гіпотонія або гіпертонія, гіпотонус або гіпертонус м'язів, змінюєть-ся діяльність потових, слізних, сальних та інших залоз. У пе-реляканої людини розширюються очні щілини і зіниці, підви-щується артеріальний тиск. Під час хвилювання відбуваються ті чи інші судинно-вегетативні та ендокринні зміни. Медичним працівникам завжди треба пам'ятати, що при неврозах, які вик-ликаються надто сильними переживаннями в основному нега-тивного характеру, мають місце різноманітні захворювання.

Г. Сельє вважає, що в момент дії будь-якого подразника в організмі відбуваються глибокі зміни його біологічного тонусу, тобто виникає реакція стресу. Основними етапами стресу є:

> стадія тривоги (зниження артеріального тиску і темпе-ратури, підвищення кровонаповнення капілярів, функціональні розлади шлунково-кишкового тракту і т.д.);

> стадія опору (підвищення артеріального тиску і темпе-ратури);

> стадія виснаження.

Стадії стресу - це прояв загального адаптаційного синдро-му, який має в основі початкові зміни в адрено-гіпофізарній системі. Початковий етап стресу - емоційні реакції. Треба сказати, що емоції - надзвичайна і бездоганна біологічна струк-тура, тісно пов'язана з аналізаторами, серед яких домінуючу роль відіграють органи чуття (зір, слух), що забезпечують органі-змові відповідний рівень адаптації і працездатності. Залежно від ступеня і тривалості виразності того чи іншого почуття, розрізняють такі емоції: настрій, пристрасть, афект.

Викликати стрес можуть найрізноманітніші чинники: ви-сока і низька температура, конфліктні ситуації, різкі зміни умов життя, різноманітні фармакологічні речовини. Отже, медична сестра повинна пояснити пацієнтам, як краще уникнути впли-ву негативних факторів. Проте не всякий стрес шкідливий. Існує так званий еустрес - "добрий стрес", він мобілізує організм для пристосування до нових умов. Існує і "поганий стрес" - дистрес, що може стати причиною виникнення неврозів.

Стрес поділяється на гострий і хронічний. Гострий стрес розвивається миттєво з обов'язковим залученням нервової, симпато-адреналової, серцево-судинної систем і системи гіпофіз - кора надниркових залоз. Хронічний стрес виникає при тривалому або повторному впливі як сильних, так і слабких стресорів.

Стрес є біологічно обґрунтованим, необхідним явищем, яке дозволяє організму зустріти будь-який шкідливий вплив у стані "бойової" готовності, перебороти виникнення труднощів і при-стосуватися до нових умов середовища.

Психічна саморегуляція

У комплексі індивідуальних факторів формування здоро-вого способу життя дуже важливу роль відіграють фактори психічного впливу на організм. Це зумовлено тим, що фізич-ний стан людини, її тілесне здоров'я тісно пов'язані з особли-востями психічної діяльності. Єдність фізичного (соматичного) і духовного (психічного) - неодмінна умова і запорука прояву і формування людського здоров'я. У процесі фізичної діяльності організму різноманітні за характером імпульси сягають голов-ного мозку, по-різному впливають на активність його кори, яка, відповідно, стимулює і цілеспрямовує психічну діяльність людини.

Однією із найважливіших форм активного впливу на люд-ську психіку вважається метод психічної саморегуляції, зав-дяки чому людина може цілеспрямовано координувати і спря-мовувати свої психічні реакції. Психічна саморегуляція - це цілеспрямована духовна діяльність людини за власним свідо-мим імпульсом, спрямована на досягнення оптимального ста-ну духовного і фізичного здоров'я особистості.

Сучасні наукові принципи і методи психічної саморегуляції сягають своїми витоками до джерел стародавньої, зокрема, традиційної медицини. За допомогою спеціальних засобів психіч-ної саморегуляції тібетські далайлами та індуські йоги спро-можні, наприклад, розширювати або звужувати кровоносні судини, прискорювати або сповільнювати частоту серцевих скорочень, активізувати або пригнічувати продукцію травних соків, активізувати або гальмувати обмін речовин, теплопро-дукцію. Психічна саморегуляція базується на важливій особли-вості людської психіки абстрагуватися від реалій дійсності, формувати уявні образи і використовувати їх із метою саморе-гуляції функціональної діяльності організму.

Метою психічної саморегуляції є вплив на поведінку лю-дини, якою визначаються прояви її рухової діяльності, спрямовані на досягнення поставленої мети. Тобто поведінкою виз-начаються зовнішні прояви рухової активності людини. Однак, така діяльність складається з окремих дій, які можуть бути зовнішніми, тобто здійснюватись за допомогою рухового апа-рату й органів чуття, а також внутрішніми, які реалізуються розумовою активністю. У випадку, коли ці дії часто повторю-ються, вони стають автоматичними, їх називають звичками. Існують корисні звички:

- пунктуальність;

- організованість;

дисциплінованість.

Шкідливі звички:

- куріння;

- зловживання алкоголем;

- наркоманія;

- токсикоманія.

Вміння керувати звичками входить до сфери можливос-тей психічної саморегуляції.

Вона базується на дотриманні таких основних правил:

1) формування у свідомості людини вміння діяти в чітко окреслених рамках;

2) створення сприятливих умов для формування корисних звичок;

3) закріплення корисних звичок шляхом їх систематично-го повторення (тренування).

Психічна саморегуляція ґрунтується на формуванні став-лення людини до життя, усвідомленні його змісту і мети. Ефек-тивність саморегуляції залежить від таких основних мотива-ційних факторів психічної індивідуальності і світосприймання людини:

1) уміння відрізнити головне від другорядного;

2) спроможність зберегти врівноваженість і нервову стри-маність в екстремальних ситуаціях;

3) уміння активно впливати на прояви і перебіг подій на-вколишнього життя;

4) вміння оцінити явища або події з різних позицій І точок

5) фізична і психічна готовність до неочікуваного, зокрема, екстремального перебігу подій;

6) реальне й адекватне сприйняття дійсності;

7) прагнення шукати найоптимальніші форми і методи життєдіяльності організму;

8) вміння оцінити розвиток явищ і подій у їх перспективі;

9) вміння проявляти стриманість і поблажливість у сприй-нятті чужих думок, міркувань і емоцій;

10) вміння критично аналізувати події і відзначати їх по-зитивні результати.

Здатність людини ефективно втілити у сутність власно-го життя ці принципові основи і вимоги психічної саморегу-ляції є важливою запорукою збереження свого психічного і фізичного здоров'я, забезпечення гармонійних зв'язків з навко-лишнім природним і людським оточенням.

З метою виховання й утвердження в особистості позитив-них психічних властивостей використовують різні форми пси-хічної саморегуляції. Одна із найефективніших серед них - са-мовиховання.

Самовиховання - це система дій особистості, спрямована на досягнення відповідності власної поведінки загальноприйня-тим орієнтирам, вимогам і нормам