КУРСОВА РОБОТА

Фармацевтичний аналіз лікарських речовин, похідних фенолів та ароматичних амінів.

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.

1. Теоретична частина.Фенол . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.

2. Тимол . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.

3. Ксероформ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . 10.

4. Парацетамол . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13.

5. Фенолфталеїн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18.

6. Оксолін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21.

7. Тримекаїн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22.

8. Резорцин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24.

9. Ксикаїн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27.

10. Фенацетин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28.

11. Експериментальна частина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..32.

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36.

Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37.

ВСТУП

Фенолами називаються сполуки, в молекулах яких гідроксильна група зв'язана безпосередньо з ароматичним кільцем. Здебільшого вони нерозчинні уводі, однак у зв'язку а кислотними властивостями добре розчиняються в роз-чинах лугів. Феноли мають більшу кислотність, ніж спирти, але меншу, ніж карбонові кислоти, тому з лужних розчинів можна осадити феноли вуглекис-лим газом. З цієї причини феноли не розчиняються (на відміну від карбонових кислот) у розчинах гідрокарбонату натрію.

Більшість фенолів дає інтенсивні кольорові реакції з хлоридом заліза (III), причому забарвлення найчастіше синє або фіолетове. Феноли з двома гід-роксильними групами в о-положенні дають зелене забарвлення. При наявності карбоксильної групи в о-положенні виникає фіолетове забарвлення, а при наявності цієї ж групи в п-положенні — жовте або червоне. Феноли з замісни-ками в м-положенні найчастіше не дають кольорової реакції, за винятком резор-цину, який забарвлюється при наявності хлориду заліза (ІІІ) в фіолетовий колір. Фенолсульфокислоти дають найчастіше багряне або червоне забарвлення, а нітрофеноли майже не дають кольорових реакціїй.

Другою характерною реакцією на феноли є реакція Лібермана, яка по-лягає у взаємодії фенолів з розчином нітриту калію в концентровані сірчаній кислоті. Після добавляння лугу або аміаку виникає зелене або сине забарвлен-ня в зв'язку з утворенням речовин індофенольного характеру.

Феноли виявляють антисептичну