ВІДКРИТІ ПОШКОДЖЕННЯ. РАНИ
Велика група відкритих пошкод-жень, головною рисою яких є пору-шення цілості загального покриву — шкіри та зовнішніх слизових оболонок, об'єднує в собі насамперед рани, а та-кож термічні і електричні пошкоджен-ня, мікротравми (екскоріації, садна, уколи), укуси змій та ужалення ко-мах, відкриті переломи тощо.
Клінічна значущість пошкоджень цього типу визначається передусім двома обставинами. По-перше, це пов'язано з ризиком їх для життя по-терпілих унаслідок таких ускладнень, як масивні кровотечі та інфекції. По-друге, рана — це неминучий еле-мент усіх хірургічних лікувальних втручань, що складають основу су-часної хірургії з вищезазначеними можливими ускладненнями і загро-зою для пацієнта. Тому проблему рани вважають однією з головних у хірургії, а кваліфікацію хірурга вели-кою мірою визначає його вміння лікувати рани, запобігати усіляким їх ускладненням.
РАНИ
Визначення та класифікація. Ра-на — механічне раптове пошкоджен-ня шкіри або зовнішньої слизової обо-лонки тіла (здебільшого разом із глиб-ше розташованими шарами тканини) з порушенням їх цілості.
Поранення — глибше відкрите по-шкодження тканин, часто з травмуван-ням органів, чи сукупність пошкодже-них тканин і органів уздовж ранового каналу (С.С. Гірголав, 1956).
Патогенез випадкових ран обумов-люється взаємодією енергії механіч-ного травмівного агента (з усіма його особливостями — розмірами, масою, формою, напрямком дії тощо) та ана-томо-фізіологічних властивостей (ела-стичності, спротиву розтягненню та стисканню) тканин, насамперед шкіри та слизової оболонки. Шкіра здорової людини, а також сухожил-ки, кістки, м'язи володіють значним опором щодо дії механічних чинників. Значно меншою опірністю відзна-чається слизова оболонка, особливо підшкірна основа. Різноманітні пато-логічні стани людини різко послаблю-ють еластичність, міцність шкіри та інших тканин. Зокрема, дуже зни-жується опірність шкіри щодо розри-ву при гіповітамінозі С, гілеркорти-цизмі (хвороба та синдром Іценка— Кушінга; гіперкортицизм, пов'язаний з використанням кортикостероїдів з лікувальною метою, наприклад для лікування бронхіальної астми, деяких колагенозів тощо), цукровому діабеті та інших видах порушення обміну і хворобах.
Що гостріший предмет (знаряддя), то легше виникає рана та обмежені-ше пошкодження тканин він спричи-нює. Навпаки, тупі предмети зумов-люють рани у разі дії з більшою си-лою, ніж гострі, але зона ушкоджен-ня тканин при цьому більша.
За умовами виникнення рани по-діляються на випадкові та зумисні. Під останніми розуміють рани, які на-носять з лікувальною метою, тобто операційні. За наявністю чи відсут-ністю мікробного забруднення (кон-тамінації) рани ділять на асептичні, чисті та забруднені мікрофлорою. До асептичних належать лише операційні рани, всі ж випадкові рани мікробно забруднені. За формою рани бувають лінійні, дірчасті (вікончасті), клап-теві, скальповані тощо, а за кіль-кістю — одиночні або численні (мно-жинні). Рани можуть бути із втратою тканин та без неї, а лише з порушен-ням їх цілості. Залежно від травмів-ного знаряддя рани поділяють на дві великі групи — вогнепальні, що на-носяться вогнепальною зброєю, та невогнепальні, до яких належала усі інші рани, в тому числі й ті, що наносять-ся холодною зброєю. З огляду на особ-ливості та складність і тяжкість вогне-пальних ран їх вивчення та лікування є предметом окремого розділу хірур-гії — воєнно-польової хірургії.
Всі невогнепальні рани діляться за конкретним видом пошкоджуючого предмета та механізмом виникнення їх. Це різані, рубані, колоті, забиті, рвані, розчавлені чи розміжчені, уку-шені, отруєні, мішані рани.
Різані рани (vulnus incisum) наносяться гострими предметами — ножем, лезом бритви, косою, склом, листовим залізом тощо.
До рубаних (vulnus caesum) на-лежать рани, які завдаються важкими гострими предметами — сокирою, ме-чем, заступом тощо.
Колоті рани (vulnus punctum) спричиняються загостреними тонки-ми предметами (голкою, цвяхом, шилом, пером, вістрям плавника риби, кісткою риби чи птаха тощо).
Забита рана (vulnus contusum) виникає у разі забиття тупими пред-метами чи падіння тіла на твердий ту-пий предмет.
Рвана рана (vulnus laceratus) наноситься гострозубчастим чи гачко-подібним знаряддям, особливо якщо воно швидко рухається (пилки, гаки та інші), а також важкими предмета-ми, що діють під гострим кутом до поверхні тіла, під час падіння тіла під таким кутом до поверхні твердого предмета, при вибухах. Вона вини-кає у разі попадання кінцівок у бара-бани машин, супроводжується розри-вами і часто відриванням (травматич-на ампутація) пальців, ступні, кисті і навіть усієї верхньої або нижньої кінцівки. Різновидом рваних ран є скальповані або ж клаптеві. Їх спри-чиняють падаючі під гострим кутом до поверхні тіла важкі предмети, що не-рідко мають велику дотичну поверх-ню. Відривається широкий клапоть шкіри і підшкірної основи від тканин, що лежать глибше. Він зовсім втра-чає зв'язок з материнським ложем або тримається на одній ніжці. Такі рани зустрічаються, наприклад, на голові внаслідок попадання в трансмісію во-лосся у разі порушення техніки без-пеки. У далекому минулому такі рани (зняття скальпа з черепа) наносили американські індійці своїм полоненим ворогам.
Розчавлена або розміж-чена рана (vulnus conquassatum) утворюється у разі стискання тканин, переважно кінцівок, між твердими масивними предметами (у разі падін-ня на ноги чи на руки бетонних плит та блоків станків тощо). Ці рани часто бувають під час транспортних катастроф.
Укушена рана (vulnus morsum) — рана від укусу тваринами (собаки, кішки, лисиці, щура тощо) або людиною. За формою вона може бути рваною.
Отруєна рана (vulnus) — це рана, в яку одночасно з виникнен-ням потрапляють отруйні речовини або яка виникає внаслідок укусу от-руйних змій чи уколу таких самих риб. Отруєні рани, що містять хімічну отруту, належать головним чином до вогнепальних.
Мішана рана (vulnus mixta) спричинюється змішаним механіз-мом. Наприклад, ножем може бути нанесена колото-різана рана, а падін-ням на ногу важкого металевого пред-мета — забито-рвана.
Вогнепальні рани (vulnus sclopetaria) залежно від походження (виду зброї) діляться
