Існує чотири типа таких програм: лікування метадоном (хіміотерапія); терапевтичне лікування в стаціонарних умовах; амбулаторне лікування; інші превентивні програми.

Слід вказати, що фінансування цих програм здійснюється місцевими бюджетами, урядами штатів та на загальносуспільному рівні [4].

Однією із глобальних проблем сучасності є взаємозв’язок між наркоманією та злочинністю. Американськими кримінологами дотепер не розв’язано питання про те, що ступінь вживання наркотичних засобів зумовлює наступну злочинну поведінку, а також те, наскільки злочинна поведінка зумовлює наркотизацію злочинця. В той же час в дослідженнях, які проводились поза межами правоохоронних структур, вказується, що наркоманія попередня здійсненню злочину. В дослідженнях, проведених співробітниками правоохоронних структур, звичайно відстоюється протилежна теза. Беззаперечним є тільки положення про те, що тривале вживання наркотичних засобів професійними злочинцями призводить до росту числа кримінальних злочинів, які вони скоїли [4, 5].

Усі дослідники одностайні у висновках відносно існування зв’язку наркоманії із такими правопорушеннями, як крадіжки, розкрадання та грабування, котрі скоюються з метою добування грошей на купівлю наркотичних засобів [4, 5, 15]. Треба відмітити, що типовими злопорушеннями наркоманів є такі злочини, як крадіжки у крамницях, підробка чеків, проституція [4, 5, 15].

Особливо насторожує той факт, що розповсюдженим явищем стали пограбування аптек та складів оптової торгівлі аптечними товарами з метою отримання наркотичних, психотропних та інших лікарських засобів, більшість з яких відбувається із застосуванням зброї [2, 9].

Результати досліджень про зв’язок між скоєнням вимушених злочинів під дією наркотичних або інших лікарських засобів, видом цих засобів та їх дією на стан людини приводять до таких висновків [15, 16, 20]:

опіум та його похідні, а також такі засоби, як барбітурати, галюциногени, транквілізатори, не впливають на скоєння вимушених злочинів;

відносно впливу амфетамінів у дослідників були суперечливі думки аж до ствердження наявності прямого зв’язку між зловживанням амфетамінів та агресивною поведінкою, насильством та злочинністю;

дані кількох досліджень свідчать про те, що кокаїн — єдиний наркотичний засіб, який провокує агресивну поведінку та вимушений злочин.

Уявляється, що проблему зв’язку наркоманії та злочинності можна розв’язати тільки у тому випадку, якщо за методологічну основу прийняти розгляд наркоманії та злочинності як негативних явищ суспільного життя, тісно взаємозв’язаних, взаємопроникаючих один одного, які мають загальні причини, що мають корені у суспільно-економічній сфері суспільства [11].

Таким чином, із всього вищенаведеного можна зробити висновок, що боротьба з наркоманією є однією із самих складних проблем сучасного суспільства, розв’язанню та фінансуванню якої повинно надаватися першочергове значення на суспільному рівні.

У цілому, проведений інформаційно-аналітичний огляд свідчить про різке омолоджування осіб, які залучаються до наркоманії та токсикоманії.

Заохочення до лікування від наркоманії, як альтернатива примусовому, засвідчує демократію у сфері карно-правових відносин в суспільстві.

Взаємозв’язок, взаємопроникання наркоманії та злочину є слідством суспільно-економічного розвитку спільноти на сучасному етапі.

Потребує зміни відношення суспільства, його державних і громадських організацій до проблеми наркоманії та токсикоманії, щоб об’єднати зусилля всіх громадян в енергійному протистоянні цьому лиху.

Необхідно забезпечити взаємодію всіх державних структур і суспільних організацій, діяльність яких безпосередньо пов’язана не тільки з боротьбою, але й профілактикою наркоманій, токсикомани, полінаркоманій та інших станів залежності, лікуванням й реабілітацією наркологічних хворих.

Література

Гунський Ю. І., Шаповалова В. А., Кутько І. І., Шаповалов В. В. Лікарські засоби у психофармакології. — Київ: Здоров’я; Xарків: Торсінг, 1997. — 288 с.

Лекарственные средства в клинической хирургии / В. А. Шаповалова, В. С. Даниленко, С. И. Шевченко, В. В. Шаповалов и др.; Под ред. В. А. Шаповаловой, В. С. Даниленко, С. И. Шевченко. — Харьков: Торсинг, 1998. — 440 с.

Мачковский Г. И. Наркомания среди молодёжи в капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ МВД CCCР, 1979. — 60 с.

Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. — М.: Изд-во ВНИИ ПУЗП, 1987. — № 100. — 131 с.

Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. — М.: Изд-во ВНИИ ПУЗП, 1987. — № 101. — 55 с.

О наркомании в некоторых капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ ОП, 1969. — 47 с.

Пелипас В. Е., Рыбакова Л. Н., Цеглин М. Г. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. — 1998. — № 4. — С. 70–75.

Проблемы преступности в капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ ПУЗП, 1984. — № 4. — С. 3.

Шаповалова В. А., Заболотный В. А., Депешко И. Т. и др. Фармацевтический анализ лекарственных средств // Под общ. ред. В. А. Шаповаловой. — Харьков: Рубикон, 1995. — 400 с.

Шаповалова В. А., Даниленко В. С., Шаповалов В. В., Бухтиарова Т. А. Лекарственные средства, отпускаемые без рецепта врача / Под ред. В. А. Шаповаловой и В. С. Даниленко. — Харьков: Торсинг, 1998. — 528 с.

Шаповалова В. А., Шаповалов В. В. Справочник по правовой и судебной фармации. — Харьков: Торсинг, 1997. — 656 с.

Шаповалов В. В., Шаповалова В. А., Черных В. П. Правовая и судебная фармация // Сборник тезисов докладов V Российского национального конгресса «Человек и лекарство». — М., 1998. — С. 715.