“Анатомо-фізіологічні аспекти вищої нервової діяльності”

План.

Біоритми мозку

Стадії сну

Адекватна поведінка та мова

Пам'ять

Здатність до навчання

Мислення

Свідомість

Самоусвідомлення

Зв’язок психічної діяльності та соматичного стану організму.

Психічна діяльність (вища нервова діяльність) – фізіологічна основа психо-соціальних потреб людини

Структурно-функціональні основи психічної діяльності людини (1-2 сигнальні системи)

Фізіологічні основи індивідуальної психічної діяльності

Типи вищої нервової діяльності людини.

Альфа-ритм - характерні майже регулярні коливання потенціалів бодрящого спокійного мозку, коли немає зорових, слухових і інших подразників і розслаблена мускулатура. Альфа-ритм добре виражений при лежанні з закритими очами. Коли відкриваються очі і виникненні зорових образів альфа-ритм зникає. Характер альфа-ритму вроджений.

Бета-ритм – характерний для діючого стану мозку, більш швидкий. Амплітуда і частота бета-ритму збільшується при розумовій діяльності і емоціях.

Дельта-рим – спостерігається під час сну, або при порушенні діяльності великих півкуль головного мозку.

Тета-ритм – реєструється при негативних емоціях, неприємних і больових подразненнях. Реєструються також при голоданні і оборонних рефлексах тварин.

Сон за своєю фізіологічною сутністю є гальмуванням, яке поширюється по корі і підкорових утвореннях мозку. При цьому активний сон розвивається під впливом гальмівних умовних подразників, а пасивний – при обмеженні потоку аферентних імпульсів в кору великого мозку.

Настання сну зв’язують із збудженням структур, які розташовані в області згір’я. Ці структури пригнічують активність ретикулярної функції. Під час сну змінюється фізіологічна активність організму. У людини, яка спить, розслаблюється мускулатура, знижується шкірна чутливість, зір, слух, нюх, умовні рефлекси загальмовані. Обмін речовин, величина артеріального тиску, частота серцевих скорочень знижені.

Розрізняють дві фази сну:

Фазу “повільного сну” і фазу “швидкого сну”.

Фаза “повільного сну” характеризується появою на ЕЕГ повільних хвиль з великою амплітудою дельта-хвиль. Під час “швидкого сну”, який виникає періодично через 60-80 хв. і триває пів години. На ЕЕГ реєструються швидкі малоаплітудні хвилі – бета-хвилі. Період “швидкого” сну супроводжується швидкими рухами очних яблук. Під час нього сняться сни.

Механізми, що лежать в основі поведінки людини, забезпечують програмування, регуляцію та контроль різних форм свідомої діяльності, є складними інтегральними системами, об’єднаними в 3 функціональних блоки.

Перший функціональний блок мозку забезпечує регуляцію бадьорого стану та оптимального тонусу кори.

Другий – його функція полягає в прийомі, переробці та збереженні зовнішньої інформації.

Системи третього блоку відповідають за формування планів та програми дій, їх виконання. Тут відбувається порівняння ефекту дії з намірами та корекція помилок.

З другої половини першого року життя, коли у дітей уже сформувались умовні рефлекси і диференціровка першої сигнальної системи, починають появлятись у них перші мовні шуми, які поступово диференціюються в мовні звуки і склади. До кінця першого року спостерігається з’єднання складів в прості слова. До кінця року дитина виговорює 4-5 слів.

При нормальному спілкуванні дитини з оточуючими людьми мовні зв’язки утворюються шляхом повторення.

Другий рік є періодом швидкого мовного розвитку дитини. Словесний запас досягає 200-400 слів. Саме в цей час починають проявлятись перші признаки становлення абстрактного мислення. Це виявляється перетворенням слів з простих подразників у “сигнал сигналів”.

Запамятована мозком інформація зберігається більш або менш тривало. Звідси і виник поділ пам'яті на короткочасну і довгочасну. Вважають, що в кіркових клітинах, які беруть участь в утворенні тимчасового зв'язку, при короткочасному зберіганні її відбуваються певні зрушення.

Тривале утримання нервових зв'язків (“довгочасна пам’ять”) зв’язана, мабуть, із структурними змінами в синоптичному апараті або в тілі нервових клітин.

Вважають, що при повторних проходженнях нервових імпульсів шипики на дендритах кіркових нейронів збільшуються в розмірах, що в свою чергу підвищує синоптичну активність нейронів.

Довгочасна пам'ять пов’язана із зміною трофічних процесів, які зачіпають синтез медіаторів, що передають нервове збудження. Сліди пам'яті пов’язували з перерозподілом іонів, які регулюють рівень збудливості нейронів, з перебудовою ферментних систем.

Є також дані про можливе збереження слідів на рівні одиничних нейронів. Це дає підставу вважати, що замикання тимчасового зв'язку є лише одним із механізмів пам'яті. Добре відомі випадки запам’ятовування від одноразової дії зовнішнього стимулу.

Отже, пам'ять – це здатність живих істот сприймати, відбирати, зберігати і використовувати інформацію, для формування своєї поведінки.

Свідомість – це суб’єктивний світ людини від найпростіших елементарних відчуттів до абстрактного мислення.

Свідомість виникає тільки на вищих етапах розвитку у людини. Для неї характерно активне відображення навколишньої дійсності.

Функцією відображення володіють і спинний мозок і інші відділи ЦНС, але вона не має якості психічного відображення. Тільки кора великого мозку виконує психічну діяльність. Для виникнення свідомості необхідною є дія подразників внутрішнього світу на рецептори організму.

Свідомість є продуктом історичного розвитку її виникнення пов’язане з переходом предків людини до праці і з появленням мови.

Свідомість допомагає людині впізнати якість предметів, зрозуміти їх внутрішні закономірності.

Дякуючи свідомості людина може цілеспрямовано організувати свою працю для неї відкриваються широкі можливості спілкування з навколишнім світом. Таким чином, постійний зв’язок людини з навколишнім світом – це головна умова нормальної свідомої діяльності.

Кожна частина мозку відповідає за певні функції органів людини. Моторна зона – при її подразненні виникають скорочення скелетної мускулатури.

Зорова область – завдяки неї людина може бачити. При її пораненні наступає повна сліпота.

Слухова область – при її ураженні наступає повна втрата слуху.

Смакова область – її поранення ведуть до втрати або зміни смаку.

Нюхова область – її пошкодження веде не до повної втрати нюху, а тільки до його зниження.

При двосторонньому пошкодженні поля веде до повної втрати нюху.

Область шкіряних рецепторів клітини цієї області сприймають больові і термічні подразнення шкіри. При подразненнях задньої центральної звивини виникає або повна втрата чуттєвості (анестезія), або її зниження (гіпертензія).

1-2