При гігієнічній характеристиці житлових будівель слід врахо-вувати властивості будівельних матеріалів, насамперед їх теп-лоємкість. У цьому відношенні цегла; дерево цілком відповідають гігієнічним вимогам, дещо їм поступаються великопанельні блоки і конструкції.

За нормативами, які діяли ще донедавна, рекомендована жит-лова площа на 1 людину повинна бути не менше 9 м2. Однак зараз гігієністи вважають, що мінімальна житлова площа на 1 людину повинна бути не меншою 13-15 м2.

Природне і штучне освітлення приміщень

Серед факторів зовнішнього середовища, які впливають на організм, світло займає одне з перших місць. Воно діє не тільки на орган зору, а й на організм в цілому, впливаючи на різноманітні фізіологічні процеси обміну речовин.

Важливою гігієнічною вимогою до житла є забезпечення його природним і штучним освітленням. Сонячне проміння має велике біологічне та психологічне значення, під його впливом прискорюється ріст тканин, покращується обмін речовин, змінюється хімічний склад крові, поліпшується самопочуття І робота залоз внутрішньої секреції. Сонячне світло має бактерицидну дію, ультрафіолетове проміння сприяє утворенню в організмі вітаміну О, попереджуючи розвиток рахіту.

Несприятливі умови освітлення погіршують загальне самопо-чуття, зменшують фізичну і розумову працездатність. Ще в 1870 році Ф.Ф. Ерісман пов'язав розвиток короткозорості школярів із систематичним напруженням органа зору при недостатній освітле-ності. Крім цього, виявивши більшу частоту короткозорості й сколіозів (викривлення хребта) у міських школярів, ніж у сільських, він висло-вив геніальну здогадку, що це пояснюється тривалішим перебуван-ням останніх на свіжому повітрі, тобто під відкритим небом, під прямими сонячними променями. Наш український учений О.М. Савельєв блискуче підтвердив цю гіпотезу, встановивши, що розвиток короткозорості й сколіотичної осанки може бути зумовлений не тільки прямим впливом факторів зовнішнього середовища (тривале зорове навантаження, недостатня освітленість робочого місця, не-відповідність меблів і зросту), але і побічним впливом порушень обмінних процесів в організмі, зокрема порушеннями фосфорно-кальцієвого обміну. У дітей, які дуже мало часу проводять на свіжо-му повітрі у світлу пору доби, розвивається ультрафіолетова недо-статність, яка передусім проявляється зниженням вмісту в крові неорганічного фосфору, зменшенням сили м'язів. Знижена праце-здатність м'язів спини, а також м'язів очного яблука, сприяє роз-витку сколіозів І короткозорості. Автором зареєстрована у 13 % таких школярів сколіотична осанка, у 20 % - короткозорість. Реко-мендована О.М. Савельєвим тривалість щоденного перебування шко-лярів на відкритому повітрі з метою попередження порушень фос-форно-кальцієвого обміну повинна становити 1,5-2,0 години в про-міжку доби від 10 до 16 години. А у листопаді та грудні доречно для компенсації* явищ недостатності застосовувати штучне ультрафіо-летове опромінення.

Особливе гігієнічне значення має бактерицидна дія ультрафіо-летових променів, які входять до складу сонячного спектра. Під впливом УФ-променів пригнічується розвиток бактерій, а при дос-татньо тривалій дії вони гинуть.

Природне освітлення забезпечується завдяки сонячному спек-тру. Оптична ділянка променистої енергії сонячного спектра скла-дається з ультрафіолетових променів з довжиною хвилі від 10 до 400 нм, видимих променів - 400-760 нм, інфрачервоних – 760 - 4000 нм. Інтенсивність природного освітлення у житловій кімнаті залежить від площі й форми світлових прорізів, орієнтації будинку стосовно сторін горизонту, стану небосхилу, відстані від інших бу-динків та зелених насаджень. Оптимальною орієнтацією для по-мірних широт вважають південну та південно-східну. Величина при-родного освітлення залежить також від глибини житла, яка повин-на бути не більшою 5 м.

Засклені вікна значно знижують освітленість приміщень, оскіль-ки багато світлових променів відбивається від скла, частина вби-рається ним, зокрема біологічно найактивніші ультрафіолетові про-мені, і лише незначна кількість освітлює приміщення. Велика втра-та світла буває через забруднене віконне скло (до 30-50 %). Віконні занавіски вбирають близько 40 % видимих променів. Тому навіть за найсприятливіших умов інтенсивність сонячної радіації всере-дині приміщення завжди менша за зовнішню і складає максимум 25 % від неї.

Для гігієнічної оцінки природної освітленості найчастіше вико-ристовують світловий коефіцієнт (СК) - співвідношення між пло-щею заскленої поверхні вікон та площею підлоги. Застосовують також коефіцієнт природного освітлення (КПО) — відсоткове відно-шення освітленості даної точки горизонтальної поверхні всередині приміщення до одночасної освітленості під відкритим небом. Рідше використовують кути падіння й отвору та коефіцієнт глибини зак-ладання приміщення (табл. 6.2).

Кут падіння світлових променів - це кут між горизонталь-ною поверхнею робочого місця і лінією, яка проведена від цієї по-верхні до верхнього краю вікна. Чим вертикальніший напрямок со-нячних променів, тим більший кут І, відповідно, більша освітленість.

Таблиця 6.2 Нормативні показники природної освітленості житлових приміщень

Показник | Нормативи

Коефіцієнт природної освітленості (КПО) | не менше 0,75 %

Світловий коефіцієнт (СК) | не менше 1:6-1:8

Кут падіння світлових променів | не менше 27°

Кут отвору | не менше 5е

Коефіцієнт глибини закладання (КГЗ) | не більше 2

Кут отвору визначає величину ділянки небосхилу, що безпо-середньо освітлює досліджуване місце й утворюється шляхом пере-тину лінії, яка проведена з нього до верхнього краю вікна, І лінії, що проведена з цього ж пункту до найвищої точки протилежної будови чи дерева, які видно з вікна. Чим більший кут отвору, тим більша освітленість. На верхніх поверхах висотних будинків кут падіння і