ураженої петлі кишки та ураженої клітковини чи розкриття гнояка і його дренування). Консерва-тивне лікування здійснюється актино-лізатом та антибіотиками. Серед останніх головним є бензилпеніцилі-ну натрієва сіль у великих дозах (20 000 000 ОД через 6 год). Його можна поєднувати із стрептоміцину сульфатом чи іншими сульфаніламі-дами. Антибіотики широкого спект-ра дії призначають у разі резистент-ності банальної мікрофлори до препа-ратів групи пеніциліну. Препарати йоду, зокрема йодонат, повідон-йо-дид, застосовують головним чином місцеве — при шкірних формах захво-рювання. У цих же випадках признача-ють також рентгенотерапію осередків інфекції.
Актинолізатотерапія проводиться за методом Г.Р. Сутєєва (внутрішньом'я-зово) та Д.І. Асніна (інтрадермально).
При внугрішньом'язовій терапії акти-нолізат уводять у сідничний м'яз по 3 мл 2 рази на тиждень, а при інтрадермальній — у шкіру передньої поверхні передпліч-чя. Дози при інтрацермальному введенні актинолізату підвищують поступово — з 0,5 мл до 2 мл. Кожну наступну дозу збільшують на 0,2 мл і в одну точку вводять не більше ніж 0,5 мл, тобто при досягненні дози в 2 мл препарат уводять у 4 точки. Як і при внутрішньо-м'язовій терапії, препарат вводять 2 рази на тиждень. Курс лікування становить
3 міс. Інтрадермальна методика дещо ефективніша, хоча й складніша. Акти-номікоз за умови своєчасної діагнос-тики та адекватного лікування відносно рідко призводить до фатальних наслідків (це буває головним чином при бронхо-легеневому та абдомінальному актино-мікозі).
