Істотною поворотною точкою в розвитку ультразвуку було автоматично поновлюване сонографічне зображення, чи оперативне відображення. Ця методика сканування дозволяє робити добір і відображення зображень настільки швидко, що їхнє формування і відображення здається одночасним. Оперативне відображення було ініційовано в середині 1950-их Дж. Дж. Уайлдом, але цей прорив ігнорувався більше десяти років через поліпшені зображення, вироблених ультразвуковою машиною Хоури. Першою комерційно доступною оперативною ультразвуковою машиною була машина "Vidoson" Ця машина мала обертовий датчик у водяному резервуарі і спочатку використовувалася Хоффманом у 1966р. і Холландером у 1968р., для того, щоб окреслити структури в жіночій нирковій балії. "Vidoson" робила 15 зображень у секунду, створюючи відносно немерехтливе кінематографічне представлення відображуваного органа. З оперативним відображенням, що обстежує фахівець одержував негайний зворотний зв'язок, що з'явилося найважливішим засобом створення ультразвукового, відображення, що не настільки залежно від оператора.

Розвиток "Vіdоsоnа" зажадало інших технологічно прогресивних рішень, таких, наприклад, як лінійні датчики і датчики фазування масивів. Протягом 1970-их і 1980-их років, численні удосконалення і модифікації цих датчиків і ультразвукових машин, послужили для поліпшення ультразвукових зображень і розширили використання цієї технології.

У загальній хірургії, ультразвук безсумнівно зіграв свою роль у діагностиці грудей, жовчного шляху, панкреатиту, і хвороб щитовидної залози. Першими ініціаторами в цих областях були Леопольд і Доуст, Кобайаши, Уагай, Колу-Беглет, Стубер і Мишкин. Фрайдей популяризував використання ультразвуку для локалізації внутрішньочеревних абсцесів, а Голдберг у 1970р. пропонував його використання для раннього виявлення асциту. Хоча коректувальна радіологія стала дуже складної, її початок походить з 1969р., коли Краточвілл запропонував використовувати ультразвуку режиму "A" для черезшкіряних дренажних процедур. На користь використання ультразвуку режиму "У" виступили Голдберг і Поллак у 1972р.

Інші розділи загальної хірургії, особливо травматизм, поклалися на портативність ультразвуку і швидкість, доступу до пацієнтів у ситуаціях від який залежить чи життя смерть. У 1971р., Кристенсен з Німеччини вперше повідомив про використання ультразвуку для оцінки пацієнта з травмами тупим предметом. За цим пішло перспективне дослідження, виконане Ашером який вивчив використання ультразвуку як методику контролю на підозру розриву селезінки. Тайлинг із Кельнського університету, досліджував використання ультраехографії для оцінки торакса, заочеревинного простору, і інших внутрішньочеревних органів у середині 1980-их років. Хоча більшість ранніх досліджень було виконано в Європі й Азії, останнім часом використання ультразвуку хірургами стало більш популярним у Північній Америці.

До кінця сторіччя, прогрес в ультразвуковому устаткуванні зробили його оплотом по оцінці пацієнтів із судинною патологією. ультразвук служить як інструмент контролю при оцінці цереброваскулярної хвороби і черевних аневризм аорти, а також для оцінки пацієнтів на глибокий венозний тромбоз і периферійну судинну хворобу. Ці дослідження в значній мірі спираються на теорію, запропоновану більш ста років тому Християном Андреасом Доплером.

У хірургії застосування ультразвуку розділене на дві основні області. У першій з них використовується здатність сильно фокусованого пучка ультразвуку викликати локальні руйнування в тканинах, а в другій - механічні коливання ультразвукової частоти накладаються на хірургічні інструменти типу лез, пилок, механічних наконечників. Хірургічна техніка повинна забезпечувати керованість руйнування тканин, впливати тільки на чітко обмежену область, бути швидкодіючої, викликати мінімальні втрати крові. Могутній фокусований ультразвук має більшість з цих якостей. Можливість використання фокусованого ультразвуку для створення зон поразки в глибині органа без руйнування вищележачих тканин вивчено в основному в операціях на мозку. Пізніше операції проводилися на печінці, спинному мозку, бруньках і оці. При порівнянні даних по граничним інтенсивностям, при яких відбувається руйнування тканин, виявилося, що при інтенсивностях звуку менше 2 103 Ут/див2 і часу експозиції менше 4 10-2 із працює кавітаційним механізм, а у випадку, коли час експозиції перевищує 1з, а інтенсивність звуку менше, ніж 200 Ут/див2 працює механізм теплового руйнування.

Вплив фокусованим ультразвуком застосовувалося в експериментальній нейрохірургії для вивчення функцій мозку і для перерізання мозолистого тіла при вивченні поведінкових реакцій. Використання цієї методики для лікування людей частково лімітовано необхідністю видаляти частина черепа для створення акустично прозорого "вікна", через которое можна було б пропускати ультразвуковий пучок. Замість традиційної хірургії ультразвук може застосовуватися і при лікуванні хвороби Меньєра. Сутність хвороби складається в порушеннях у внутрішнім вусі, що приводить до приступів запаморочення. Тонкий ультразвуковий пучок великої інтенсивності направляється на латеральний напівкружний канал вуха для руйнування нейроепітелія кісти і макули в лабіринті. Для цього методу лікування дуже важлива точна дозиметрія, оскільки поблизу напівкружного каналу проходить лицьовий нерв і руйнування цього нерва веде до лицьового паралічу. При методиці, описаної Арсланом, у сосцевидному відростку скроневої кісти пророблюється желобок у який вводиться ультразвуковий випромінювач. Це дозволяє опромінити лабіринт. Нервові закінчення в ньому руйнуються, пацієнти на тривалий час рятуються від запаморочень. При Хворобі Паркінсона неконтрольовані посмикування голови і кінцівок, що є симптомами цієї хвороби, можна ліквідувати, порушивши діяльність деяких глибинних ділянок мозку фокусированним ультразвуком.

Ультразвукові хірургічні інструменти складаються звичайно з напівхвильового магнітострікційного чи п’’зокерамічного перетворювача, зв'язаного з хвилеводом, що