рішення відмовитися від дитини, акушерка повинна сповістити про це намірі батьку немовляти. Якщо батько відгукнеться на виклик з лікарні, варто поговорити з ним і матір'ю дитини, спробувати переконати їх укласти шлюб і не відмовлятися від дитини.
Немовляти показують матері вже в родильному залі. Однак від такого правила варто відступити, якщо дитина народилася нежиттєздатним чи з важкими пороками розвитку (особливо множинними), тому що це може привести до психічної травми породіллі.
Повідомити матері про уроджену патологію дитини випливає пізніше, коли вона зміцніє після пологів, і лише в загальних словах; для цього її варто запросити в кабінет. Неприпустимо обговорювати дефекти немовляти в присутності інших матерів.
На закінчення необхідно відзначити, що взаємини середніх медичних працівників з родичами відбиваються на стані хворих, їхньому настрої, а також на взаєминах із хворим. Тому в інтересах хворого необхідно насамперед установити нормальні взаємини з його близькими.
