Нерідко у осередках анаеробної неспоротворчої інфекції спостерігаєть-ся наявність газу у виділеннях (гною), але на відміну від анаеробної клост-ридіальної інфекції, при якій він міститься як у виділеннях з рани, так, особливо, і у тканинах, при анае-робній неклостридіальній інфекції газ є лише в ексудаті (гною). М'язи при неклостридіальній інфекції майже не змінюються, хоч і стають рожево-сіру-ватими (у зоні осередку інфекції), але не некротичними.

Мікробіологічна діагностика як кло-стридіальної, так і неклостридіальної анаеробної інфекції тяжка і потребує тривалого часу для виділення культу-ри. Неспоротворчі анаероби дуже ви-багливі до середовища та дуже чутливі до кисню (навіть незначний рівень його призводить до їх загибелі). Тому мате-ріал для дослідження беруть із осеред-ку інфекції в умовах суворої асептики та анаеробіозу чи мінімальної експо-зиції на повітрі. Взятий стерильною голкою ексудат (після видалення з неї поршнем повітря) вводять шляхом проколу стерильної пляшечки, всере-дині якої міститься хімічний погли-нач — редуктор залишкового кисню. В'язкий ексудат (гній) та тканинний детрит з осередку рекомендують брати ватним тампоном на паличці (він збе-рігається у стерильній пробірці) та переносити його в інший стерильний безкисневий контейнер. Матеріал не-гайно надсилають до мікробіологічної лабораторії, де культивують та дослід-жують в анаеробіотичних апаратах (ан-аеростатах). Результати (культуру) одержують звичайно через тиждень.

Через складнощі та тривалість мік-робіологічного дослідження початко-ва лікувальна стратегія в клініці грун-тується на даних фізичного огляду хво-рого. Призначають антибіотики, що активні до грампозитивної гнійної мікрофлори, і антибіотики та хіміо-препарати, активні стосовно неклос-тридіальних анаеробів.

Серед антибіотиків проти гнійної інфекції найчастіше використовують аміноглікозиди, зокрема гентаміцин, цефалоспорини та препарати групи пе-ніциліну, зокрема напівсинтетичні (ампіцилін у дозі 20 000 000 — 30 000 000 ОД на добу, ампіокс). За-стосовують також тієнам та хлоркві-нолони (ципрофлоксацин), а серед антибіотиків і препаратів, спрямова-них проти анаеробної неклостридіаль-ної інфекції — кліндоміцин, левомі-цетин (хлорамфенікол), лінкоміцин (особливо ефективний проти B.fragi-lis), метронідазол та деякі цефало-спорини, наприклад цефокситин (ак-тивний щодо B.fragilis), а також це-фотаксин і цефоруксим (стійкі до бета-лактамаз, які синтезуються багатьма анаеробними мікроорганізмами). Канаміцин активний також проти си-ньогнійної палички (Pseudomonas aeruginosa).

Лікування анаеробної неклостри-діальної інфекції є комплексним. Ос-нову його складає хірургічне втручан-ня, що полягає у широкому розкритті осередку інфекції з дренуванням його, видаленні ексудату та некротичних тканин (вирізування всіх мертвих тка-нин). Рани залишають відкритими та забезпечують широку аерацію їх, про-мивають розчинами перекису водню (1 %) чи калію перманганату (1:1000). Застосовують і гіпербаричну оксиге-націю (після операції раз на добу про-тягом 45—60 хв при тиску 0,2—0,4— 0,6 атм) та лікування в умовах аромоте-рапевтичних камер.

Хірургічне втручання доповнюють антимікробними засобами, зокрема антибіотиками та хіміопрепаратами, що активні стосовно гнійної аеробної і анаеробної мікрофлори.

Дуже важливо усунути загальні роз-лади та дефіцит солей, білка, дегідратацію, гіповолемію, нормалізувати склад крові. Важливе значення має контроль за супутніми захворювання-ми, зокрема серцевими порушення-ми, цукровим діабетом, гіпертен-зією, дихальною недостатністю тощо.

Старанний догляд за хворими, зокрема утримання їх та ліжка у на-лежному санітарному стані, боротьба з пролежнями (часткова зміна поло-ження тіла хворого у ліжку, протиран-ня шкіри крижів камфорним спиртом, підкладення під них гумових кружків тощо), калорійне та вітамінізоване хар-чування, своєчасне безболісне пере-в'язування ран та своєчасне повторне хірургічне втручання у разі прогресу-вання інфекції, активне промивання порожних, абсцесів — всі ці заходи є важливими складовими частинами те-рапії та запорука одужання хворого.

Профілактика неклостридіальної анаеробної інфекції у зв'язку з її ен-догенним характером тяжка і обме-

жується лише ранньою діагностикою та своєчасним лікуванням хірургічних зах-ворювань тих органів, які є джерелом цієї інфекції (органи травного каналу, особливо товстої та прямої кишок, жовчні, сечові шляхи, ротоглотка тощо), та заходами з обмеження кон-тамінації під час втручання на цих орга-нах та прилеглих м'яких тканинах вмістом цих органів та ексудатом (гноєм) у зонах їх ураження, дренуван-ням порожнин та інфікованих ран, а також накладанням у певних випадках первинновідстрочених швів на рани шкіри.

Дуже важливу роль у профілактиці відіграє передопераційна підготовка хворих, особливо у разі втручання на травному каналі: механічне очищен-ня кишок та профілактичне введення за 2 год до операції добової дози ан-тибіотиків широкого спектра дії, бо-ротьба з госпітальною інфекцією та суворе дотримання правил асептики.