Лікування ультразвуком.

План

Ультратерапія та дія на організм.

Апаратура.

Техніка і методика проведення електропроцедур ультразвуку.

Фонофорез лікарських засобів.

Спеціальні лікування ультразвуку на організм.

1. Фізико-хімічна дія ультразвуку зв'язана з просторовою перебудовою внутрішньокліточних молекулярних комплексів. Підвищується активність ряду ферментів, інтенсивність матеріальних окислительно-відновлюваних процесів, збільшується мітотична активність кліток, у тканинах відбувається утворення біологічно активних речовин — гепарина, гистамина, серотонина і ін.

Механізм терапевтичної дії ультразвуку різноманітний. Він складається з місцевих й загальних реакцій, які реалізуються нейрорефлекторним й гуморальним шляхами. Ці реакцій розвиваються пофазно і відрізняються довгою післядією.

При правильних дозуваннях ультразвук здійснює болезаспокійливу, розсмокчуючу, протизапальну, спазмологічну, фібрінолитичну дію. Під його впливом прискорюються регенеративні й репаративні процеси, підвищують збудливість нервово-м’язового апарата, підсилюється провідність імпульсів по периферичному нервовому волокну, активується передача нервових імпульсів в симпатичних гангліях, поліпшується трофічна функція тканин.

ЛІКУВАННЯ УЛЬТРАЗВУКОМ

Характеристика ультразвуку. Для лікування використовують механічні коливання пружного середовища, котрі не відчуваються на слух, і частотою, вищою за 16 кГц. У фізіотерапії переважно використовують діапазон від 800 до 3000 кГц.

Маючи властивості звуку і світла, ультразвукові хвилі поширюються в тканинах переважно поздовжньо в напрямку ультразвукового пучка. Відбувається процес поперемінних стискань і «розріджень» речовини. Цей процес становить один цикл коливань, а їх кількість за 1 з —частоту коливань у герцах.

В ультразвуковому полі в напрямку біжучих хвиль чергування зон стискання і «розрідження» речовини викликає змінний акустичний тиск, амплітуда якого залежить від інтенсивності коливань. Із цим пов'язана одна з ланок механізму дії ультразвуку: перехід розчинів і речовин через біологічні мембрани.

Під година поширення ультразвуку в неоднорідному середовищі частина енергії відбивається, а інша переходити в наступне середовище. Відбивання ультразвуку залежить від величини акустичного опору середовищ, кута падіння і частоти коливань хвиль.

За умови незначної відмінності акустичного опору середовищ у зоні дії відбивання ультразвуку на межі цих середовищ незначне. Якщо є велика різниця акустичного опору, те падаюча хвиля повністю відбивається від межі середовищ. Так, на межі повітря і біологічних тканин ультразвук відбивається на 99,7%. Цим продиктована основна умова методики ультразвукової терапії — щільний контакт аплікатора з ділянкою тіла, на яку впливають. З цією метою використовують так звані контактні середовища (воду, вазелінову, рослинну олію, гліцерин, мазі), які наносять на зону дії. Оскільки акустичні властивості цих середовищ і біологічних тканин подібні між собою, відбивання ультразвукових хвиль незначне (у межах від 0,1 До 1%).

Відбивання ультразвукових хвиль залежить і від кута їх падіння на зону дії. У разі збільшення кута падіння коефіцієнт відбивання зростає. Чим більше кут падіння відхиляється від перпендикуляра, проведеного до поверхні середовища, тім більший коефіцієнт відбивання. Він може статі таким, за якого поширення ультразвуку повністю припиняється. Саме тому найліпшою передумовою передачі енергії тканинам є накладання випромінювача до шкіри всією його поверхнею.

Тканини поглинають ультразвук нерівномірно. Слабке поглинання відбувається в підшкірній жировій клітковині, більше в м'язах, нервах і особливо в кістках. Тканини, що виконують функцію опори, і тканини, що отримують і передають механічне напруження, мають вищі значення поглинання, ніж тканини паренхіматозних органів. Коефіцієнт поглинання ультразвуку для кісткової тканини в 12—15 разів вищий, ніж для м'язової тканини. Глибина проникнення ультразвуку в кістку мінімальна і становить близько 0,3 див. Максимально енергія ультразвуку поглинається на межі поділу різних тканин: шкіра — підшкірна жирова клітковина, фасція-м'яз, окістя — кістка. При патологічних процесах поглинання ультразвуку змінюється. Якщо патологічний процес супроводжується набряком тканин, те коефіцієнт поглинання ультразвукових хвиль зменшується. Інфільтрація тканин клітинними елементами веде до підвищення коефіцієнта поглинання.

Вважається, що в умовах цілісного організму ультразвук частотою 800—1000 кГц поширюється на глибину 5—6 див, а частотою 2500—3000 кГц — на 1,5—2 див. Оскільки амплітуда ультразвукових коливань поступово зменшується, те для оцінки глибини їх проникнення користуються величиною напівпоглинаючого кулі. Вона вказує, на якій глибині інтенсивність коливань унаслідок поглинання тканинами зменшується вдвоє. Величина напівпоглинаючого кулі тім менша, чим більша в'язкість тканини і чим вища частота коливань. Так, при частоті 800 кГц величина цього кулі для м'яких тканин (жирова і м'язова) дорівнює 4,9 див, а при частоті — 2400 кГц — 1,5 див. З урахуванням цього для лікування хвороб внутрішніх органів використовують частоту 880 кГц, а в дерматологічній практиці частіше застосовують ультразвук із частотою коливань 2000—3000 кГц.

Основними дозиметричними параметрами ультразвукової терапії є потужність, інтенсивність, режим і тривалість дії. Потужність — це кількість енергії, що випромінюється всією поверхнею ультразвукової голівки. У фізіотерапії частіше послуговуються поняттям «інтенсивність». Інтенсивність — це кількість ультразвукової енергії, що проходити через 1 см2 площі випромінювача протягом 1 с. Вона представлена у ватах на 1 см2 (Вт/см2). Утвердився поділ інтенсивності ультразвуку на малу (0,05—0,4 Вт/см2), середню (0,6—0,8 Вт/см2) і велику (1,0—1,2 Вт/см2).

Режим генерації ультразвуку може бути постійним (неперервний ультразвук) і імпульсним, коли коливання подаються окремими імпульсами з інтервалами (імпульсний ультразвук). При цьому частота імпульсів дорівнює 50 Гц, тривалість— 10,4 і 2 мс, а скважність (відношення тривалості всього періоду до тривалості проходження імпульсу) відповідно дорівнює 2,5 і 10. В імпульсному режимі при одній і тій самій інтенсивності коливань за один і тієї самий проміжок години енергії випромінюється в середньому менше, ніж при неперервному.

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ

Дія на хворі суглоби. Процедуру призначають на уражений суглоб і на паравертебральні зони хребта. Хворий має перебувати в положенні сидячи. Опромінювач переміщують коловими рухами в ділянці суглоба, п'яткової кістки,,