У гомілковостопному суглобі ізо-льованих травматичних вивихів не буває. Вони виникають у разі пе-релому кісточок та розриву диста-льного міжгомілкового синдесмозу.

Травматичний вивих кісток ступні — теж не ізольована травма. Спос-терігаються підтаранний вивих стопи (luxatio subtalo), вивих по суглобу Лісфранка, ізольовані вивихи таран-ної і човновидної кісток.

Вивихи хребців найчастіше спос-терігаються у шийному відділі хребет-

ного стовпа (мал.34). Виникають вони внаслідок надмірного згинання, рїдше — розгинання голови. Спостерігають-ся розриви зв'язок дуговідросткових суглобів. У цьому разі суглобові по-верхні верхнього хребця зсуваються наперед за суглобові поверхні ниж-нього хребця, тобто відбувається за-ходження однієї суглобової поверхні за другу і виникає двобічний вивих хребця.

Однобічні вивихи бувають тоді, коли до згинання голови приєдну-ється елемент ротації.

Значно частіше вивих хребців суп-роводжується переломом суглобових виростків, дужок, тіла.

При двобічних згинальних виви-хах хребця голова нахилена вперед, підборіддя майже торкається грудної клітки. Виникає значний біль у шиї, який особливо загострюється за най-меншої спроби руху голови, тому по-терпілий руками фіксує голову. М'я-зи шиї напружені.

Остистий відросток вивихнутого хребця більш заглиблений, і над ним рельєфно виступає під шкірою сусід-ній осіисіий відросток Якщо вивих хребця однобічний, то голова повернута в бік, протилежний вивиху, остистий відрос-ток відхилений у бік вивиху. Остаточ-ний діагноз встановлюють після рентге-нологічного дослідження.

Лікування травматичного вивиху. Ще в давні часи вважалось, що вивих, який настав до заходу сонця, повинен бути вправлений до заходу сонця і, навпа-ки, якщо вивих настав до сходу сонця, пін повинен бути вправленим до сходу сонця. І на сьогодні незмінним прин-ципом лікування травматологічних ви-вихів є невідкладність та ургентність.

Вивих треба вправляти за такого зне-болення, коли настає повне розслаб-лення м'язів. Тільки тоді вправлення

не причинить додаткової травми. Після вправлення вивиху обов'язкова іммо-білізація травмованої кінцівки (не мен-ше як на 2—3 тиж) доти, доки не зро-стеться розірвана капсула суглоба.

Вивихи плеча вправляються за ме-тодами Кохера, Гіппократа, Джанелі-дзе, Мота та ін. Передній вивих кра-ще вправляти за методом Кохера. За-лежно від методу знеболення вивих вправляють у положенні лежачи на спині чи сидячи. Помічник фіксує ло-патку до стола (якщо потерпілий си-дить, то до спинки стільця). Хірург бере рукою травмовану кінцівку потерпіло-го вище від ліктя, а другою рукою — за передпліччя, згинає у ліктьовому суглобі до прямого кута і поступово, без насильства виконує такі операції:

І етап — плавно з наростаючою си-лою хірург робить тракцію плеча по осі донизу, перемагаючи контракцію (ско-рочення) м'язів;

II етап — ротує плече назовні. У такому положенні головка має наймен-ший діаметр, нівелюється кут між нею і діафізом. Тим самим запобігають додатковому травмуванню нею м'язів під час зміщення головки в бік сугло-бової западини;

III етап — хірург, не зменшуючи тракції по осі плеча, спрямовує пле-чову кістку у напрямку середньої лінії до тулуба так, щоб вона на рівні ниж-ньої і середньої третин уперлася у груд-ну клітку. Таким чином плече стає ніби двоплечовим важелем. Довгим плечем важеля стає верхня і середня третини, а коротким — нижня третина плеча. Після чого хірург, зберігаючи тракцію по осі, тисне на зовнішню поверхню ліктьового суглоба (короткий важіль) згори вниз, розвиваючи на кінці дов-гого важеля таку силу, що дозволяє вивести головку плечової кістки на рівень суглобової западини лопатки;

4 етап — відчувши, що головка пле-чової кістки змістилася, і побачивши, що контур плечового суглоба виповнив-ся, хірург робить енергійну внутрішню ротацію плеча і в положенні пронації кладе кисть та передпліччя на грудну клітку під гострим кутом. У цей час го-ловка плечової кістки стає на місце, що супроводжується характерним звуком. Як тільки головка вправилася, зразу ж контур плечового суглоба стає оваль-ним. Іммобілізацію проводять пов'яз-кою Дезо, яку додатково фіксують гіпсо-вими бинтами (не менш як на 3 тиж — доки не зростеться капсула суглоба). Лікування без іммобілізації або раннє її зняття зумовлює тяжке ускладнення — звичний вивих плеча.

Вправлення вивиху за методом Гіппократа (мал.36) ще називають військово-польовим методом. Потер-пілий лежить на спині. Хірург сідає з боку вивиху обличчям до хворого і бере травмовану руку обома руками за перед-пліччя вище від променезап'ясткового суглоба. Після чого середній відділ од-ноіменної з вивихнутою рукою сто-пи (а не п'яту) максимально вставляє у пахвинну ямку так, щоб згин стопи закривав її. При цьому зовнішній край середнього відділу стопи упирається у бічну поверхню грудної клітки, а внут-рішній — у медіальну поверхню верх-ньої третини плеча. Утворюється дво-плечий важіль, коротшим плечем якого стають головка і верхня третина плеча, а довшим — середня і нижня тре-тини плеча. Хірург починає поступо-во, без ривків нарощувати силу тяги по осі руки з приведенням її до тулуба. У цей час за принципом дії важеля головка поступово виводиться до рівня суглобової западини лопатки і стає на місце. Плечовий суглоб набуває звич-ної (рорми, пасивні рухи стають вільни-ми, не обмеженими. Все це свідчить про те, що вивих вправлений. Проводять іммобілізацію пов'язкою Дезо.

Ефективним методом вправлення ви-вихів плеча є метод Джанелідзе. По-терпілого кладуть на стіл на травмова-ний бік так, щоб лопатка не заходила за край стола, а була фіксована до ньо-го. Голову потерпілого підтримує по-мічник або її кладуть на додатковий сто-лик. Рука повинна вільно звисати