Підземні води утворюються в результаті просочування метеорних і поверхневих вод, а також конденсату водяної пари і скупчен-ня їх у підґрунті. За характером залягання підземні води поділяють-ся на: грунтові, що профільтровані через грунт та розташовуються над першим водонепроникним шаром підґрунтя (перший водонос-ний горизонт), і підґрунтові (міжпластові) води, скупчені між дво-ма водонепроникними пластами (наріпні і ненапірні) (рис. 4.3).

Грунтові води, проходячи товщу грунту, збираються на пер-шому водотривкому пласті. Це переважно прозорі води, які мають незначну кольоровість, містять мало мінеральних солей і мікроор-ганізмів та є придатними для водопостачання. По спаду водотрив-кого пласту вони рухаються з підвищених місць до знижених і мо-жуть витікати у вигляді джерел. При забрудненні грунту відходами і нечистотами існує небезпека інфікування ґрунтових вод. Ця не-безпека тим більша, чим інтенсивніше забруднення, вищий рівень

Рис. 4.3. Схема розшарування підземних вод:

І - водонепроникний шар; 2 - фунтові води; 3 - міжпластові води; 4 - артезіанські води; 5 - колодязь, що живиться ґрунтовою водою; 6 - колодязь, що живиться міжпластовою водою; 7 - колодязь, що живиться артезіанською водою.

їх залягання, тонший шар і висока пористість грунту, що покриває воду. При наявності дрібнозернистих порід, починаючи з глибини 5-6 м, грунтові води вільні від бактерій. Грунтові води широко вико-ристовуються у сільських місцевостях шляхом спорудження шахт-них і трубчатих колодязів. Дебіт їх за добу звичайно не перевищує 10 м:і води. Під час інтенсивних злив, танення снігу кількість води в колодязях зростає, збільшується також як бактеріальне, так і хімічне забруднення. Глибина залягання ґрунтових вод коливаєть-ся від незначної до декількох десятків метрів.

Підґрунтові води під час свого руху вздовж спаду водонепро-никного пласту можуть опинитися між двома шарами водотривкої породи, переважно глини. Такі води називають міжпластовими. Вони можуть бути напірні і ненапїрні. Коли прорізати покрівлю, наприклад, пробурити свердловину і вода, як у сполучених посуди-нах, підніметься, а в деяких випадках навіть витікатиме фонтаном на поверхню землі, таку воду називають напірною, або артезі-анською, Ненапірні води вище місця їх залагання не піднімаються. Глибина залягання міжпластових вод коливається від 15 до 1000 і більше метрів. Експлуатуються звичайно води, які залягають на глибині до 300 метрів.

Міжпластові води відрізняються від підґрунтових сталістю ї температури (5-12 °С), рівня, дебіту і складу. Вони прозорі, безбарвні, без присмаку і запаху. Мінералізація глибоких підземних вод може досягати високих величин, але здебільшого не перевищує 1000 мг/дм3. Така вода має добрі органолептичні властивості і сприятливо впливає на здоров'я споживачів.

Внаслідок тривалої фільтрації і наявності водотривкої покрівлі міжпластові води відзначаються високою стабільністю хімічного і бактеріального складу. Великий дебіт (від 1 до 50 м3 на годину), добра захищеність від забруднень і висока якість роблять міжплас-тові води найкращим джерелом водопостачання. Але при надхо-дженні води з вищерозміщеного горизонту підґрунтових вод, через тріщини у водотривкій покрівлі, через покинуті колодязі або кар'є-ри, з поглинаючих вигребних ям, внаслідок затікання води вздовж обсадних труб, негерметрично обладнаних горловин свердловин або їх затопленні, можливі підвищені рівні забруднення міжпластових вод І виникнення водних епідемій. Тому незвичайні коливання тем-ператури, зміни хімічного і бактеріального складу води глибоких колодязів треба розцінювати як сигнал про санітарну небезпеку такого джерела.

Коли підземні води самостійно виходять на поверхню землі, вони називаються джерелами. Якщо водоносний горизонт розрі-зається при зниженні рельєфу, наприклад у глибоких ярах, такі джерела називають низхідними. Коли ж в яру або в долині річки перший водотривкий шар переривається і міжпластова вода ви-ходить на поверхню і б'є фонтаном, таке джерело називають висхідним. При великому дебіті такі джерела можуть використо-вуватися для спорудження невеликих водогонів у гірській міс-цевості.

Не виключені можливості забруднення джерельної води. Про це можуть свідчити зміна температури води, зростання дебіту дже-рела після дощу, поява каламутності, збільшення кількості мікроор-ганізмів у воді тощо. Причиною цього можуть бути зменшення тов-щини шару порід поблизу місця виходу джерельної води, порушен-ня цілісності водотривкої покрівлі, нераціональної будови захисних пристроїв (каптажу) джерела.

Поверхневі води

Атмосферні й джерельні води, стікаючи по природних схилах, збираються в низинах, утворюючи водойми з проточною (струмки, річки, проточні озера і ставки) або стоячою (непроточні озера, копані ставки) водою. Для відкритих водойм характерна несталість якості води - вона змінюється залежно від сезону і навіть погоди (наприк-лад, після дощу). Відкриті водойми можуть забруднюватися атмос-ферними і талими водами, що стікають з прилеглих територій. Особ-ливо це відзначається, коли водойми розташовані біля населених пунктів і місць спуску побутових та промислових стічних вод. В епіде-мічному відношенні води відкритих водойм вважають небезпечними.

Органолептичні властивості й хімічний склад води відкритих водойм залежать від ряду умов. Високу колірність має вода в боло-тистій місцевості за рахунок гумінових речовин, що утворюються при гнитті рослин. Домішки чорнозему надають воді брудного зем-листого вигляду. В час літнього "цвітіння", тобто масового розвит-ку водоростей, вода забарвлюється і набуває неприємного запаху та присмаку внаслідок відмирання водоростей. Якщо русло річки складається з глинистих порід, то вимита тонка суспензія глини створює стійку каламуть. Не виключено, що речовини, які потрап-ляють у воду, негативно впливають на здоров'я людини. Поверх-неві води слабомінералізовані, м'які, але в непроточних водоймах влітку внаслідок випаровування концентрація солей може значно зростати.

Незважаючи на майже постійне забруднення стійкого погіршення якості води у відкритих водоймах не спостерігається. Причиною цьо-го є численні фізико-хімічні й біологічні процеси, які сприяють