Rp.: Ac. carbolici 3 % 200 ml

D.S. Зовнішнє.

Rp.: Phenoli 0, 5

Glycerini 10 ml

M.D.S. вушні краплі. По 10 крапель 2 - 3 рази на день у теплому вигляді (при запаленні середнього вуха).

Форма випуску: готові 3 % і 5 % розчини фенолу в гліцерині. Випускається також 2 % мазь фенолова.

Розчин <Фукорцин> (Solutio <Fucorcinum>), містить кислоти борної 0, 8 частин, фенолу чистого 3, 9 частин, резорцину 7, 8 частин, ацетону 4, 9 частин, фуксину основного 0, 4 частин, спирту етилового 95 % 9, 6 частин, води дистильованої до 100 частин.

Рідина темно-червоного кольору із запахом фенолу.

Зовнішній антисептичний і протигрибковий засіб.

Форма випуску: у флаконах оранжевого скла по 25 мл.

Зберігають за списком Б в темряві (на світлі поступово утворюються дифеноли та хінон), у добре закупорених банках, в прохолодному захищеному від світла місці.

Тимол — це п-ізопропіл-м-крезол або 1-метил-4-ізопропілфенол-З.

С10Н14О

М.м. 150,21

Природний препарат добувають з чебрецевої ефірної олії, яка містить 25— 50% фенолів, крім борнеолу, цимолу, ліналоолу та інших сполук. Оскільки частина тимолу міститься у вигляді складних ефірів, олію кип'ятять з розчином лугу і відділяють речовини, що не розчинились у водній фазі. При підкисленні водного розчину фенолятів соляною кислотою випадають феноли у вигляді рі-дини, яку збезводнюють і піддають фракційній перегонці в вакуумі, відділяю-чи таким чином тимол від карвакролу (1-метил-4-ізопропілфенолу-2) та інших фенолів. Добутий препарат додатково очищають кристалізацією з розбавленого спирту.

Серед різних методів синтетичного добування тимолу промислового значен-ня набули методи, в яких вихідними продуктами є м-крезол і п-цимол.

Тимол — великі безбарвні кристали з характерним запахом, пряно-пеку-чі на смак. Розчинний в 1200 ч. води, 1 ч. спирту, 1,1 ч. хлороформу. Легко роз-чиняється в ефірі та жирних оліях, а також у розчинах лугів з утворенням ти-молятів. Плавиться при температурі 49—51° С, кипить при 232,90С. Леткий, з водяною парою. При розтиранні з камфорою, ментолом і хлоралгідратом утворює рідини.

При добавлянні сірчаної та азотної кислот до розчину препарату в оцто-вій кислоті з'являється синьо-зелене забарвлення. З лужного розчину препарату йод осаджує цеглистий осад дитимолдийодиду:

2С10Н13ОН + 4NaОH + 3І2 > C20H24I2O2 + 4NaI + 4H2O.

Спиртовий розчин тимолу не дає забарвлення з хлоридом заліза (ІІІ) на протилежність до ізомерного карвакролу, розчин якого забарвлюється в зелений колір.

Ідентифікація.

1. За фізико-хімічними константами: температурою плавлення, ІЧ-спектроскопія.

2. При нагріванні тимолу з розчином натрію гідроксиду у присутності хлороформу спостерігається фіолетове забарвлення.

3. При розчиненні тимолу в льодяній оцтовій кислоті і додаванні рівних кількостей кислоти сірчаної і азотної концентрованих спостерігається синьо-зелене забарвлення.

Кількісне визначення тимолу полягає в титруванні проби 0,1 н. розчином KBrО3 при наявності КВг, саляної кислоти та метилового оранжевого до знебарв-лення:

Тимол застосовують як протиглисний засіб при лікуванні анкілостомі-

дозів, трихоцефальозу і некаторозу .Максимальна разова доза — 1,0 г. Як антисептичний засіб застосовують тимол при проносах та метеоризмі в дозах по 0,1 г кілька разів на день. Зовнішньо розчини тимолу застосовують для полоскань рота і носоглотки, а також у вигляді так званої рідини Гарт мана для знеболювання дентину в стоматологічній практиці. Входить до складу “Тімоліциду”, “Олігосепту”.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді, легко розчинний в спирті, хлороформі, ефірі, жирних оліях і льодяній оцтовій кислоті, розчинний в розчині їдкого натрію.

Ідентифікація. У холодній воді тимол осідає на дно, а при підвищенні температури до 45оС плавиться і піднімається на поверхню.

3—5 мг препарату розчиняють в 1 мл льодяної оцтової кислоти, додають 6 крапель концентрованої сірчаної кислоти і 1 краплю концентрованої азотної кислоти; у відбитому світлі спостерігається синьо-зелене забарвлення, у про ходячому світлі – темно-червоне.

0,2 г препарату нагрівають на водяній бані з 1 мл розчину їдкого натрію; отримують безбарвний прозорий розчин, який при подальшому нагріванні стає жовтувато-рожевим. До нагрітого розчину додають 2-3 краплі хлороформу і збовтують; з’являється червоно-фіолетове забарвлення.

Температура плавлення 49 – 51оС.

Кислотність і лужність. Розчин 0,4 г препарату в 10 мл 50 % спирту повинен мати нейтральну реакцію.

Фенол. 0,4 г препарату збовтують з 10 мл теплої води і після охолодження фільтрують. До 5 мл фільтрату додають 1 краплю розчину хлориду окисного заліза, не повинно з’являтися фіолетове забарвлення.

Нелеткий залишок. 0,5 г препарату нагрівають на водяній бані до повного випаровування і сушать при 100—105°. Залишок повинен бути невагомим.

Кількісне визначення. Близько 0,5 г препарату (точна наважка) розчиняють в 5 мл розчину їдкого натрію в мірній колбі місткістю 100 мл і доводять об'єм розчину водою до мітки. 10 мл одержаного розчину переносять в колбу з притертою пробкою, додають 0,5 г броміду калію, 40 мл розведеної соляної кислоти, 3 краплі розчину метилового оранжевого і при сильному збовтуванні титрують 0,1 н. розчином бромату калію. До кінця титрування додають ще 2 краплі розчину метилового оранжевого. Зникнення рожевого забарвлення рідини вказує на кінець титрування.

1 мл 0,1 н. розчину бромату калію відповідає 0,003755 г С10Н14О, якого в препараті повинне бути не менше 99,0%.

Зберігання. Список Б. В добре укупореній тарі, що оберігає від дії світла.

Вища разова доза всередину 1,0 г.

Вища добова доза всередину 4,0 г.

Антисептичний і противоглистний засіб.

НгО

Ксероформ (Хеrоgfоrmіum)

·Ві2О3

C12H5Bi3Br6O6 М. м. 1351,6

Вісмуту трибромфенолят основний з вісмуту оксидом.

Властивості. Дрібний жовтий аморфний