Кількісне визначення:

1. Цериметрія (ДФУ) після попереднього гідролізу субстанції кис-лотою сульфатною розведеною і подальшим титруванням розчином церію (IV) сульфатом, індикатор - фероїн. Паралельно проводять конт-рольний дослід, s = 1/2:

NHCOCH3

2. Нітритометрія після гідролізу лікарської речовини, пряме титру-вання, індикатор - йодидкрохмальний папір, s = 1:

Точку еквівалентності визначають за посинінням йодкрохмального паперу від надлишкової краплі титранту:

2KI3 + 5NaNO2 + 2HCl > I2 + 5NaNO3 + 2KCl + H2O

3. Алкаліметрія після кислотного гідролізу, пряме титрування, інди-катор - фенолфталеїн, s=1. Паралельно проводять контрольний дослід:

HCl, H2O, to

C8H9NO2 C6H7NO + CH3COOH

CH3COOH + NaOH > CH3COONa + H2O

HCl + NaOH > NaCl + H2O

Кислотність. 0,5 г препарату струшують протягом 2 хвилин з 10 мл свіжопрокип'яченої і охолодженої води і фільтрують. До фільтрату додають одну краплю розчину метилового червоного. У разі появи рожевого забарвлення воно повинне переходити в жовте від додавання не більше 0,05 мл 0,05 н. розчину їдкого натрію.

Хлориди. 0,5 г препарату збовтують протягом 2 хвилин з 25 мл води і фільтрують. 10 мл фільтрату повинні витримувати випробування на хлориди (не більш 0,01% в препараті).

Сульфати. 10 мл того ж фільтрату повинні витримувати випробування на сульфати (не більш 0,05% в препараті).

п-Амінофенол. 2 г препарату збовтують протягом 2 хвилин з 20 мл 0,5 н. розчину соляної кислоти, охолодженої в льоді, швидко фільтрують через складчастий фільтр, додають 0,1 г броміду калію і титрують, охолоджуючи льодом, 0,05 мол розчином нітриту натрію до появи синьої плями на йодидкрахмальному папері. Паралельно проводять контрольний дослід.

На титрування повинне витратитися не більше 0,05 мл 0,05 мол розчину нітриту натрію.

Втрата у вазі при висушуванні. Близько 0,5 г препарату (точна наважка) сушать при 100—105° до постійної ваги. Втрата у вазі не повинна перевищувати 0,5%.

Сульфатна зола і важкі метали. Сульфатна зола із 0,5 г препарату не повинна перевищувати 0,1% і повинна витримувати випробування на важкі метали (не більше 0,001 % в препараті).

Кількісне визначення. Близько 0,25 г препарату (точна наважка) поміщають в конічну колбу місткістю 100 мл, доливають 10 мл розведеної соляної кислоти і кип'ятять із зворотним холодильником і протягом однієї години. Потім холодильник промивають 30 мл води, вміст колби кількісно переносять в склянку для діазотування, промивають колбу 30 мл води, добавляють 1 г броміду калію і титрують розчином NaNO2. Кінець титрування встановлюють потенціометрично або за йодидкрохмальним папірцем. Витримка 3 хвилини.

1 мл 0,1 мол розчину нітриту натрію відповідає 0,01512 г С8Н9NО2, якого в препараті повинно бути не менше 98,5%.

Парацетамол хімічно близький до фенацетину. Є основним метаболітом, що швидко утворюється в організмі при прийомі фенацетину; мабуть, обумовлює аналгезуючий ефект останнього. По болезаспокійливій активності парацетамол істотно не відрізняється від фенацетину; подібно фенацетину, він володіє слабкою протизапальною активністю. Основними перевагами парацетамолу є менша токсичність, менша здатність викликати утворення метгемоглобіну.

Показання до застосування такі ж, як для амідопірину і фенацетину.

Дози для дорослих 0,2 - 0,4 г на прийом 2 - 3 рази на день.

Вищі дози для дорослих всередину: разова 0,5 г, добова 1,5 г.

Форми випуску: порошок і таблетки по 0, 2 р.

Зберігання: список Б. В добре закупореній тарі, що оберігає від дії світла: таблетки - в захищеному від світла місці.

Rp.: Tab. Paracetamoli 0, 2 N. 10

D.S. По 1 таблетці 3 рази на день.

Rp.: Paracetamoli

Ac. acetylsalicylici aa 0, 25

Coffeini natrio-benzoatis O, l

M.f. pulv.

D.t.d. N. 10

S. Пo 1 порошку 2 - 3 рази на день.

Tabulettae Paracetamoli 0,2.

Таблетки парацетамолу 0,2 г

Склад на одну таблетку.

Парацетамолу . . . . . . . . . . . . . . . . .0,2 г

Допоміжних речовин . . . . . . . . . . . .достатню кількість

Опис. Таблетки білого кольору або білого з кремовим відтінком.

Ідентифікація:

0,1 г порошку розтертих таблеток дає перщу реакцію ідентифікації, яку дає парацетамол.

0,2 г порошку розтертих таблеток збовтують з 20 мл сухого ацетону, фільтрують і фільтрат випаровують насухо.

Залишок дає другу і третю реакції ідентифікації що й парацетамол. Кількісне визначення. Близько 0,25 г (точна наважка) порошку розтертих таблеток поміщають в конічну колбу місткістю 50 мл, підливають 10 мл розведеної соляної кислоти і кип'ятять із зворотним холодильником протягом 30 хвилин і далі поступають, так, як вказано для парацетамолу. 1 мл 0,1 мол розчину нітриту натрію відповідає 0,01512 г С8Н9NО2, вміст якого повинен бути 0,19 – 0,21 г, рахуючи на середню вагу однієї таблетки.

Зберігання. Список Б. В захищеному від світла місці.

Фенолфталеїн (РhеnоlрhtаІеіnum)

б,б-Ди-(4-оксифеніл )-фталід.

С20Н14О4 М. м. 318,33

Синоніми: Аrkalax, Весаlax, Dаrоlах, Lахаnе, Lахin, Laxоgеn, Laхоl, Меrilax, Рhenaloin, Рugratol, Рurex, Рurgophen, Рurgyl, Тrilax і ін.

Добування. Шляхом нагрівання фенолу і фталевого ангідриду в

присутності водовіднімаючих засобів:

Властивості. Білий або ледь жовтуватий дрібнокристалічний по-рошок, без запаху і смаку. Дуже мало розчинний у воді та ефірі, розчин-ний у спирті (1:12), малорозчинний в ефірі.

Ідентифікація:

1. У лужному середовищі розчин фенолфталеїну за-барвлюється в малиновий колір, оскільки відбувається розрив лактонно-го кільця і утворюється хіноїдна структура:

ОН

ОН ОН- ОН

OH-

Інтервал переходу забарвлення фенолфталеїну від безбарвного до червоно-фіолетового знаходиться