стеноз виходу із шлунка при виразці, стеноз тонкої кишки при туберкульозній виразці), а також роз-виток тяжких інфекційних захворювань при перфорації виразки травного ка-налу (перитоніту при перфорації ви-разки шлунка чи кишечнику, медіастиніту при перфорації виразки стра-воходу та ін.).
Для ефективного лікування вира-зок потрібні своєчасна їх діагностика, застосування консервативних та хірур-гічних засобів, висока кваліфікація лікарів, велике терпіння та належний догляд за хворими.
Пролежні — це некроз шкіри та підлеглих м'яких тканин у місцях стис-кання їх між твердою основою ліжка чи пов'язкою та кістковими виступа-ми тіла хворого. Патогенез пролежнів пов'язаний з порушенням кровообігу в тканинах внаслідок стискання ос-танніх та їх судин. Найчастіше про-лежні виникають у місцях поверхне-вого розташування скелетних утворень тіла — крижі (мал. 98), лопатки, п'я-ти, гребені клубових кісток, остисті відростки хребців та інші кісткові ви-ступи, не вкриті м'язами, у хворих, які самостійно не можуть змінювати положення в ліжку, перевертатись і за якими не здійснюють належного са-нітарно-гігієнічного догляду. Їх ви-никненню сприяють недостатній роз-виток підшкірної основи, анемія, гіпопротеїнемія, набряк тканин, сер-цево-судинна недостатність, різні за-гальні хвороби (цукровий діабет, ате-росклероз, сепсис, порушення функ-ції нервової системи). Так, швидко розвиваються пролежні у хворих з по-шкодженням спинного мозку (зі спи-нальним шоком), у яких уже через добу утворюються пролежини на кри-жах, остистих відростках хребетного стовпа, великих вертлюгах та навіть на п'ятах. У хворих без порушення нер-вової трофіки головною причиною розвитку пролежнів є недостатній дог-ляд за ними взагалі та за шкірою зок-рема. Пролежні починаються з реак-тивної гіперемії, запалення шкіри в зоні її стискання, за яким настає во-логий некроз унаслідок приєднання інфекції або (рідше) сухий некроз унаслідок ішемії. Здебільшого некроз обмежується шкірою та підшкірною основою, але нерідко поширюється на всю товщину її та фасцію, аж до кістки.
Лікування пролежнів складається насамперед з усунення причин появи та прогресування некрозу: належний догляд за хворими, підкладання під хворого в зоні некрозу (переважно крижі) м'якого, наповненого повіт-рям гумового круга (вкритого білиз-ною), протирання шкіри спиртом та утримання її чистою; недопущення промокання під хворим білизни та часта зміна останньої тощо. При про-лежнях, спричинених тиском на тка-нини твердої пов'язки, останню на-самперед знімають та замінюють іншою.
Некротичну тканину (шкіра та підшкірна основа) в зоні пролежнів видаляють, дефект тканин лікують за правилами санації гнійної рани. При сухому некрозі струп видаляють лише після повного відокремлення його від сусідніх тканин (якщо під ним немає гною), до цього він слугує біологіч-ною "пов'язкою", яка захищає рану від подразнення та інфекції.
Профілактика пролежнів полягає у дбайливому догляді за хворими. Їх треба своєчасно перевертати на бік та протирати шкіру спиртом чи одеко-лоном, білизну добре розрівнювати. Хворим з тяжкою патологією, особ-ливо літнім, треба з першого дня підкладати під крижі гумові надувні чи поролонові подушки, робити лег-кий масаж спини та вдаватись до інших заходів, що поліпшують кро-вообіг у шкірі. В останні роки кори-стуються спеціальними ліжками, що запобігають утворенню пролежнів.
У разі застосування твердих пов'я-зок, особливо гіпсових, кісткові виступи треба прикривати шаром вати та робити своєчасну ревізію стану шкіри органа під пов'язкою, уважно прислухатись до скарг хворого на не-приємні відчуття в зоні пов'язки. Зви-чайно, не можна обмежуватись лише місцевими заходами. Ліквідація чи зменшення загальних розладів (серце-вої недостатності, гіпертензії, ане-мії, порушень вуглеводного обміну) як до операції, так і після неї, бо-ротьба з інфекцією тощо мають важ-ливе значення для запобігання про-лежням, пов'язаним з дефектами на-кладання твердих пов'язок. Велику роль відіграє також кваліфікація як лікарів, так і середніх медичних пра-цівників, що накладають пов'язки.
