Виходячи з теорії, що проти кожної хвороби є відповідні ліки, парацельсисти шукали метод, який дав би можливість розпізнавати цю від-повідність. Так почало розвиватись вчення Парацельса про «сигнатури.» (Signa naturae — знаки природи), наприклад, звіробій з дірчастим лис-тям — для лікування колотих ран; колючий будяк — проти внутрішніх кольок і т. д. (подібне лікується подібним). Крім форми, брався до уваги смак і колір.

ФАРМАЦІЯ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ XVIII—XIX ст.

Перехід до капіталістичного способу виробництва позначився і на фармації.

Багато відкриттів із хімії та фармації зробили в ту пору в Західній Європі фармацевти під тиском воєнних потреб держав або конкуренції. Французький учений фармацевт Фуркруа запропонував дубильні кис-лоти для дубіння шкіри. Пермантьє запровадив культуру картоплі як додатковий продукт харчування для солдатів і голодуючої держави. Кавенту розробив спосіб виготовлення мила із золи і масляних відхо-дів, запропонував метод очистки питної води і т. п.

У зв'язку з широким застосуванням опію для лікування різних хво-роб і в пошуках парацельсівського діючого начала фармацевти приді-ляли велику увагу дослідженню наркотиків. Виділити морфін, довести його лужний характер і те, що саме він є діючою речовиною в опії, по-щастило аптекареві Сертюрнеру (1783—1841 рр.), за яким і визнано пріоритет у відкритті цього наркотика.

Велику увагу приділяли також дослідженню хінної кори. Порошок її під назвою «єзуїтського» вживали в Європі з 1639 р. Фармацевт Сегюєн, вивчаючи хінну кору, виділив хінін, але не чистий. У чистому ви-гляді його добули фармацевти Пеллетьє і Кавенту, Ці дослідники не тільки знайшли алкалоїди, а й виробили основні методи видобування їх із рослин. Звідси почався переворот у фармацевтичній справі, бо було закладено фундамент для синтезу численних лікарських засобів.

Французькі фармацевти Робіне, Нотівель, Пелуза, Куртуа та інші досліджували глікозиди, а працею фармакогноста А. Чирха «Handbuch der Pharmakognosoe» користуються й досі.

Вдосконалення способів хімічних досліджень дало змогу розкривати «секрети» готування ліків, що їх автори тримали в таємниці (напри-клад, оподельдок, доверів порошок, єрусалимський бальзам, фовлерів розчин та ін.). Працюючи над цією проблемою, фармацевти запропону-вали багато методів, які склали струнку систему аналізу, і створили аналітичну хімію. Фармацевт Мор (1806—1879 рр.) розробив методи об'ємного аналізу (його ім'я носять багато приладів: терези, бюретки, піпетки, затискачі, крани і т. д.), Тромсдорф — методи дослідження води і т. д.

Застосування аналітичних методів дослідження при вивченні діючих речовин рослинних матеріалів привело до розквіту хімії рослин (фіто-хімії); це сприяло підвищенню ефективності ліків, спрощенню їх виго-товлення, що дало поштовх розвиткові лікарської промисловості. Ні-мецький хімік Юстус Лібіх (1803—1873) і лікар-хімік Велер (1800— І882) довели, що можна одержувати в лабораторії сполуки, які раніш вважали специфічним продуктом діяльності живих істот.

Лікарське обслуговування в Західній Європі здійснювалось приват-ними аптеками, які мали в себе лабораторії, а також аптеками мона-стирськими, державними і благодійними.

Із розвитком хімії виробництво цілого ряду ліків переноситься в ла-бораторії чи на спеціальні заводи. Так виникає фармацевтична промис-ловість. З аптечних лабораторій утворилося багато світових фірм («Шерінг» — Німеччина, «Берроус — Белкам» — Англія, «Парк — Де-віс» Америка і багато інших). Аптеки чимраз більше реалізують па-тентовані засоби.

Заводський характер виробництва повільно позначався на внутрішньоаптечній технології ліків. До XIX ст. багато фармакопей західних раїн містять прописи: теріяки, кашки, цукерки, консерви, згущені соки, оцет, мед та ін. Готували їх в аптеках ручним способом.